« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1598—1605

УДК 75.071.1-055.1(092):75.046.5(477)”17″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1598

ТЕОРІЯ КУЛЬТУРНОГО ТРАНСФЕРУ У МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТВОРЧОЇ БІОГРАФІЇ

ЛЕВИЦЬКА Мар’яна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0977-4470

кандидат мистецтвознавства, доцент,

науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ мистецтвознавства

пр. Свободи 15, 79000, Львів, Україна

Контакти: e-mail: m.levytska@gmail.com

Анотація. У статті розглянуто основні положення теорії культурного трансферу та її потенціал для дослідження історії українського мистецтва. На прикладі аналізу творчої біографії відомого українського митця ХVІІІ ст. Луки Долинського застосування вказаної методології покликане поглибити розуміння та інтерпретацію творчого доробку художника у ширшому контексті розвитку мистецтва у Центральній Європі. Отож предметом дослідження є «інструмент» наукової методології культурного трансферу, застосований щодо творчої біографії українського художника другої половини ХVІІІ — початку ХІХ ст. Луки Долинського, автора монументальних циклів релігійного малярства для храмів західної України та численних портретів верхівки греко-католицького кліру. Актуальність статті визначається необхідністю введення методів культурного трансферу у сферу мистецтвознавчих досліджень. Наукова новизна роботи полягає у спробі застосувати нову теоретичну модель до відомих явищ з історії українського мистецтва з метою їх реінтерпретації. Дослідження підтвердило, що сучасні напрацювання у теорії культурного трансферу відкривають нові можливості для аналізу окремої творчої біографії та дають змогу оцінювати локальні мистецькі явища на широкому компаративному тлі.

Ключові слова: культурний трансфер, горизонтальна історія мистецтва, творча біографія, релігійний живопис, унійна Церква.

Надійшла 19.10.2019

Список використаних джерел

  1. D’Alleva A. How to Write Art History. Laurence King Pu­blishing, 2006.
  2. Doliсski Lukasz, Derwojed J. Sіownik artystуw polskich i obcych w Polsce dziaі№cych: w 5 t. Warszawa, 1975. T.2. S.78—79.
  3. СкочилясІ. Галицька (Львівська) єпархія XIIXVIII століть: організаційна структура та правовий статус. Львів, 2010. 634c.
  4. ЛосьВ. Василіянські бібліотеки в світлі монастирських інвентарів (Правобережна Україна ХVІІІ—ХІХст.) у фондах НБУ ім. В. Вернадського. Miкdzy Rzymem a Nowosibirskiem. Ksiega jubileuszowa dedykowana ks. M. Radwanowi SCJ. Wodzianowska, H. Laszkiewicz (red.), Lublin, 2012. S. 610—621.
  5. Стецик Ю. Василіянські монастирі Перемишльської єпархії: інституційний розвиток, економічне ста­но­вище та релігійна діяльність (кінець XVII—XVIIIст.) (Автореф. дисерт. на здоб. н. с. к. і. н.). Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2005. 16 с.
  6. Яковенко Н. Вступ до історії. Київ: Критика, 2007. 368 с.
  7. Bobryk W., Gil A. On the Border of the Worlds. Essays about the Orthodox and Uniate Churches in Eastern Europe in the Middle Ages and the Modern Period. Lublin, 2010.186s.
  8. Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. Київ, 2001. 439 с.
  9. Гординський С. Українська ікона 12—18 сторіччя. Філадельфія: Провидіння, 1973. 212 с.
  10. Travelling Concepts for the Study of Culture (Ed. Birgit Neumann und Ansgar Nьnning). Berlin and Boston: de Gruyter, 2012. P. 45—66.
  11. Musner L. Kultur alsTransfer: Ein regulationstheoretischer Zugang am Beispiel der Architektur. Helga Mitterbauer et al. (eds.): Ent-grenzte Rдume: Kulturelle Transfers um 1900 und in der Gegenwart. Vienna, 2005. P. 173—193.
  12. Da Costa Kaufmann T. Toward a Geography of Art. Chi­cago et al., 2004. 504 p.
  13. Hock B., Allas A. Globalizing East European art Histories: Past and Present. Routledge, 2018. 220 p.
  14. Moser W. Cultural Transfer and its Complexities. A Case Study on Transnational and Transhistorical Mobilities of the Baroque. URL: https://www.unil.ch/lleuc/files/live/sites/lleuc/files/shared/Cultural_transfer_DK.pdf
  15. Murawska-Muthesius K. Mapping Eastern Europe: Cartography and Art History. Artl@s Bulletin 2. № 2 (2013): Article 3. P. 15—25.
  16. Writing Central European Art History: Patterns. Travelling Lecture Set 2008/2009. Vienna: Erste Foundation, 4.
  17. Дмитриева Е. Теория культурного трансфера и компаративный метод в гуманитарных исследованиях: оппозиция или преемственность? Вопросы литературы. 2011. № 4. C. 302—313.
  18. Дмитриева М. Италия в Сарматии. Пути Рене­ссанса в Восточной Европе. Москва: НЛО, 2015. 432 с.
  19. Cultural Transfer, by Wolfgang Schmale (Original in Ger­man, translated in English, published 2012-05-12). URL: http://ieg-ego.eu/en/threads/theories-and-methods/cultural-transfer (дата звернення: 11-09-2018).
  20. Biaіostocki J. The Art of the Renaissance in Eastern Europe: Hungary — Bohemia — Poland. London, 1976. 312 р.
  21. Schmale W. Das 18. Jahrhundert. Vienna, 2012. 425 p.
  22. Schmale W. Kulturtransfer: Kulturelle Praxis im 16. Jahrhundert. Innsbruck, 2003. S. 41—62.
  23. East-Central European Art Forum. International conference «The orizing the Geography of East-Central European Art». URL: http://arthist.amu.edu.pl/konferencjatheorizing-the-geography-of-east-central-european-art/ (дата звернення 11-08-2018).
  24. Piotrowski P. Toward a Horizontal History of the European Avant-Garde. P. 59—60. URL: https://mono­skop.org/images/9/93/Piotrowski_Piotr_2009_Toward_a_Horizontal_History_of_the_European_Avant-Garde.pdf (дата звернення: 27-08-2018).
  25. Art History and Visual Studies in Europe. Transnational dis­courses and National Frameworks (Ed. M. Rampley, T. Lenain and oth.). Brill: Leiden-Boston, 2012. P. 3—14.
  26. Atlas of World Art (Ed. John Onians). Laurence King Publishing, 2004. P. 158—160.
  27. Burke P. Cultural Translation in Early Modern Europe. Cam­bridge, 2007. P. 125—141.
  28. Calabi D. Cities and Cultural Exchange in Europe: 1400—1700. Cambridge, 2007. P. 286—314.
  29. Da Costa Kaufmann T. Painterly Enlightenment: The Art of Franz Anton Maulbertsch, 1724—1796. University of North Carolina Press, 2005. 162 p.
  30. Јudera M. Gabriel Sіawiсski. Pуznobarokowy malarz w sіuzbie Koњciola i Cerkwi. Krakуw, 2016.
  31. ГолубецьМ. Долинський. Львів, 1924.
  32. Fenczak A. Јatynizacja czy Okcydentalizacja? W sprawie nowych kierunkуw badaс nad rol№ wpіywуw z Zachodu w ksztaltowaniu siк toїsamoњci koњcioіa greckokatolickiego w Polsce w latach 1596—1772. Biuletyn informacyjny Poіu­dniowoWschodniego instytutu naukowego w Prze­myњ­lu. 1995. №1. S.46—48.
  33. Krasny P. Architektura cerkiewna na ziemiach ruskich Rze­czypospolitej. 1596—1914. Krakуw: Universitas, 2003. 428 s.
  34. 34. Middell M. Von der Wechselseitigkeit der Kulturen im Austausch. Das Konzept des Kulturtransfers in verschie­denen For­schungskontexten. Metropolen und Kulturtran­sfer im 15/16. Jahrhundert. Prag; Krakau; Danzig; Wien (An­drea Langer). Stuttgart: Steiner, 2001. P. 15—51.
  35. Harries K. The Bavarian Rococo Church: Between Faith and Aesteticism. Yale University Press, New Haven and London, 1983. 282 p.
  36. 36. Левицька М. Віденський досвід Луки Долинського (1775—1777). Записки НТШ. Праці комісії образо­творчого та ужиткового мистецтва. 2011. Т.CCLXI. C.223—232.
  37. Левицька М. Зображення апостолів і пророків в іконостасних циклах Луки Долинського: пошуки образної виразності. Християнська сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво (Зб. Матеріалів ІХ Міжнародної конференції. Львів: ЛПБА УПЦ КП, 2016. C. 255—271.
  38. Arijcuk P. Franz Anton Maulbertsch oder Caspar Frаnz Sambach. Franz Anton Maulbertsch und Mitteleuropa (E. Hindelang & L. Slavicek Ed.). Museum Langenargen am Bodensee — Seminar dejin umeni MU. Brno, 2007. P. 244—246.
  39. Garzarolli-Thurnlackh K. Die Barocke Handzeichnung in Цsterreich. Zurich; Wien; Leipzig: Amalthea Verlag, [b. r.]. № 27—28; 67; 82—85; 97—98.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »