« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 233—244

УДК 7.01: 792.01

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.233

СЦЕНОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ М. КИПРІЯНА В 60-х РОКАХ ХХ ст.

ШПАКОВИЧ Оксана

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7710-3724

аспірантка,

Львівська національна академія мистецтв,

вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: ohirna@gmail.com

Анотація. У статті представлено результати дослідження сценографічної творчості Мирона Кипріяна у 60-х роках — час не тільки його перших здобутків та досягнень, але й неймовірно продуктивний період його діяльності. Глибоке осмислення творчої театральної спадщини художника у зазначений період дає можливість проаналізувати період його становлення, його новаторські пошуки в контексті розвитку української та світової сценографії, що є доволі актуальним, оскільки митець є одним із перших, хто творить революційну, на той час «дієву сценографію» та переосмислює драматургію, знаходячи образну структуру сценічного твору, його образно-метафоричну систему. Метою статті є провести мистецтвознавчий аналіз основних вистав, творених М. Кипріяном в окреслений період. Об’єктом дослідження є українська сценографія 1960-х рр., а предметом — сценографічна творчість Кипріяна 1960-х рр. та його внесок у розвиток цього виду мистецтва. На основі дослідження поставлені завдання: внести до наукового обігу нову джерельну базу, а саме театральні рецензії, повідомлення тогочасної місцевої преси, ескізи сценографії та архівні матеріали.

Грунтовний аналіз творчості митця підводить нас до висновків: широке використання простору сцени, динамічне умовно-реалістичне оформлення Мирона Кипріяна дають режисерам, з якими він працює пліч-о-пліч, можливість вибудовувати оригінальну амплітуду мізансцен, — за декілька років роботи у театрі ім. М. Заньковецької підносить його до рівня найкращих у Радянському Союзі.

Ключові слова: художник, сценографія, реформатори театру, український театр 60-х рр. ХХ століття, «дієва сценографія».

Надійшла 4.02.2020

Список використаних джерел

  1. Боровська Л. Мирон Кипріян. Український театр. 1994. № 2.
  2. Григорьев Г. Театр языком сатиры. Львовская правда. 1960. 9 апреля.
  3. Плаушевская Е. «Имя». Львовская правда. 1960. 24 января.
  4. Максименко С. Мирон Кипріян: «Театр — нірвана між життям і смертю…». Кіно-Театр. 2013. № 3. С. 12—13.
  5. Ковальчук О. Художники українського театру 1950-х — 1980-х років: образні пошуки у часовому контексті. Нариси з історії театрального мистецтва України XX століття. Акад. мистецтв України; Ін-т пробл. сучас. мистецтва. Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 695—787.
  6. Коваленко Г. Палітра Мирона Кипріяна. Мистецтво. 1969. Листопад-грудень. С. 25—26.
  7. Мацкевич А. Божественная комедия. Львовская правда. 1966. 6 марта.
  8. Рябокобиленко С. У безмежжі сценічного простору М. Кипріяна. Вільна Україна. 1983. 2 серпня.
  9. Фіалко В. Оновлення сценічної лексики українського театру 60-х — першої половини 70-х років ХХ століття (перша частина). Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. 2012. Вип. 11. С. 70—89.
  10. Соломонов М. Драма, зігріта усмішкою. Культура і життя. 13.11.1969.
  11. Бобошко Ю. За законом поетичного театру. Культура і життя. 1969. 23 березня.
  12. Вальо М. Спроба філософської вистави. Літературна Україна.№ 41 (2635). 1969. 23 травня.
  13. Кисельов Й. Заньківчани. Культура і життя. 1969. 5 червня.
  14. Кулик О. Львівський театр ім. М.К. Заньковецької. Київ: Мистецтво, 1980. 166 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »