« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1328—1343

УДК 398:392.37(=161.2)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1328

«ХТО СТАРШИЙ, ЧОЛОВІК ЧИ ЖІНКА»: ФОЛЬКЛОРНА РЕЦЕПЦІЯ ГЕНДЕРНИХ ПОВЕДІНКОВИХ РОЛЕЙ У ТРАДИЦІЙНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ РОДИНІ

Леся МУШКЕТИК

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5958-0044
  • докторка філол. наук, чл.-кор. НАН України,
  • провідна наукова співробітниця
  • Інституту мистецтвознавства, фольклористики
  •  та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України,
  • вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, 02002, м. Київ, Україна,
  • e-mail: mushketik@ukr.net

У нас час набувають актуальності гендерні питання, серед інших це статеві і вікові моделі поведінки, що вивчаються на прикладах екзистенції різних спільнот минулого і сучасності. Погляди на призначення чоловіка й жінки у традиційній українській родині, поведінкові ролі та їх моральні виміри розлого віддзеркалилися у народних ліричних та побутових піснях, календарній та весільній поезії, народних казках та пареміях. Метою і завданнями пропонованого дослідження є розгляд на матеріалі фольклорних творів основних поведінкових ролей подружжя в українській родині ХІХ — поч. ХХ ст., аналіз уснопоетичних сюжетів і мотивів, персонажів тощо у контексті гендерних стосунків, звичаєвого права, релігійних постулатів, загальнолюдських морально-етичних критеріїв. Методика роботи має комплексний, міждисциплінарний характер, серед інших застосовано методи етноетики та етнопсихології, принципи філологічного, імагологічного аналізу. Об’єктом дослідження є сюжети і мотиви фольклорних творів, де йдеться про розподіл праці і обов’язків, ситуацію «доповняльного протистояння» у родині. Предметом є художнє відображення поглядів селянства на призначення чоловіка і дружини, їх спільної репрезентації тих чеснот, які вважалися ідеальними в суспільстві.

Новизна праці полягає в залученні нових фактів до вивчення етноетики, статевих і вікових поведінкових ролей в селянському суспільстві.

Ключові слова: подружжя, поведінкові ролі, фольклор, жанри, жіноча доля, праця, зрада.

  • 1. Антонович В. Три національні типи народні. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. Упоряд. О.`Тодійчук, В. Ульяновський. Київ: Либідь, 1995. С. 91—101.
  • 2. Петров В. Нові українські варіанти легенди про походження лихих жінок. Етнографічний вісник. Кн. 6. Київ, 1928. С. 55—66.
  • 3. Красиков М. «Дурна баба» в слобожанских народных сказках. Гендерные исследования. 1998. № 1. С. 271—284.
  • 4. Франко І. Жіноча неволя в руських піснях народних. Вибрані статті про народну творчість. Київ: Вид-во АН УРСР, 1955. С. 107—142.
  • 5. Гнатюк В.Пісняпронеплідну матіріненароджені діти. Записки НТШ ім. Т.Г. Шевченка. 1922. Т. 133. С. 173—224.
  • 6. Балади: Родинно-побутові стосунки. Упоряд. та прим. О.І  Дея та ін. Київ: Наукова думка, 1988. 522 с.
  • 7. Гайдай М.М. Народна етика у фольклорі східних та західних слов’ян. Київ: Наукова думка, 1972. 200 с.
  • 8. Скрипник Н.І. Вербалізація концептів народної моралі в українському фольклорі: автореф. дис… канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 2014. 24 с.
  • 9. Разумцева Г.І. Морально-етичні погляди українського народу за фольклорними джерелами: аксіологічний аспект: автореф дис… канд. філософ. наук. Київ, 2004. 18 с.
  • 10.    Суковата В. Сатиричні образи жінок у казковому фольклорі: гендерний аспект. Народознавчі зошити. 2004. № 5—6. С. 763—768.
  • 11.    Мушкетик Л. Персонажі української народної казки. Київ: Український письменник, 2014. 360 с.
  • 12.    Кісь О.Р. Жінка в традиційній українській культурі. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2012. 287 с.
  • 13.    Ігнатенко І. Жінка та її ненароджені діти : традиційні вірування й уявлення українців про контрацептиви та аборти. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження: у 5 т. Наук. ред. М. Гримич. Київ: Дуліби, 2012. Т. 3: Зрілість: Жіноцтво, жіноча субкультура. 2012. С. 244—257.
  • 14.    Копаниця Л. Про українську чутливість як духовну і культурну домінанту. Література. Фольклор. Проблеми поетики. 2012. Вип. 36. С. 137—144.
  • 15.    Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ Русскимъ Географическимъ Обществомъ. Юго-За­пад­ный отдѣлъ. Матеріалы и изследованія со­бранныя д. чл. П.П. Чубинскимъ.СПб.: В типографии В. Безобразова и К°, 1872.2010. Т. 4. 798 с.; 2011. Т. 5. 1242 с.; 2011. Т. 7. 608 с.
  • 16.    Пісні Явдохи Зуїхи. Запис. Гнат Танцюра. Київ: На­укова Думка, 1965. 812 с.
  • 17.    Костомаров Н. Семейный быт в произведениях южнорусского народнаго песенного творчества. Литературное наследіе. Автобіографія Н.И. Костомарова: Стихотворенія, сцены, историческіе отрывки, малорусская народная поезія, последняя работа. СПб., 1890. С. 287—477.
  • 18.    Дерев’яне чудо: Народні казки. Вст. ст., упоряд., підг. текстів та прим. О.І. Дея. Ужгород: Карпати, 1981. 206 с.
  • 19.    Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. Київ: Наукова думка, 1982. 423 с.
  • 20.    Народные южнорусские песни: Издание Амвросия Ме­тлинского. Київ: в Университетской тип., 1854. 472 c.
  • 21.    Милорадович В. Житье-бытье лубенского крестьянина. Киевская старина. 1902. № 10, с. 62—91; 1904. № 5, с. 264—304; 1904, № 6, с. 465—505.
  • 22.    Українські пісні, видані Максимовичем. Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. 344 с.
  • 23.    Свєнціцький І. Похоронні голосіння. Етнографічний збірник. 1912. Т. 31—32. С. 1—129.
  • 24.    Календарно-обрядові пісні. Упоряд., вст. ст., прим. О. Че­банюк. Київ: Дніпро, 1987. 392 с.
  • 25.    Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764—1880). Київ: Криниця, 1918. 157 с.
  • 26.    Дикарів М. Чорноморські народні казки і анекдоти. Етнографічний збірник. 1896. Т. 2. С. 1—50.
  • 27.    Українські народні казки: казки Гуцульщини. Запис, упоряд. і літ. опрац. М. Зінчука. Львів: Світ, 2003. Кн. 1. 384 с.
  • 28.    Ефименко А. Исследования народной жизни. Вып. 1: Обычное право. Москва, 1884. 382 с.
  • 29.    Балушок В. Обряди ініціації українців та давніх слов’ян. Львів; Нью-Йорк, 1998. 216 с.
  • 30.    Галицько-руські народнї лєґенди. Зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів. 1902. Т. XII—ХІІІ. T. 1. 219 с.; Т. 2. 288 с.
  • 31.    Малорусские народные предания и рассказы. Свод М.П. Драгоманова. Київ: Изд. Юго-Зап. Отдела Имп. Геогр. Общ-ва, 1876. 436 с.
  • 32.    Бандурка: Українські сороміцькі пісні в записах З. Доленги-Ходаковського, М. Максимовича, П. Лукашевича, М. Гоголя та ін. Київ: Дніпро, 2001. 280 с.
  • 33.    Казки та оповідання з Поділля: В записах 1850—1860 рр. Упоряд. М. Левченко. Київ, 1928. Вип. І—ІІ. 598 с.
  • 34.    Християнська мораль в українській усній поетичній творчості. Упоряд. О.С. Беринда. Львів: ПАІС, 2010. 340 с.
  • 35.    Як то давно було: Легенди, перекази, бувальщини, билиці та притчі Закарпаття у записах І. Сенька. Ужгород: Закарпаття, 2003. 368 с.
  • 36.    Правда і кривда: Казки. Передм., упоряд. і прим. І.В. Хланти. Ужгород: Карпати, 1982. 352 с.
  • 37.    Жартівливі та сатиричні пісні. Упоряд., передм. та прим. М. Дмитренкa. Київ: Дніпро, 1988. 327 с.
  • 38.    СУС — Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка. Сост. Л.Г. Бараг, И.П. Бе­ре­зовский, К.П. Кабашников, Н.В. Новиков. Ленинград: Наука, 1979. 439 с.
  • 39.    ATU — The Types of International Folktales: A Clas­sification and Bibliography. Based on the system of Antti Aarne and Stith Thompson. Ву Hans-Jörg Uther. Helsinki, 2004. Part. 1. 619 p.; Part. II. 536 p.; Part  III. 285 p.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »