« 2021. № 2 (158)

Народознавчі зошити. 2021. № 2 (158). С. 435—439

УДК 903.23.02 : 069(477.52-21Конотоп)](045)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.02.435

ПОСУДИНА-«ТРІЙЧАТКА» З ФОНДІВ КОНОТОПСЬКОГО МУЗЕЮ

Анатолій ЩЕРБАНЬ

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9530-6453
  • доктор культурології,
  • кандидат історичних наук,
  • Харківська державна академія культури,
  • завідувач кафедри історії,
  • музеєзнавства та пам’яткознавства,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • e-mail: kozaks_1978@ukr.net

Євген ОСАДЧИЙ

  • ORCID ID: https://orcid.org/: 0000-0002-9143-110X
  • кандидат історичних наук, науковий співробітник,
  • Інститут прикладної фізики НАН України,
  • відділ ядерно-фізичних досліджень,
  • вул. Богуна 2/1, 40007, Суми, Україна,
  • e-mail: osadchij.75@gmail.com

Мета роботи: характеристика чарки-«трійчатки» з с. Ко­зацьке Конотопського району Сумської обл. та порівняння її з іншими відомими нині посудинами цього типу з території сучасної України та Російської Федерації.

В умовах наявності стійкого зацікавлення обрядовою культурою східних слов’ян введення до наукового обігу інформації про нововіднайдені «трійчатки» вважаємо ак­туальним.

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, системності у поєднанні з історико-по­рівняльним, порівняльно-етнографічним та мікроісторичним методами.

Ключові слова: гончарство, с. Козацьке, чарки-«трій­чатки», весільний обряд, російський вплив.

  • 1. Соколовский Л. Гончары в Купянском уезде в 1880 го­ду. Труды комиссии по исследованию кустарних промыслов Харьковской губернии. Харьков: типография Губернского правления, 1883. Вып. ІІ. С. 33—57.
  • 2. Сумцов Н.Ф. Очерки народного быта (Из этногра­фической экскурсии 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии). Сборник Харьковского Исто­рико-филологического общества. Т. 13. Труды Харь­ковского предварительного комитета по устройству ХІІ археологического съезда. Т. ІІ. Харьков: Типо-Литография «Печатное дело», 1902. 57 с.
  • 3. Щербань О. Унікальна слобідська весільна посудина — «рюмки-трійчатки». Народознавчі зошити. 2015. № 4. С. 984—987.
  • 4. Калинин А. Русские и зарубежные сосуды с секретами. Москва: Граница, 2004. 288 с.
  • 5. Машкин А. Обычаи и обряды простонародья в городе Обояни. Труды Курскаго губернскаго статистического комитета. Вып. 1. Курск: Типография Губернскаго правления, 1863. С. 484—505.
  • 6. Плотникова И. Чарка-тройка. Наука и жизнь. 2000. № 12. URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/5217/ (дата звернення 10.12.2020).
  • 7. Українські приказки, прислівъя и таке інше. Спорудив М. Номис. Санкт-Петербург: в друкарнях Тиблена и комп. и Куліша, 1864. 304 с.
  • 8. Литвинова-Бартош П. Весільні обряди та звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині. Матеріали до україно-руської етнології. Львів, 1900. Т. 3. С. 71—173.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »