« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169). С. 70—76

УДК 930.2(477)”18/19″:[81’42’38:001]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.070

НАУКОВИЙ СТИЛЬ АНТОНІЯ ПЕТРУШЕВИЧА (1821—1913)

РІЗУН Назар

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2878-2652
  • доктор філософії, кандидат історичних наук,
  • молодший науковий співробітник,
  • Львівська національна наукова бібліотека
  • України імені В. Стефаника,
  • відділ рукописів,
  • вул. Стефаника, 2, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: nrizun1991@gmail.com

Анотація. Актуальність теми полягає у важливості вивчення історіографічних стилів задля поглиблення нашого розуміння розвитку української історіографії та у відсутності присвячених науковому стилю А. Петрушевича праць. Метою статті є дослідження наукового стилю А. Петрушевича з урахуванням попередніх напрацювань, а також культурного та інтелектуального контекстів епохи. На основі конкретних прикладів зі славістичних праць ученого розглядаються особливості поєднання змістових і стильових елементів. Об’єктом дослідження є наукова спадщина А. Петрушевича в галузі славістики, а предметом — науковий стиль галицького історика. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності й історизму, використанні загальноісторичних, історіографічних і компаративних методів.

Висновки. Вдалося додатково підтвердити поширену в сучасній історіографії тезу про хоча б часткову приналежність А. Петрушевича до істориків-позитивістів. Завдяки розгляду матеріалів декількох слов’янознавчих праць ученого висвітлено конкретні приклади поєднання змістових і стильових елементів, а також наведено аргументи про наявність в його текстах ознак романтичних ідей. Найімовірніше, насамперед вони були характерні для найбільш ранніх, здебільшого славістичних досліджень А. Петрушевича.

Ключові слова: текст, науковий стиль, Антоній Петрушевич, романтизм, позитивізм, історіографія.

Надійшла 5.01.2023

Список використаних джерел

  • 1. Ясь О. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (по­ча­ток XIX — 80-ті роки XX ст.): Монографія: у 2 ч. За ред. В. Смолія. Ч. 1. Київ: НАН України; Ін-т історії України, 2014.
  • 2. Ясь О. Романтизм і український гранд-наратив. Ейдос. 2008. № 3. С. 207—226.
  • 3. Королько А. Культові пам’ятки Галичини, Буковини й Молдавії в історико-краєзнавчих дослідженнях Антонія Петрушевича. Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2014. № 5. С. 238—247.
  • 4. Королько А. Церковна історія Галичини в наукових дослідженнях Антонія Петрушевича. Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2017—2018. № 78. С. 414—430.
  • 5. Галас Б. До портрета А. Петрушевича як лексикографа і громадського діяча, Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник наукових праць. 2010. № 14. С. 34—39.
  • 6. Булик Н. Археологічні осередки Львова (1875—1914): наукові пошуки та польові здобутки. Археологічні дослідження Львівського університету. 2008. № 11. С. 209—237.
  • 7. Булик Н. Археологія у науковій спадщині Антона Петрушевича. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2011. № 15. С. 415—428.
  • 8. Колосовська О. Формування славістичної бібліотеки Антона Петрушевича. Проблеми слов’янознавства. 2004. № 54. С. 190—201.
  • 9. Галик В. Співробітництво Івана Франка з провідним діячем Ставропігійського інституту Антоном Петрушевичем. Вісник Прикарпатського університету. Серія «Історія». 2012. № 21. С. 19—26.
  • 10. Королько А. Стародавній Галич в історико-краєзнавчих студіях А. Петрушевича. Вісник Прикарпатського університету. Серія «Історія». 2000. № 3. С. 159—166.
  • 11. Королько А. А. Петрушевич — дослідник буковинської та молдавської старовини. Питання історії України. Збірник наукових статей. Т. 4. 2000. С. 383—386.
  • 12. Оленич Я. Галицька історична славістика у 1830—1894 роках: предмет та методологія дослідження. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2015. № 24. С. 136—143.
  • 13. Куций І. Українська науково-історична думка Галичини (1830—1894 рр.): рецепція національної історії. Тернопіль: Джура, 2006. 220 с.
  • 14. Поліщук Ю. Українська романтична історіографія у дослідженнях Мирона Кордуби. Емінак: Науковий щоквартальник. Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. 2017. № 2 (3). С. 84—91.
  • 15. Скринник М. Ідейне підґрунтя українського романтизму. Записки НТШ. Т. 222. Праці історико-філо­софської секції. С. 201—215.
  • 16. Яковенко Н. Вступ до історії. Київ: Критика, 2007. 376 с.
  • 17. Тиміш Л. Наукова спадщина Антона Петрушевича в оцінці Івана Франка. Дрогобицький краєзнавчий збірник. 2005. № 9. С. 61—66.
  • 18. Мельник Я. «Без батька, без матері». Антін Петрушевич: Сильветка Івана Франка. Українське літературознавство. 2010. № 72. С. 239—267.
  • 19. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника. Відділ рукописів (далі — ЛННБУ ВР). Ф. 77. Оп. 4. Спр. 790. П. 74. 8 арк.
  • 20. Петрушевич А.C. Словене, ихъ древнія жилища и образованіе между ними первыхъ словенскихъ госу­дарствъ. Семейная библиотека. Ежемѣсячное сочиненіе посвященное исторіи, литературѣ, общепо­лез­нымъ свѣдѣні­ямъ и дѣламъ народнымъ. 1855. № 1. С. 1—11.
  • 21. Федорів І., Оленич Я. Проблеми етногенезу та державотворення слов’янських народів у науковій спад­щині Антона Петрушевича. Україна—Європа—Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. Вип. 16. У 2 ч. Ч. 2. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. С. 158—162.
  • 22. ЛННБУ ВР. Ф. 77. Оп. 4. Спр. 873. П. 86. 6 арк.
  • 23. Петрушевич А.С. «Было-лы у языческихъ словенъ божество названное Есе?». Вѣстникъ «Народного дома». 1904. № 261 (12). С. 1843—1844.
  • 24. Петрушевич А.С. Было-лы у языческихъ словенъ божество названное Есе? Вѣстникъ «Народного дома». 1905. № 1. С. 2—4.
  • 25. ЛННБУ ВР. Ф. 77. Оп. 4. Спр. 877. П. 86. 2 арк.
  • 26. Петрушевич А.С. О древнѣйшихъ изображеніяхъ божества Солнца у скандинавскихъ Нѣмцевъ и у сѣвер­ныхъ Словенъ. Вѣстникъ «Народного дома». 1905. № 9. С. 133—136.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »