Архів
2017 рік, випуск 3 переглянути»
Народознавчі зошити. 2021. № 4 (160). С. 763–1032 DOI... переглянути»
2013 рік, випуск 4 переглянути»
2011 рік, випуск 4 переглянути»
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 66—72

УДК 738.3.031.4.02:666.3-187](477.83-21)”19/20″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.066

ОСЕРЕДОК ГОНЧАРСТВА У ЧЕРВОНОГРАДІ — ВІДГОМІН МИНУЛОГО У СУЧАСНОМУ

МОТИЛЬ Романа

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6936-0328

кандидат мистецтвознавства,

доцент, старший науковий співробітник,

відділ народного мистецтва,

Інститут народознавства НАН України,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: romana_motyl@ukr.net

Анотація. Димлена кераміка — один із найдавніших видів гончарства. На зламі ХХ—ХХІ ст. спостерігається відродження традицій цього ремесла в окремих гончарських осередках України. У статті розглядається період виникнення і становлення новоявленого гончарського осередку у містечку Червонограді, що на Львівщині. Проаналізовано типологію і художні особливості гончарних творів Оксани Мартинович (Смеречинської), Дмитра Каганюка, Оксани Іваницької, Софії Грибовської, Лідії та Андрія Уляницьких, Сергія Івашківа. З’ясовано, що виготовлення димлених виробів майстрами Червонограда свідчить про свідоме звернення до етноджерел, які надихають не лише до копіювання, а й до творчих інтерпретацій.

Ключові слова: Україна, Червоноград, димлена кераміка, гончарство, гончарний осередок, відродження традицій, майстер, гончарні вироби, творча інтерпретація.

Надійшла 28.12.2018

Список використаних джерел

  1. Лащук Ю.Ф. Украинская народная керамика ХІХ—ХХ ст.: автореф. дис. докт. искусствоведения: 17.00.06. Киев, 1971. С. 6.
  2. Пошивайло О. Гончарство як індикатор етносуспільних приорітетів. Український Керамологічний журнал. 2004. № 4. С. 7—14.
  3. Мотиль Р. До проблеми збереження Гаварецького осе­редку димленої кераміки. Український Керамологічний журнал. 2002. № 4. С. 68—69.
  4. Мотиль Р. Українська димлена кераміка ХІХ — початку ХХIст. Історія. Типологія. Художні особливості. Львів: Інститут народознавства НАН України. 208 с.
  5. Смеречинська-Мартинович Оксана. Кераміка. Графіка. Живопис: каталог (упорядник Зеновія Краковецька). Львів: Національна спілка майстрів народного мистецтва України. С. 1.

читати публікацію»

Наші автори
Кісь Оксана Романівна. Старша наукова... ознайомитись»
Павлюк Степан Петрович. Доктор історичних... ознайомитись»
Радович Роман Богданович. Науковий... ознайомитись»
Кузьменко Оксана Мирославівна старший... ознайомитись»
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »