« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 73—80

УДК 746.3.01(477.83-2Жовк.)”19/20″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.073

ЖОВКІВСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.: ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ, АТРИБУЦІЯ, РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ

КУЦИР Тетяна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640

молодший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ народного мистецтва,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

Анотація. На сьогодні вишивка залишається найбільш доступною технікою оздоблення вбрання. Події останніх років спонукають до пошуків нових засобів виявлення національної ідентичності, зокрема завдяки вишивці. У цьому контексті відчувається брак інформації щодо технічних, композиційних та колористичних особливостей окремих осередків народного мистецтва, зокрема на Опіллі. Метою статті є виявити характерні особливості народної вишивки Жовківщини як опільського центру вишивки. Методологічною основою дослідження стали порівняльно-історичний метод та мистецтвознавчий аналіз, які дали змогу найбільш повно виявити особливості жовківської вишивки протягом зазначеного періоду, сприяли аналізу її художніх особливостей. Висновки. Жовківська вишивка відзначалась легкістю візерунків, вишитих стебнівкою, рахованою лиштвою, занизуванням, хрестиком. З 20—30-х рр. ХХ ст. кольорова стриманість у жіночих та чоловічих сорочках, запасках поступилась багатобарвності і до традиційних на цих теренах чорного, червоного та синього додались блакитний, фіолетовий та жовтий. Збереглась певна розрідженість візерунків, притаманна вишивці ХІХ ст., а також традиція обшивати виріб у місцях з’єднання декоративними швами (змережування, стебнівка, штапівка, «бавничковий шов»), які сприяли об’єднанню окремих композиційних елементів у єдине ціле. Рушники, покривала та скатертини початку ХХ ст. оздоблювали зазвичай за допомогою візерунків, виконаних хрестиком. Із середини ХХ ст. жовківська вишивка поступово втрачає характерні для попереднього періоду особливості, а традиційні для цього осередку орнаменти поступаються запозиченим із друкованих схем геометричним та рослинний візерункам.

Ключові слова: Опілля, Жовква, вишивка, народний одяг, шов, орнамент, колорит.

Надійшла 6.02.2019

Список використаних джерел

1. Захарчук-Чугай Р.З. Українська народна вишивка (за­хідні області України). Київ: Наукова думка, 1988. 192 с.
2. Кара-Васильєва Т.В. Історія української вишивки. Київ: Мистецтво, 2008. 463 с.
3. Українське народне мистецтво. Тканини та вишивка. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1960. 261 с.
4. Українське народне мистецтво. Вбрання. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1961. 325 с.
5. Українське народне декоративне мистецтво. Декоративні тканини. Київ: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури УРСР, 1956. 254 с.
6. Українські народні вишивки. Львівська область. Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1961. 32 с.: 40 табл.
7. Про державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області. Режим доступу: http://diaz-zhovkva.org.ua/diaz-u-m-zhovkvi/ (дата звернення 30.10.2018).
8. Алієва-Гончарук А. Влаштуємо свято для душі… Режим доступу: http://vzhovkvi.com/kultura/vlashtujmo-svyato-dlya-dushi.html (дата звернення 10.06.2018).

читати публікацію»