« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1551—1556

УДК 75.052 (477)”191/193″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1551

БОЙЧУКІЗМ ЯК СПЕЦИФІЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЯВИЩА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ

ПУЗИРКОВА Анна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8183-7731

магістр живопису, здобувач

кафедри теорії і історії мистецтв НАОМА;

МВДУК (Музей видатних діячів української культури),

зав. наук. відділу по вивченню

життя і творчості М. Старицького,

вул. Саксаганського, 97, 01032, Київ, Україна

Контакти: e-mail: annaprk82@gmail.com

Анотація. Мета статті полягає у дослідженні відповідності явища бойчукізму авангардним процесам в українському та європейському мистецтві 1910—1930-х років, задля чого поставлене завдання порівняння визначення бойчузму в працях провідних дослідників бойчукізму і авангарду, а також зіставлення основних положень школи Михайла Бойчука з ключовими засадами авангардного мистецтва. Об’єктом дослідження є мистецтво бойчукізму періоду 1910—1930-х років, предметом дослідженняавангардні аналогії в творчості митців цього напрямку. Для досягнення мети в публікації застосовуються методи порівняльного та формально-стилістичного аналізу, що дає змогу провести широке та різнобічне дослідження явища бойчукізму на фоні авангардних напрямків в мистецтві першої третини ХХ століття.

За результатами дослідження підкреслено особливість бойчукізму як специфічного прояву українського авангарду, що вирізнило послідовників Михайла Бойчука як у зіставленні з європейським, так і з російським авангардом.

Ключові слова: українській авангард 1900—1930-х років, школа Михайла Бойчука, бойчукізм, візантизм, неовізантизм, неопримітивізм, експресіонізм, модернізм.

Надійшла 12.11.2019

Список використаних джерел

  1. Кравченко Я.О. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Київ: Майстерня книги: Оранта, 2010. 400 с.
  2. Власов В.Г., Лукина Н.Ю. Авангардизм. Модернизм. Постмодернизм: Терминологический словар. Санкт-Петербург: Азбука-классика, 2005. 320 с.
  3. Рычкова Ю.В. Энциклопедия модернизма. Москва: ЭКСМО Пресс, 2002. 224 с.
  4. Richard R. Brettell. Modern Art 1851—1929. Capitalism and representation. Oxford university press, 1999. 258 с.
  5. Ковальчук О.В. Митець, педагог-новатор (До 120-річчя від дня народження М.Л. Бойчука). Українська академія мистецтва: дослідницькі та наук. метод. праці. Наук. збірник. Київ: НАОМА, 2005. Вип. 13. С. 250—263.
  6. Соколюк Л. Михайло Бойчук та його школа. Харків: Видавець Савчук О.О., 2014. 386 с.
  7. Соколюк Л. Черты экспрессионизма в творчестве представителей школы Михаила Бойчука. Русский авангард 1910—1920-х годов и проблема экспрес­сио­низма. Ред. Г.Ф. Коваленко. Москва: Наука, 2003. С. 326—339.
  8. Лагутенко О.А. Українська графіка першої третини ХХ століття. Київ: Грані-Т, 2006. 260 с.
  9. Асеева Н. Ю. Выступления украинских художников авангарда во Франции 1910—1920-х годов. Русский авангард 1910—1920-х годов в европейском контексте. Москва: Наука, 2000. С. 133—143.
  10. Соколюк Л.Д. Бойчукізм і проблема стилю в українському мистецтві першої третини ХХ століття: Перепринт. Київ: НМК ВО, 1993. 48 с.
  11. Ріпко  О.О. Бойчук і бойчукісти, бойчукізм: Каталог виставки. Авт. ст. та упоряд. О.О. Ріпко. Львів, 1991. 86 с.
  12. Михайло Бойчук. Візантінізм. Українські авангардисти як теоретики та публіцисти. Упорядники: Д. Горбачев, С. Папета, О. Папета. Київ: Тріумф, 2005. С. 97—98.
  13. Горбачев Д. Український авангард 1910—1930 років: Альбом. Авт.-упорядД.ОГорбачов. Київ: Мистецтво, 1996. 400 с.
  14. Birnie Danzker J.A. Jassenjawsky I., Kiblitsky J. Die Avant­garde und die Ukraine. Avantgard & Ukraine. Mun­chen: Klinghard & Biermann, 1993. С. 13—41.
  15. Мудрак М. «Нова ґенерація» і мистецький мо­дер­нізм в Україні. Київ: РОДОВІД, 2018. 288 с.
  16. Федорук О. Українській авангард. Перетин знаку: у 3 кн. Кн. 1: Історія та теорія мистецтва. Постаті. Народна творчість. АМУ, ІПСМ. Київ: Вид. дім А+С, 2006. С. 9—68.
  17. Майданець-Баргилевич О. Михайло Бойчук — засновник національної школи монументального мистецтва. Українська академія мистецтва: дослідницькі та наук. метод. праці. Наук. збірник. Київ: НАОМА, 2005. Вип. 12. С. 313—324.
  18. Бура-Мацапура В. Спогади про моїх учителів М. Бойчука та С. Налепинську-Бойчук. Українська академія мистецтва: дослідницькі та наук. метод. праці. Наук. збірник. Київ: НАОМА, 2005. Вип. 13. С. 52—57.
  19. Сусак В. Паризький період Михайла Бойчука. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2005. Вип. 9. С. 96—110.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »