« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 406—412

УДК 75.038.2+75.038.11(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.406

УКРАЇНСЬКІ ЖИВОПИСЦІ-МОДЕРНІСТИ У ЗАРУБІЖНИХ МИСТЕЦЬКИХ СЕРЕДОВИЩАХ: ПАРИЗЬКИЙ ОСЕРЕДОК

БАБУНИЧ Юлія

  • ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-1947-8325
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • кафедра історії та теорії мистецтва,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів,Україна,
  • Контакти: e-mail: yulia.babunych@ukr.net

Анотація. Розглядається проблема діяльності українських живо писців-модерністів поза межами України.

Актуальності проблемі надає необхідність вивчення художнього досвіду українських митців в еміграції та його зв’язку з джерелами вітчизняної культури. У зв’язку з цим проаналізовано один із зарубіжних осередків творчої діяльності українських модерністів першої третини ХХ ст., а саме  Париж, що й стало метою публікації.

На основі аналізу низки живописних робіт визначено, що митці мали потужні професійні навички і різний індивідуальний мистецький досвід. Водночас виявлено, що українські модерністи в еміграції мали певну спільність творчих якостей, зокрема в ділянці індивідуального трактування пластичної форми та у сфері колориту.

У статті також розкрито і доведено, що, сформувавши проєвропейські малярські візії, вітчизняні художники-модерністи не полишали українських джерел власної творчості.

Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні та історичному огляді.

Ключові слова: модернізм, живопис, мистецьке середовище, митець, творчість.

Надійшла 25.02.2023

Список використаних джерел

  • 1. Горбачов Д. Гопашно-шароварна культура як джерело світового аванґарду. Львів: Центр гуманітарних досліджень; Київ: Смолоскип, 2008. 96 с. («Університетські діалоги», № 6).
  • 2. Нога О., Кодлубай І. Соня Делоне повертається на Україну через Львів. На перехресті Європи і віку. Львів: Місіонер, 1996. С. 117—308.
  • 3. Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. Київ: Родовід, 2010. 408 с.
  • 4. Яців Р.М. Український інтелект на мистецькій карті Європи 1900 х — початку 1920 х рр. Народознавчі зошити. 1998. Зош. 4. С. 434—445.
  • 5. Маркаде В. Український внесок до авангардного мистецтва початку XX століття. Сучасність. 1980. № 7—8. С. 202—221.
  • 6. Мудрак М. Нова ґенерація і мистецький модернізм в Україні. Київ: Родовід, 2018. 352 с.
  • 7. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурс раннього українського модернізму. Київ: Критика, 2009. 447 с.
  • 8. Marcade V. Art d’Ukraine. Lausanne: l’Вge d’Homme, 1990. 351 p.
  • 9. Українське образотворче мистецтво: імена, життєписи, твори (ХІ—ХХІ ст.). Упор. І.В. Голод, Я.О. Кравченко, Н.Б. Козак, О.Д. Михайлюк, Р.М. Яців. Харків: Факт, 2013. 720 с.: іл.
  • 10. Ковжун П. Глущенко.Глущенко: тексти Святослава Гординського і Павла Ковжуна. Львів: Асоціаціянезалежнихукраїнськихмистців, 1934. 60 с.
  • 11. Залозецький В. Новоклясицизм Бабія і Глущенка. Ук ра їнське мистецтво:місячник укр. плястики. Львів, 1926. Ч. 1. Жовтень. С. 12—16: іл.
  • 12. Гординський С. Глущенко. Глущенко: тексти Святослава Гординського і Павла Ковжуна. Львів: Асоціація незалежних українських мистців, 1934. 60 с.
  • 13. Михайло Андрієнко. Текст Володимира Поповича. Мюнхен, 1969. 31 с.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »