Народознавчі зошити. 2023. № 2 (170). С. 413—418
УДК 75:7.041.5 (477.87)”1950/1999″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.413
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЖИВОПИСНИЙ ПОРТРЕТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ. ЯК МОДЕЛЬ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ «Я» ХУДОЖНИКА
ІВАНИЦЬКА Тетяна
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4932-0956
- аспірантка, Львівська національна академія мистецтв,
- вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна;
- викладач Фахового коледжу мистецтв ім. А. Ерделі,
- Закарпатська академія мистецтв, м. Ужгород,
- вул. Волошина, 37, 88000, Ужгород, Україна,
- Контакти: e-mail: tetyana02@gmail.com
Анотація. Актуальність статті полягає у виявленні потенційних моделей і способів творчого творення образу «Я» художника та визначенні їх характерних особливостей. Через те, що в мистецтві є присутнім прагнення до цілісного розуміння людини, то актуальним видається досліджувати проблемне поле живописного портретування як специфічної форми самоідентифікації автора. Мета дослідження — на основі аналізу портретних творів закарпатських живописців виявити та охарактеризувати як особистість художника, його сутнісне «Я» впливає на відображення образу людини в портретному жанрі. Окреслити основні моделі самоідентифікації художника, виявити значущість особистісних вподобань в художніх формах, стилі портрету.
Об’єктом дослідження є портретний доробок живописців Закарпаття другої половини ХХ ст., а предметом — характерні особливості моделей самоідентифікації «Я» художника та їхнє трактування живописно-композиційними засобами.
Доведено, що закарпатський живописний портрет другої половини ХХ ст. демонструє багатогранність авторського «Я» художника, що проявлена через сімейно-родинну, релігійно-ідеологічну, соціально-професійну, етнічнокультурну та автопортретну самоідентифікацію. Визначено, що художник-портретист є уособленням, носієм та транслятором національно-культурної спадщини, а також інноватором, який творить нові віяння, притаманні другій половині ХХ ст.
Ключові слова: живописний портрет, самоідентифікація, авторське »Я», автопортрет, християнська ідентичність, етнічнокультурна приналежність.
Надійшла 25.02.2023
Список використаних джерел
- 1. Соколова Е.Т. Клиническая психология утраты Я. Москва: Смысл, 2015. 895 с.
- 2. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. Пер. з англійської П. Таращука. Київ: Основи, 1994. 224 с.
- 3. Кривцун О.А. Творческий процесс как потенцирование многомерного Я художника. Метаморфозы твор ческого Я художника. Отв. ред. О.А.Кривцун. Москва, 2005. С. 14—32.
- 4. Делез Ж. Критика и клиника. СПб., 2002. 127 с.
- 5. Літвінова О.В. Проблема вивчення родинної ідентичності як складової Я-концепції особистості. Науковий вісник ХДУ. № 3 (1). 2016. С. 130—135.
- 6. Кузьма Борис. Наш цімбор Володимир Микита. Образотворче мистецтво. 2016. № 2. С. 28—31.
- 7. Загребельний Ігор. «Християнська ідентичність» як наслідок деесенціалізації релігії. URL: https://www.religion.in.ua/main/21384-xristiyanska-iden tich nist-yak-naslidok-deesencializaciyi-religiyi.html (дата звернення: 14.12.2022).
- 8. Фединишинець М. Рустикальне єство: творчість Івана Ілька — ніби місток між Манайлом і Коцкою. Старий замок. Паланок. 2009. 19—25 лютого. С. 20.
- 9. Рубан В. Український радянський портретний живопис. Київ: Мистецтво, 1977. С. 95—97.
- 10. Каган М.С. Эстетическое значение трансформации меж личностных отношений в самовыражении художника. М.С.Каган, М.П.Лохтина. Эстетическая куль тура в условиях НТП. Свердловськ, 1987. С. 72—79.
