« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 413—418

УДК 75:7.041.5 (477.87)”1950/1999″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.413

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЖИВОПИСНИЙ ПОРТРЕТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ. ЯК МОДЕЛЬ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ «Я» ХУДОЖНИКА

ІВАНИЦЬКА Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4932-0956
  • аспірантка, Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна;
  • викладач Фахового коледжу мистецтв ім. А. Ерделі,
  • Закарпатська академія мистецтв, м. Ужгород,
  • вул. Волошина, 37, 88000,  Ужгород, Україна,
  • Контакти: e-mail: tetyana02@gmail.com

Анотація. Актуальність статті полягає у виявленні потенційних моделей і способів творчого творення образу «Я» художника та визначенні їх характерних особливостей. Через те, що в мистецтві є присутнім прагнення до цілісного розуміння людини, то актуальним видається досліджувати проблемне поле живописного портретування як специфічної форми самоідентифікації автора. Мета дослідження — на основі аналізу портретних творів закарпатських живописців виявити та охарактеризувати як особистість художника, його сутнісне «Я» впливає на відображення образу людини в портретному жанрі. Окреслити основні моделі самоідентифікації художника, виявити значущість особистісних вподобань в художніх формах, стилі портрету.

Об’єктом дослідження є портретний доробок живописців Закарпаття другої половини ХХ ст., а предметом — характерні особливості моделей самоідентифікації «Я» художника та їхнє трактування живописно-композиційними засобами.

Доведено, що закарпатський живописний портрет другої половини ХХ ст. демонструє багатогранність авторського «Я» художника, що проявлена через сімейно-родинну, релігійно-ідеологічну, соціально-професійну, етнічнокультурну та автопортретну самоідентифікацію. Визначено, що художник-портретист є уособленням, носієм та транслятором національно-культурної спадщини, а також інноватором, який творить нові віяння, притаманні другій половині ХХ ст.

Ключові слова: живописний портрет, самоідентифікація, авторське »Я», автопортрет, християнська ідентичність, етнічнокультурна приналежність.

Надійшла 25.02.2023

Список використаних джерел

  • 1. Соколова Е.Т. Клиническая психология утраты Я. Москва: Смысл, 2015.  895 с.
  • 2. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. Пер. з англійської П. Таращука. Київ: Основи, 1994. 224 с.
  • 3. Кривцун О.А. Творческий процесс как потенцирование многомерного Я художника. Метаморфозы твор ческого Я художника.  Отв. ред. О.А.Кривцун. Москва, 2005.  С. 14—32.
  • 4. Делез Ж. Критика и клиника. СПб., 2002. 127 с.
  • 5. Літвінова О.В. Проблема вивчення родинної ідентичності як складової Я-концепції особистості. Науковий вісник ХДУ. № 3 (1). 2016.  С. 130—135.
  • 6. Кузьма Борис. Наш цімбор Володимир Микита. Образотворче мистецтво. 2016.  № 2. С. 28—31.
  • 7. Загребельний Ігор. «Християнська ідентичність» як наслідок деесенціалізації релігії. URL: https://www.religion.in.ua/main/21384-xristiyanska-iden tich nist-yak-naslidok-deesencializaciyi-religiyi.html (дата звернення: 14.12.2022).
  • 8. Фединишинець М. Рустикальне єство: творчість Івана Ілька — ніби місток між Манайлом і Коцкою. Старий замок. Паланок. 2009. 19—25 лютого. С. 20.
  • 9. Рубан В. Український радянський портретний живопис. Київ:  Мистецтво, 1977.  С. 95—97.
  • 10. Каган М.С. Эстетическое значение трансформации меж личностных отношений в самовыражении художника. М.С.Каган, М.П.Лохтина. Эстетическая куль  тура в условиях НТП. Свердловськ, 1987. С. 72—79.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »