« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 542—548

УДК 392.51(477.86/.87+477.83) 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.542

ДАРУВАННЯ БАЛЬЦЯ У ТРАДИЦІЙНІЙ ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ БОЙКІВ

ГАФИЧ Галина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-5018-5158
  • аспірантка,
  • ЛНУ ім. Івана Франка,
  • кафедра української фольклористики
  • імені академіка Філарета Колесси,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: hakavchyn@gmail.com

Анотація. Створенню сім’ї українці завжди надавали великого значення. У специфіці весільного обряду відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. З плином часу весільна обрядовість зазнає змін. Це не оминуло і бойків Самбірського (колишнього Турківського) району, адже й справді в ХХІ столітті елемент традиційності на українських весіллях суттєво знизився. Однак весільна традиція Бойківщини зберегла ще досить багато реліктових явищ, які ми можемо втратити. Саме тому актуальність статті полягає у висвітленні ритуалу дарування бальця, який є реліктовим явищем у весільній обрядовості та досі побутує на західних теренах.

Об’єктом дослідження є бойківський весільний ритуал дарування бальця та пісні, що його супроводжують, а предметом — особливості його побутування на Західній Бойківщині та специфіка пісенних творів, які виконувалися під час цього дійства.

Джерельну базу складають власні польові записи, зроблені упродовж 2019—2020 років на території Турківського району Львівської області, що становить новизну дослідження, та опис дарування бальця, вміщений у книзі Йосипа Лозинського «Рускоє весілє», яка вийшла друком у Перемишлі 1835 року, а згодом була перевидана під назвою «Українське весілля» (1992).

У статті застосовано такі методи дослідження: культурологічний, порівняльно-історичний (для розуміння трансформації обряду), описовий, експедиційний (для вивчення його локально-територіальних рис), а також метод теоретичних узагальнень.

Ключові слова: весільний обряд, дарування бальця, весільний фольклор, Бойківщина, ладканка, коломийка, свашки, національна культурна спадщина.

Надійшла 8.05.2023

Список використаних джерел

  • 1. Весілля: у 2-х кн. Упорядкування текстів, примітки М.М. Шубравської. Нотний матеріал упорядкував О.А. Правдюк. Київ: Наукова думка, 1970. 451 с.
  • 2. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. З.Є. Болтарович, А.Ф. Будзан, Р.П. Гарасимчук та ін.; редкол.: Ю.Г. Гошко (відп. ред.) та ін. Київ, 1983. 304 с.
  • 3. Вовк Ф. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Студії з української етнографії та антропології. Київ: Мистецтво, 1995. 354 с.
  • 4. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. Київ: Наукова думка, 1988. 189 с.
  • 5. Марчук З. Генеалогія українського весілля. Луцьк, 2006. 360 с.
  • 6. Гнатюк В. Бойківське весілє в Мшанци (Старосамбірського повіта). Матеріяли до українсько-руської етнольогії. Львів, 1908. Т. Х. С. 1—29.
  • 7. Кміт Ю. Бойківське весілє в Гвіздци (Турчанського повіта). Матеріяли до українсько-руської етнольогії. Львів, 1908. Т. Х. С. 82—100.
  • 8. Кузеля З. Бойківське весілє в Лавочнім (Стрийського повіта). Матеріяли до українсько-руської етнольогії. Львів, 1908. Т. Х. С. 121—150.
  • 9. Левинський В. Бойківське весілля в Доброгостові (дрогобицького повіта). Матеріяли до українсько-руської етнольогії. Львів, 1908. Т. Х. С. 101—120.
  • 10. Бойківське весілля із села Довге на Дрогобиччині. Зап. В. Сокіл, Г. Сокіл. Народознавчі зошити. 2014. № 4. С. 801—816.
  • 11. Болібрух Л. Барвінковий обряд у весільній обрядовості Богородчанщини (За етнографічними матеріалами експедиції 2008 р.). Народознавчі зошити. 2008. № 3—4. С. 309—313.
  • 12. Главацька Л. Барвінковий обряд — один із основних елементів традиційного весілля Східної Бойківщини (Рож­нятівщини). Весільна обрядовість у часі і просторі: матеріали. міжнар. наук.-практ. конф. «Одеські етнографічні читання». Одеса, 2010. С. 8—25.
  • 13. Леньо Т. Бойківсько-закарпатський барвінковий обряд середини ХХ століття (за матеріалами експедицій). Народна творчість та етнологія. 2013. № 1. С. 27—32.
  • 14. Шульга З. До вінця. Українська весільна обрядодія. Львів: Апріорі, 2009. 168 с.
  • 15. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. Москва, 1971. 301 с.
  • 16. Зборовський П. Бойківські весільні ладканки. Львів, 2002. 196 с.
  • 17. Єфремова Л. Наспіви українських весільних пісень. Київ: Наукова думка, 2006. 172 с.
  • 18. Лозинський Й. Українське весілля. Упоряд., вст. ст. Р. Кирчіва. Київ: Наукова думка, 1992. 175 с.
  • 19. Гнатюк В. Переднє слово до збірника «Коломийки». Вибрані статті про народну творчість. Київ: Наукова думка, 1966. С. 151—173.
  • 20. Кузів І. Життє-буттє, звичаї і обичаї гірського народу. Зоря. Львів, 1882. С. 70—102.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »