« 2024. № 4 (178)

Народознавчі зошити.  2024. № 4 (178).  С. 752—768

УДК [39(=161.2):929](477.83-22Волосянка):930.2

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.04.752

БОЙКІВСЬКЕ СЕЛО У ФОКУСІ ПОМІТНИХ ПОСТАТЕЙ    

СОКІЛ Василь

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3164-1217
  • доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу,
  • член-кореспондент НАН України,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ фольклористики,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: vasylsokil@gmail.com

Анотація. Йдеться про бойківське село Волосянку, що на Сколівщині. Понад півтора століття воно привертало увагу багатьох видатних людей — священників, письменників, митців, педагогів, юристів та інших. Відвідини найчастіше пов’язані з авторитетною місцевою священичою родиною Реваковичів, яка відзначалася високою національною свідомістю, стійкими морально-етичними принципами і користувалася великою повагою у жителів. Деякі відомі люди мали безпосередній стосунок до села, здійснюючи функціональні обов’язки (Микола Устиянович), інші проводили тут свій побут (Корнило Устиянович, Федір Заревич), ще інших запрошували на оздоровлення (Олександр Кониський), декому допомагали реалізовувати передвиборні програми (Євген Олесницький). Частина з них мали наукові амбіції, фіксуючи матеріали для своїх праць (Іван Верхратський, Зенон Кузеля). Були й ті, що розбудовували українську школу (Дмитро Романець). Унікальним виявився місцевий фольклорний фонд, який зафіксував та передав нащадкам Григорій Дем’ян.

Мета публікації — з’ясувати роль і значення відвідин важливих постатей для історико-культурного розвитку села. Звернено особливу увагу на особисті контакти, їхні оцінки, вартісні фолькорно-етнографічні, мемуарні матеріали, мистецькі твори тощо. Об’єктом вивчення стала маловідома спадщина з життя і діяльності вказаних персоналій, які прилучилися до поповнення цікавими фактами для історії. В тому й полягає актуальність теми. Для студіювання використано різноманітний джерельний матеріал і застосовано історичний, аналітико-теоретичний та біографічний методи дослідження.

Ключові слова: бойківське село, історико-культуроло­гіч­не дослідження, видатні постаті, біографія, наука, епіс­толярій.

Надійшла 27.06.2024

Список використаних джерел

  • 1. Франко І. Николай Устиянович. [Некролог]. Іван Франко. Зібр. творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1980. Т. 26. С. 380—383.
  • 2. Сокіл В. Епістолярій Тита Реваковича. Львів, 2019. 774 с.
  • 3. Франко І. Панські жарти. Поема з останніх часів панщини. Іван Франко Зібр. творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1976. Т. 2. С. 7—9.
  • 4. Ревакович Т. Спогади про Николу Устияновича (В століття уродин поета.*7 грудня 1811, +3 падолиста 1885). Діло. Львів, 1911. 7 грудня.
  • 5. [Б. а.]. Устиянович Корнило Миколайович. Словник художників України. Ред. М.П. Бажан, В.А. Афанасьєв та інші. Київ: УРЕ, 1973. 272 с.
  • 6. Нановський Я. Корнило Миколайович Устиянович. Київ: Мистецтво, 1963. 190 с.
  • 7. Голод І.В. Устиянович Корнило Миколайович. Українське образотворче мистецтво: імена, життєписи, твори (ХІ—ХХІ ст.). Харків: Факт, 2013. С. 220—223.
  • 8. Устіянович К. Дещо о мальованню церквей. Діло. 1891. Ч. 47. 27 лютого (11 марта).
  • 9. Федорук О. Корнило Устиянович. Повість. Київ: Веселка, 1992. 160 с.
  • 10. Ревакович Т. Спогади про Корнила Устияновича. Світ. 1917. С. 90—93.
  • 11. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. Іван Франко. Зібр. творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1984. Т. 41. С. 194—470.
  • 12. Дем’ян Г. Таланти Бойківщини. Львів: Каменяр, 1991. 305 с.
  • 13. Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича. Правда. 1882. Т. 2. Вип. 4. С. 286.
  • 14. Лист Ф. Заревича до Т. Реваковича від 27.ХІ.1873. Правда. 1889. Т. 2. Вип. 4. С. 296.
  • 15. Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Львів, 1935. Ч. II. 120 с.
  • 16. Франко І. Етнографічна експедиція на Бойківщину. Іван Франко. Зібр. творів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1982. Т. 36. С. 68—99.
  • 17. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді. Записки НТШ. Львів, 1914. Т. 121. С. 173—224; 1915. Т. 122. С. 103— 160.
  • 18. Wyciąg z wykazu stany slużby i kwalinikacyjnego. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 179. Оп. 7. Од. зб. 22030. Арк. 5—6 звор.
  • 19. Do Kuratorium Okręgu Szkolnego w Stryju. Wolosianka, dnia 20/X.1938. (Заява Д. Романця про участь у конкурсі на керівника школи). Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 179. Оп. 7. Од. зб. 22030. Арк. 4.
  • 20. Do Kuratorium Okręgu Szkolnego Lwowskiego. Wolosianka — konkursowa obsada stanowiska kierownika szkoly. Dnia 2. mаja 1939. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 179. Оп. 7. Од. зб. 22030. Арк. 1.
  • 21. До Пана Шкільного Інспектора в Сколім. 1925. (Домагання громади с. Волосянки української мови навчання). Парохіальний архів с. Волосянки. 206 арк.
  • 22. Do Kuratorium Okręgu Szkolnego we Lwowe. Skole. Dnia 26 czerwсa 1925. Wolosianka, szkoła 1 klasowa z ruskim językom nauczania, zmiana na dwujęzyczność. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 179. Оп. 2. Од. зб. 511. Арк. 1.
  • 23. Звідомлення читальні «Просвіта» с. Волосянки. 9 лис­топада 1933. Голова Дмитро Романець. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 348. Оп. 1. Од. зб. 1645. Арк. 18—19 звор.
  • 24. Звідомлення читальні «Просвіта» с. Волосянки. 26 лютого 1934. Голова Дмитро Романець. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 348. Оп. 1. Од. зб. 1645. Арк. 20—21.
  • 25. Звідомлення читальні «Просвіта» с. Волосянка. 31 грудня 1934. Голова Дмитро Вепрів. Додаток до звіту. Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 348. Оп. 1. Од. зб. 1645. Арк. 26.
  • 26. Ономатологічні легенди та перекази бойків і гуцулів. З фольклорних записів Г. Дем’яна. 105 арк. (Зберігається в домашньому архіві Г. Дем’яна).
  • 27. Коломийки. Зібрав Г. Дем’ян. 1974. 30 арк. (Зберігається в домашньому архіві Г. Дем’яна).
  • 28. Волосянка у фольклорі та говірці. Зібрав та впорядкував Василь Сокіл. Львів, 2016. 112 с.
  • 29. Народні пісні з Бойківщини. Зібр. Г.В. Дем’ян, нотація мелодій М.В. Мишанич. Львів, 1979. 340 арк.
  • 30. З гір Карпатських. Українські народні пісні-балади. Упоряд. С.В. Мишанич. Ужгород. Карпати, 1981. 464 с.
  • 31. Народні пісні з голосу Параски Павлюк. Зібрав та впорядкував Василь Сокіл. Львів, 2009. 208 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »