« 2024. № 4 (178)

Народознавчі зошити.  2024. № 4 (178).  С. 786—792

УДК 811.161.2’373.21(23:477.83/.86)”17/18″:[930.2:349.414]

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.04.786

МІКРОТОПОНІМИ САМБІРСЬКОГО ЦИРКУЛУ КІНЦЯ XVIII — ПОЧАТКУ ХІХ ст., МОТИВОВАНІ НАЗВАМИ ПІДВИЩЕНЬ РЕЛЬЄФУ  

МОСУР Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1912-3580
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра української мови імені професора Івана Ковалика,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: mosuroksana2015@gmail.com

Анотація. Об’єктом аналізу є власні назви малих географічних об’єктів Самбірського циркулу, мотивовані орографічними термінами (назвами підвищень рельєфу). Орографічна термінологія об’єднує апелятиви на позначення рельєфу земної поверхні. Лексико-семантичний аналіз цієї групи відапелятивних мікротопонімів дає змогу описати характер, особливості рельєфу історичного регіону. Самбірський циркул — адміністративно-територіальна одиниця Галичини на зламі XVIII—ХІХ ст. До складу краю входило 412 населених пунктів. За сучасним поділом, територія циркулу збігається зі значною частиною Львівської області, а 5 поселень розташовані на теренах Польщі. Джерельною базою дослідження є Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Це перші поземельні кадастри Галичини, у яких писарі фіксували простонародні розмовні назви полів, нив, пасовищ, сіножатей, доріг, лісів, заростей, гір, боліт — мікротопоніми. Актуальність дослідження зумовлена недостатнім опрацюванням історичної мікротопонімії. З’ясовано, що твірними базами історичних мікротопоназв, мотивованих орографічними термінами, були назви підвищень, низин і рівнинних територій. Кількісно найбільшу групу мікротопонімів становлять власні назви, утворені від апелятивів на позначення підвищень (23 лексеми та похідні від них спільнокореневі слова). Уважаємо, що це зумовлено фізико-географічною характеристикою історичного регіону.

Ключові слова: мікротопонім, апелятив, орографія, Самбірський циркул, Йосифінська (1785—1788) метрика, Францисканська (1819—1820) метрика, твірна (мотивувальна) база.

Надійшла 19.07.2024

Список використаних джерел

  • 1. Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. Відп. ред. Я. Захарчишина; уклад.: Я. Пироженко, В. Сіверська. Київ: Наукова думка, 1965. 356 с.
  • 2. Бицко Н.І. Мікрогідроніми (назви ярів) Тернопільщини (лексико-семантичний аспект). Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 354—355. Слов’янська філологія. С. 95—98.
  • 3. Сокіл Н. Мікротопоніми Сколівщини, що походять від термінів на означення рельєфу місцевості. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2006. Вип. 38. Ч. І. С. 192—202.
  • 4. Сокіл-Клепар Н. Концепт «Гора» в мікротопонімах Українських Карпат. Народознавчі зошити. 2011. № 3. С. 482—488.
  • 5. Сокіл-Клепар Н. Номінація вершин Бойківщини: семантико-мотиваційний аспект. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2016. Вип. 63. С. 186—195.
  • 6. Лужецька О.Б. Мікротопоніми Бережанщини та Підгаєччини з географічними термінами в основах. Актуальні проблеми слов’янської філології. 2011. Вип. XXIV. Ч. 1. С. 467—475.
  • 7. Чеховський І.Г. Мікротопонімія Чернівецької області в історичному аспекті (утворення на базі народної географічної термінології): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. Чернівец. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці, 1996. 24 с.
  • 8. Словник української мови: в 11 т. За ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970—1980.
  • 9. Rudnicki Jarosław. Nazwy geograficzne Bojkowszzczyzny. Lwów, 1939. 248 s
  • 10. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 90.
  • 11. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 30.
  • 12. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 233.
  • 13. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 158.
  • 14. Етимологічний словник української мови: в 7 т. Го­ловн. ред. О.С. Мельничук. Київ: Наукова думка, 1982—2012.
  • 15. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Вид. друге, доп. і виправл. Луцьк: ФОП Захарчук В.М., 2013. 148 с. (Бібліотека української ономастики).
  • 16. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 138.
  • 17. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 104.
  • 18. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 225.
  • 19. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 103.
  • 20. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб.  № 24.
  • 21. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 310.
  • 22. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 199.
  • 23. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 339.
  • 24. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 48.
  • 25. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 256.
  • 26. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 170.
  • 27. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 219.
  • 28. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 74.
  • 29. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 197.
  • 30. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб.  № 61.
  • 31. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 56.
  • 32. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 62.
  • 33. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 94.
  • 34. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 18.
  • 35. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 58.
  • 36. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 239.
  • 37. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 35.
  • 38. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 238.
  • 39. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 222.
  • 40. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 23.
  • 41. Hrabec Stefan. Nazwy geograficzne Huculszczyzny. Kraków, 1950. 264 s.
  • 42. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 221.
  • 43. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 100.
  • 44. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 15.
  • 45. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 64.
  • 46. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 57.
  • 47. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 266.
  • 48. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 165.
  • 49. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 3.
  • 50. Словарь української мови. Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4‑х т. Київ: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
  • 51. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 214.
  • 52. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 55.
  • 53. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 93.
  • 54. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 26.
  • 55. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 228.
  • 56. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 81.
  • 57. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 76.
  • 58. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 85.
  • 59. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 106.
  • 60. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 11.
  • 61. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 195.
  • 62. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 157.
  • 63. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 98.
  • 64. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 196.
  • 65. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 17.
  • 66. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 179.
  • 67. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 65.
  • 68. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 264.
  • 69. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 63.
  • 70. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 54.
  • 71. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 6.
  • 72. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 109.
  • 73. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 48.
  • 74. Личук С.В. Словник народних географічних назв Івано-Франківщини. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2018. 312 с.
  • 75. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 147.
  • 76. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 83.
  • 77. ЦДІАЛ. Ф. 19. Оп. XIV. Од. зб. № 236.
  • 78. ЦДІАЛ. Ф. 20. Оп. XIV. Од. зб. № 163.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »