« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1541—1546

УДК [75.046.3:[27-526.62-312.47].03″13″](477.81-22)Дорогобуж

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.06.1541

НОВА АТРИБУЦІЯ ІКОНИ ДОРОГОБУЗЬКОЇ БОГОРОДИЦІ ОДИГІТРІЇ XIV СТОЛІТТЯ

БЕНДЮК Микола

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-8849-2592
  • магістр інформаційної, бібліотечної та архівної справи,
  • керівник Арт-кластеру,
  • фахівець центру вивчення спадщини князів Острозьких,
  • Національний університет «Острозька академія»,
  • вул. Семінарська, 2, 35800, м. Острог, Україна,
  • Контакти: e-mail: mmduk123@gmail.com

Анотація. Розглядається питання атрибуції однієї з найстарших ікон, що залишилися в Україні. Завдання статті полягає в тому, щоб опрацювати нові опубліковані дослідження археологів з результатами розкопок у Дорогобужі та порівняти нові дані археологів з попередніми відомостями мистецтвознавців.

Об’єктом дослідження є уточнення датування ікони Дорогобузької Богородиці Одигітрії, а предметом — сама ікона. У дослідженнях сучасних науковців можна почерпнути інформацію про датування ікони другою половиною XIII—XV cтоліттям.

Актуальність дослідження полягає в тому, що за останні роки з’явилися нові дані, які дають змогу точніше атрибутувати ікону Дорогобузької Богородиці.

Методологічну основу статті складає історико-системний підхід, історико-порівняльний та іконографічний метод, методи художнього та формально-стилістичного аналізу.

Ключові слова: Дорогобуж, ікона, Одигітрія, Дорогобузька Богородиця, храм Успіння Богородиці.

Надійшла 29.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Рівненський обласний краєзнавчий музей. КН Д17543. Пєскова А. Отчет о работе отряда архитек-турно-археологической експедиции 1988 года в с. Дорогобуж Гощанского района Ровенской обл. УРСР. Ленинград, 1989. 25 с.
  • 2. Фотинский О. Дорогобуж Волынский: историко-ар-хеологический очерк. Труды Об-ва исследователей Волыни. Житомир, 1902. Т. 1. С. 33—91.
  • 3. Раппопорт П. Зодчество Древней Руси. Лениград, 1986. 160 с.
  • 4. Прищепа Б., Войтюк О. Дослідження середньовічного поселення поблизу Успенської церкви в Дорогобужі на р. Горині. В камне и бронзе. Сборник статей в честь Анны Песковой; Труды ИИМК РАН. Т. XLVIII. СПб.: ИИМК РАН; Невская Книжная типография, 2017. С. 475—483.
  • 5. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної України XII—XV ст. Львів: Друкарські куншти, 2005. 520 с.
  • 6. Міляєва Л. Чудотворні ікони Богородиці в Києві XVII століття та образ Любецької Богоматері пензля Івана Щирського. Записки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Праці Секції мистецтвознавства. Львів: НТШ, 1994. Т. ССХХVII. С. 124—140.
  • 7. Міляєва Л. Українська ікона XI—XVIII століть: альбом. Київ, 2007. 528 с.
  • 8. Крвавич Д. Богородиця Одигітрія з Дорогобужа. Образотворче мистецтво. 1991. № 3. С. 20—22.
  • 9. Откович З. Ікона «Богородиця Одигітрія» кін. ХІІІ  — поч. XІV ст. з Успенської церкви села Дорогобуж на Рівненщині зі збірки Рівненського краєзнавчого музею (спроба атрибуції). Волинська ікона: питання, історії вивчення, дослідження та реставрації. Тези та матеріали наукової конференції, присвяченої 90-річчю Жолтовського П.М. Луцьк, 1994. С. 28—30.
  • 10. Лильо-Откович З. Богородиця-Одигітрія середини ХІІІ століття з церкви Успіння Пресвятої Богородиці з Дорогобужа. Видання друге, доповнене та виправлене. Львів, 2019. 94 с.
  • 11. Александрович В. Ікона «Богородиця-Одигітрія» з Успенської церкви в Дорогобужі. Міжнародна наукова конференція «Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції» (Галич, 19—21 серпня, 1993). Тези доповідей та повідомлень. Львів, 1993. С. 113—115.
  • 12. Луц В. Збірка волинських ікон рівненського краєзнавчого музею. Родовід. Наукові записки. № 8. 1994. С. 38—51.
  • 13. Александрович В. Дорогобузька ікона Богородиці Одигітрії і малярська культура княжої України другої половини XIII — початку XIV століття. Львів, 1995. 196 с.
  • 14. Откович Т. Історія, дослідження та реставрація ікони «Богородиця Одигітрія» з церкви села До-рогобуж. Богородиця Одигітрія середини ХІІІ ст. з церкви Успіння Пресвятої Богородиці з Дорогобужа. З. Лильо-Откович. Видання друге, доповнене та виправлене. Львів: Колір ПРО, 2019. С. 56—76.
  • 15. Лильо-Откович З., Откович Т. Питання дослідження, атрибуції, датування та реконструкції ікони «Богородиця-Дороговказиця» з Дорогобужа. Матеріали міжнародної наукової конференції «Доба Короля Данила в науці, мистецтві, літературі» (м. Львів, 29—30 листопада 2007 р.) Львів, 2008. С. 376—409.
  • 16. Мицько І. Первісна Ченстоховська Богородиця — українська ікона Петра Ратенського. Старий Самбір, 2013. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Mytsko_Ihor/Pervisna_Chenstokhovska_Bohorodytsia_-_ukrainska_ikona_Petra_Ratenskoho.pdf?
  • 17. Овсійчук В. Малярство Київської Русі. Українське мистецтво. Львів: Світ, 2005. С. 161—162.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »