« 2025. № 1 (181)

Народознавчі зошити.  2025. № 1 (181).  С. 110—118

УДК [7.072.2/.3.03.046.3:27-526.62](477)”09/17″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2025.01.110

ЗНАЧЕННЯ ПРАЦЬ В.А. ОВСІЙЧУКА  У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ НА ГЕНЕЗУ САКРАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ РУСИ-УКРАЇНИ

КОМАРНИЦЬКИЙ Андрій

  • кандидат мистецтвознавства,
  • співголова іконописної майстерні «Аліпій»,член НТШ,
  • майдан св. Папи Івана Павла ІІ, 1, 79070, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: eny_andriy@ukr.net

Анотація. Статтю присвячено науковій діяльності професора Володимира Овсійчука у сфері сакральної традиції України княжої доби, з виділенням дослідницького матеріалу, присвяченого домонгольському іконопису. Праці видатного українського вченого Володимира Овсійчука з плином часу не втрачають своєї актуальності. В. Овсійчук особливу увагу звернув на дослідження сакрального мистецтва України і, зокрема, — княжої доби. Він — один із перших вчених в українській науці, хто кардинально переосмислив генезу києво-української сакральної традиції, рішуче відкинувши радянсько-російські імперські стереотипи.

Мета публікації — привернути увагу української наукової спільноти до надзвичайно важливого наукового внеску професора Володимира Овсійчука, зокрема у вивченні й дослідженнях сакрального мистецтва України княжої доби.

Методологічною основою дослідження є феноменологічний принцип у поєднанні з структурно-типологічним методом, методом мистецтвознавчого аналізу та інтерпретації. Завдання статті у процесі аналізу праці В. Овсійчука «Українське малярство Х—ХVІІІ ст: Проблеми кольору»  — висвітлити наукові досягнення вченого у сфері сакральної традиції України княжої доби, фокусуючись на домонгольському іконописі. Також, виходячи з результатів вченого, дослідимо генезу київської сакральної традиції через аналіз київської школи іконопису.

Ключові слова: домонгольський іконопис, княжа доба, генеза сакральної традиції, київська школа, деколонізація, національна традиція.

Надійшла 27.01.2025

Список використаних джерел

  • 1.         Павлюк С.П. Історико-генетична та культурна несумісність українців з московитами. Народознавчі зошити. № 1 (169). 2023. С. 3—13.
  • 2.         «Бог не покинув Україну». В УКУ презентували книгу-розмову блаженнішого Святослава з польським журналістом. URL: https://ucu.edu.ua/news/bog-ne-pokynuv-ukrayinu-v-uku-prezentuvaly-knygu-rozmovu-blazhennishogo-svyatoslava-z-polskym-zhurnalistom/
  • 3.         Овсійчук В.А. Українське малярство Х—ХVIII ст. Проблеми кольору. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. 480 с.
  • 4.         Корсунське Благовіщення. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »