« 2025. № 2 (182)

Народознавчі зошити. 2025. № 2 (182). С. 439—450

УДК 070(477)+821.161.2-92]”19″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/

БАГАТОГРАННІСТЬ ТАЛАНТУ ОЛЕСЯ СТЕПОВОГО ЯК ЖУРНАЛІСТА І КРИТИКА

СЕРЕДА Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8078-173X
  • кандидатка наук із соціальних комунікацій,
  • старша наукова співробітниця,
  • Науково-дослідний інститут пресознавства;
  • Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника,
  • вул. Стефаника, 2, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: siania@i.ua

Анотація. Доповнено життєпис українського режисера, актора, журналіста, публіциста та критика Олеся Степового на основі віднайдених джерел, вивчено його публікації на сторінках української галицької преси. Метою статті було заповнити лакуни у біографії митця, встановити коло українських часописів, з якими співпрацював О. Степовий, розкрити нові криптоніми, визначити жанри віднайдених матеріалів, проаналізувати їхній тематичний діапазон, укласти реєстр. Тема статті є актуальною, оскільки журналістська та публіцистична діяльність О. Степового не вивчалася окремо сучасними українськими дослідниками. 

Новизна розвідки зумовлена тим, що біографія першого режисера театру «Заграва» поповнилася новими фактами і в науковий обіг, окрім уже відомих, введено 60 публікацій О. Степового в українських часописах. Підсумовано, що О. Степовий не лише був талановитим режисером, а й мав репортерський хист, зарекомендував себе тонким фейлетоністом і блискучим публіцистом, сприяв розвитку професійної театральної критики в Галичині.

У процесі дослідження використано такі спеціальні наукові методи: біографічний метод, прескліпінґ (виокремлення публікацій досліджуваного автора в українській міжвоєнній пресі), якісний контент-аналіз (визначення жанру публікації, окреслення проблематики з подальшим її інтерпретуванням), бібліографічний метод.

Ключові слова: Олесь Степовий, біографія, журналістська діяльність, львівська преса, репортаж, публіцистика, театр, кіно.

Надійшла 5.03.2025

Список використаних джерел

  • 1.         Блавацький В. Із театральних споминів. Київ. Філадельфія, 1953. Ч. 1. С. 29—37.
  • 2.         Радванський А. Український театр «Заграва» (Присвячую сл. пам’яті В. Блавацького). Свобода. Джерсі-Сіті, 1953. 26 берез. С. 2.
  • 3.         Шашаровський В. Олесь Степовий. Наш театр: Кни га діячів українського театрального мистецтва 1915—1991: у 2 т. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1992. Т. 2. С. 187—189.
  • 4.         Ревуцький В. Актриса Марія Степова. Просценіум. Львів, 2005. № 3. С. 23—25.
  • 5.         Хороб С. Українська драматургія 20—30-х років у Західній Україні та діаспорі. Івано-Франківськ, 2008. 192 с. 
  • 6.         Регейло З. Провінційні українські театральні об’єд нання Галичини в 20—30 роки ХХ ст. Гілея: зб. наук. пр. Київ, 2011. Вип. 43. С. 59—69. URL: http://gileya.org/index.php?ng=library&cont= long&id=59
  • 7.         Лаврентій Р. Український театр Східної Галичини 20—30-х років ХХ ст.: процеси модернізації: дис.  … канд. мист.: спец. «Теорія та історія культури». Київ, 2021. 276 с. URL: https://kultart.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/05/lavrentiy_dys.pdf
  • 8.         Лаврентій Р. Мазепинська тематика західноукраїнських театрів 20—30-х років ХХ ст.: «Мотря» і «Батурин» за однойменними повістями Богдана Лепкого. Іван Мазепа і мазепинці. Історія та культура України останньої третини XVII — початку XVIII століть: наук. зб. Львів, 2011. С. 220—233. URL: https://surl.li/kcbgap
  • 9.         Роса-Лаврентій С. Театрально-критичний дискурс в українській сценічній культурі Східної Галичини 1920—1930-х років: історико-типологічний аспект: дис. … канд. мист.: спец. «Теорія та історія культури». Київ, 2021. 236 с. URL: https://surl.li/hacqco
  • 10.       Наконечна З. Особливості жанру фейлетону у львівській газеті «Новий Час» (1923—1939 рр.). Пресознавство/Press Studies. Львів, 2022. Вип. 1. С. 161—170. URL: https://doi.org/10.37222/2786-7552-2022-1-10
  • 11.       Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. 364 с.
  • 12.       Степовий О. Там, де Збруч річку переходили. Новий Час. Львів,1930. 22 серп. С. 8.
  • 13.       Прасіцький М. «Драматичне товариство ім. Лесі Українки» в Перемишлі. Перемишль. Західний бастіон України: збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі зладжений редакційною колегією під проводом проф. Б. Загайкевича. Нью-Йорк; Філадельфія, 1961. С. 335—339.
  • 14.       Степовий О. Лист до Редакції. Новий Час. Львів, 1930. 1 верес. С. 7.
  • 15.       Український Театр «Заграва»… Новий Час. Львів, 1932. 24 лют. С. 4.
  • 16.       Я. Виступи театр. кооп. «Заграва» під адм. проводом І. Волощука. Діло. Львів, 1931. 15 груд. С. 6.
  • 17.       Степовий О. Маковеївка. Новий Час. Львів, 1930. 25 серп. С. 6.
  • 18.       Степовий О. Вісти із Золочева. Новий Час. Львів. 1930. 5 груд. С. 5.
  • 19.       [Степовий О.] Ол. Степ. Шевченківське свято. Зиз. 1925. Ч. 7. С. 3.
  • 20.       Степовий О. Про Підкамінь, Залізці й інші «діри». Новий Час. 1931. 5 січ. С. 8.
  • 21.       Степовий О. Братня зустріч. Новий Час. 1931. 4 ве рес. С. 6.
  • 22.       Степовий О. Замітки і вражіння з мандрівки. Новий Час. 1930. 5 верес. С. 7—8.
  • 23.       Степовий О. У Ольги Кобилянської. Література й Мистецтво. 1931. Ч. 30 (Новий Час. Ч. 109. 5 жовт. С. 6).
  • 24.       Степовий О. Мельпомена плаче! Новий Час. 1930. 12 верес. С. 8.
  • 25.       Степовий О. Блище ціли! Новий Час. 1933. 5 квіт. С. 4. Рубр. «Література й мистецтво».
  • 26.       Особисте. Кіно. 1932. Ч. 11—12. С. 9.
  • 27.       Від Редакції. Кіно. 1932. Ч. 11—12. С. 5.
  • 28.       Степовий О. Дві причини. (З-за куліс театральної кризи). Кіно. 1930. Ч. 3. С. 13—14.
  • 29.       Степовий О. Шабльон у театрі і кіно. Кіно. 1931. Ч. 21. С. 9—10.
  • 30.       Степовий О. Чи грати побутовщину. Кіно. 1931. Ч. 6. С. 10.
  • 31.       [Степовий О.] Ол. Ст. О святощі мистецтва. Кіно. 1932. Ч. 11—12. С. 5—7.
  • 32.       [Степовий О.] Ол. Ст-ий. Напрямні аматорських театрів. Кіно. 1933. Ч. 1—2. С. 7.
  • 33.       Степовий О. Рефлексії року. Кіно. 1932. Ч. 1—2. С. 9—10.
  • 34.       Степовий О. Українська Мельпомена в жалобі. Кіно. 1932. Ч. 42 (14). С. 4—6.
  • 35.       [Степовий О.] Занехання. Кіно. 1932. Ч. 46. С. 7.
  • 36.       Степовий О. Звуковість в кіні і театр. Кіно. 1931. Ч. 3. С. 10—11.
  • 37.       Лев Ґлова Степовий. Новий Час. Львів, 1933. 28 серп. С. 5.
  • 38.       Де-де. Театр «Заграва». Кіно. Львів. 1932. Ч. 1/2. С. 10—11.
  • 39.       Лев Ґлова Степовий… Діло. Львів, 1933. 30 серп. С. 4.
Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »