« 2025. № 4 (184)

Народознавчі зошити. 2025. № 4 (184). С. 831—840

УДК: 39:069/014+069.8+061.22(045)(477.8)”18/19″

DOI https://doi.org/10.15407/

ЕТНОГРАФІЯ У МУЗЕЙНОМУ ТА СУСПІЛЬНОМУ ПРОСТОРІ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ.

КУШНІР Віталій

• ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8809-0108
• кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
• Музей етнографії та художнього промислу;
• Інститут народознавства НАН України,
• проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
• Контакти: e-mail: vitaliy_val@ukr.net

Анотація. Метою статті є визначення місця етнографії та етно графічного колекціонування у суспільному житті галицьких земель кінця ХІХ — початку ХХ ст., у т. ч. у культурному, передусім музейному, а також політичному та економічному аспектах. У названий період етнографія ствердилася як важлива складова музейного та виставкового простору Галичини. Етнографічні колекції, що представляли традиційну культуру сільського населення краю, були частиною збірок низки музейних інституцій. Для української спільноти Галичини етнографія стала елементом публічного вияву своєї національної ідентичності, і водночас засобом національної саморефлексії, у її пізнавальному, освітньому та естетичному вимірах. Робота з формування етнографічних збірок українських музеїв була однією з форм самоорганізації українського населення, що мала не лише галицький, але й загальноукраїнський вимір. Проведення етнографічних та аграрно-промислових виставок, обов’язковою частиною яких була й етнографія, крім загальнокультурних цілей, спрямовувалося на заохочення традиційного ремесла в умовах швидких суспільно-економічних змін. Хронологічні рамки роботи визначені періодом від останньої третини ХІХ до початку ХХ ст., протягом якого етнографія ствердилася як важлива частина музейного простору краю. Методологічну основу дослідження, що спирається на принцип історизму, формує поєднання кількох основних методів історичного та музеєзнавчого дослідження, зокрема порівняльного та типологічного методів. Частиною методологічної основи роботи є також комплекс методів аналізу джерел, у тому числі візуальних.

Ключові слова: етнографія, етнографічні музеї, етнографічні виставки, аграрно-промислові виставки, Галичина, музеї Львова.

Надійшла 20.06.2025

Список використаних джерел

• 1.         Петрик Н. Процес формування колекцій перших публічних музеїв Львова, заснованих представниками польських княжих родів (Музей князів Любомирських та Музей Дідушицьких). Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». 2017. Вип. 123. С. 23—28.
• 2.         Чорнобай Ю., Климишин О., Бокотей А. Володимир Дідушицький (До 175-річчя з дня народження). Нау кові записки Державного природознавчого музею. Т. 15. Львів, 2000. 
• 3.         Сеньків М. Фундатори і меценати львівських музеїв кінця ХІХ — початку ХХ століть. Скарбниця ук раїнської культури. Зб. наук. праць. Чернігів, 2007. Вип. 8. С. 242—256.
• 4.         Вербицька П. До витоків становлення міського промислового музею у Львові. Актуальні питання гуманітарних наук. Вип. 34. Т. 5. С. 10 —15.
• 5.         Арсенич П. Володимир Шухевич (1849—1915). Жит тя і культурно-громадська та етнографічна діяльність. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 88 с.
• 6.         Записки НТШ. 1892. Т. 1. 
• 7.         Кушнір В. Музей Наукового товариства ім. Шевченка (1892— 1940 рр.). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021. 192 с.
• 8.         Хроніка НТШ. 1905. Ч. 21.
• 9.         Кушнір В. Українське музейництво Галичини і При дніпрянська Україна (кін. ХІХ — поч. ХХ ст.). На ро дознавчі зошити. 2006. № 5—6. С. 663—672.
• 10.       Сидор О. Національний музей у Львові в історії музейництва Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Літопис Національного музею у Львові. 2004. № 3 (8). С. 5—33. 
• 11.       Карпенко А. Роль Володимира Шухевича в організації українського музейництва в Галичині. Одеський на ціональний університет ім. І.І. Мечнікова. Записки історичного факультету. 2015. Вип. 26. С. 91—92.
• 12.       Bujak J. Poczatki muzealnictwa etnograficznego w Polsce. Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego. Prace etnograficzne. Z. 3. 1967.
• 13.       Андрейканич А. Марко Мегеденюк: Альбом. Косів: Писаний Камінь, 2017. 44 с.
• 14.       Скрипник Г. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток. Київ, 1989.
• 15.       Франко І. Етнографічна виставка у Тернополі. Зібрання творів: у 50-ти т. Т. 46. Кн. 1. С. 470—471.
• 16.       Надопта А. Аграрно-промислові та етнографічні виставки в Галичині в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. як важливий чинник до зародження українського етнографічного музейництва. Наукові зошити історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. 2010. С. 281—292.
• 17.       Панчук Н. Фотографії Тернополя кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Вісник ХДАДМ. 2013. № 1. С. 115—118. 
• 18.       Карпенко А. Володимир Шухевич — співорганізатор краєвої виставки у Львові 1894 р. Народознавчі зошити. № 4 (130). 2016. С. 785—791.
• 19.       ЛНБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 11 (Барвінські). Спр. 2838. Арк. 22.
• 20.       Толочко А. Киевская Русь и Малороссия в ХІХ веке. Київ: Laurus, 2012. 256 c. 
• 21.       Вовк Хв. Дещо про теперішній стан і задання української етнольогії. Матеріали до українсько-руської етнольогії. Львів, 1899. Т. 1. С. VI—VII.
• 22.       Żygulski Z. jun. Muzea na swiecie. Warszawa, 1982.