Народознавчі зошити. 2025. № 6 (186). С. 1592—1602
УДК 398.21 (=161.2): 82-32
DOI https://doi.org/10.15407/nz2025.06.1592
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПРИТЧА ЯК ФОЛЬКЛОРНИЙ ЖАНР
КОСТИК Василь
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3177-1919
- Researcher ID: Е-22.69-2016
- кандидат філологічних наук, доцент, Чернівецький
- національний університет імені Ю. Федьковича,
- вул. Коцюбинського, 2, 58012, Чернівці, Україна,
- Контакти: e-mail: kostyk_vv@ukr.net
Анотація. Притча — один з найдавніших і наймістичніших жанрів словесного мистецтва, що традиційно асоціюється з мудрістю і містить етичні кодекси поведінки, моральний вибір та релігійні настанови. Жанр притчі зберіг своє значення в різних національних культурах. Це алегоричні оповідання, які відображають глибокі морально-етичні та філософські ідеї. Притчі відіграють важливу роль у збереженні та передачі духовного досвіду, є засобом навчання, розпізнавання та розуміння життєвих істин. Літературна притча значною мірою опрацьована в українській науці, проте у фольклористиці жанр народної притчі ще залишається малодослідженим. З цього погляду тема наукової праці є актуальною. Метою праці є дослідження жанрової специфіки українських народних притч, а також їх комплексний аналіз.
Об’єкт дослідження — тексти українських народних притч як жанру фольклору, а предмет — ідейно-тематичні особливості українських народних притч та джерела їх походження. Територіально і хронологічно акцентується увага на адміністративній частині Північної Буковини (с. Банилів-Підгірний Сторожинецького, с. Веренчанка Заставнівського і с. Топорівці Новоселицького р-нів Чернівецької обл.) і Закарпаття (с. Келечин Міжгірського р-ну) — за період виявлення окремих фольклорних текстів у другій половині ХХ, а також переважаючої кількості зразків у першій чверті ХХІ ст.
Застосований системний підхід до вивчення фольклорних матеріалів. У межах запропонованого аспекту використано такі методи дослідження: текстологічний аналіз, синтез, польове дослідження.
Ключові слова: народна притча, жанр, літературна притча, притчевість, алегорія, фольклор, тематика текстів.
Надійшла 8.11.2025
Список використаних джерел
- 1. Притча. Літературознавчий словник-довідник. Ки-їв: Академія, 2006. С. 560.
- 2. Франко І. Мій Ізмарагд. Іван Франко. Зібрання тво-рів: у 50-ти т. Київ: Наукова думка, 1976. Т. 2. С. 179, 207—224.
- 3. Писаня Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і кри-тичне виданє. З перводруків і автографів зібрав, упо-рядкував і пояснив Др. О. Колесса. Львів: НТШ, 1902. Т. 2. С. 431—432, 450—455.
- 4. Гресь В., Шевчук В. Дзвонять дзвони. Притчі про Кармалюка. Київ, 2023. 112 с.
- 5. Соловей Е. Притча про поетів. Київ: Дух і літера, 2018. С. 53—81.
- 6. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 2: Н—Я. Київ: Вища школа, 1984. С. 162.
- 7. Чорнопиский М. Притча. Українська фольклористика. Словник-довідник. Тернопіль: Підручники і по-сіб-ники, 2008. С. 316.
- 8. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. 3-тє вид., стер. Київ: Знан-ня-Прес, 2005. С. 474—477.
- 9. Притча. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. За ред. А. Волкова, О. Бойченка, І. Зварича, Б. Іванюка, П. Рихла. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 444.
- 10. Дерев’яне чудо. Народні казки. Вступна стаття, упоряд., підгот. текстів та примітки О.І. Дея. Ужгород: Карпати, 1981. 208 с.
- 11. Дей О. Дивовижний світ народної казки. Дерев’яне чу-до. Народні казки. Ужгород: Карпати, 1981. С. 3—10.
- 12. Чарівна торба: Українські народні казки, притчі, легенди, перекази, пісні та прислів’я, записані від М.І. Шопляка-Козака. Упоряд., передмова, примітки та словник І.М. Сенька. Ужгород, 1988.
- 13. Мусієнко Ю.А. Когнітивно-прагматичний підхід до дослідження притчі. Науковий вісник Волинського на-ціонального університету імені Лесі Українки. 2011. С. 130—134. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/ bitstream/123456789/ 3863/1/Musiyenko.pdf
- 14. Сенько І. Слухай, сину… Фольклорні скарби подружжя Марії і Михайла Сеньків із Закарпатського села Келечин у записах їх сина Івана. Ужгород: TIMPANI, 2022. 396 с.
- 15. Вернюк Н.В. Притчевий епос: жанрові особливості, едиції та рецепції. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2018. № 37. Том 1. С. 19—22.
- 16. Богачевська І.В. Притча як об’єкт релігієзнавчого дослідження. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 59. Філософські науки. 2011. С. 3—8. URL: https://eprints.zu.edu.ua/7304/.
- 17. Притчевість. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. За ред. А. Волкова, О. Бойченка, І. Зварича, Б. Іванюка, П. Рихла. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 446.
- 18. Бондаренко Г.Ф. Притча як видова категорія. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Фран-ка. 2005. № 22. С. 180—182.
- 19. Клим’юк Ю.І. Притчевість як засіб художнього зображення. Питання літературознавства. 1996. Вип. 3. С. 132—141. URL: https://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_19-96_3_16.
- 20. Народна мудрість: притчі. Збирач та упорядник Марія Гулей. Чернівці: Друк Арт, 2020. 80 с.
- 21. Говердовська І.Б. Велика книга притч. Харків: Віват, 2015. 336 с.
