« 2022. № 6 (168)

Народознавчі зошити. 2022. № 6 (168).  С. 1367—1376

УДК [745.52.04.011.26:39:677.024](477.8+474.5)”18/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.06.1367

БАГАТОРЕМІЗНІ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ТА ЛИТОВСЬКІ ПОКРИВАЛА: ЕТНОМИСТЕЦЬКІ ПАРАЛЕЛІ

НИКОРАК Олена

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0887-8929
  • докторка мистецтвознавства, професорка,
  • провідна наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: olenanykorak@gmail.com

КУЦИР Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

Анотація. У статті досліджуються традиційні західноукраїнські та литовські багаторемізні покривала на основі результатів українсько-литовських міждисциплінарних науково-дослідних проєктів «Орнаментика етнографічного текстилю Західної України та Литви: універсальні й унікальні параметри» (2018—2019) та «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в Західній Україні та Литві» (2022). Актуальність та новизна обраної теми зумовлена недостатнім її висвітленням у мистецтвознавчій та етнологічній літературі обох країн.

Мета статті — виявити спільності технічних параметрів й художньо-стилістичних особливостей етномистецької традиції декору західноукраїнських і литовських багаторемізних покривал.

Об’єктом дослідження є традиційні багаторемізні покривала Західної України та Литви, а предметом — спільні та відмінні риси їхнього декору.

Основними методами дослідження стали порівняльний та мистецтвознавчий, які дозволили найповніше виявити характерні ознаки тканих покривал обох країн кінця ХІХ — ХХ ст. Також були застосовані історичний і типологічний підходи, перший з яких — для з’ясування динаміки змін, а другий — для структурування отриманих результатів. Формальний метод застосований для аналізу орнаментальних композицій.

У ході дослідження виявлено технологічні особливості, спільні та відмінні риси мотивів, орнаментів, варіативність схем композиції і кольорової гами західноукраїнських та литовських багаторемізних покривал. Вони становлять окремий, не подібний за оздобленням з іншими тип інтер’єрних тканин. Опрацьовані у музеях литовські зразки походять із кінця ХІХ ст. У Західній Україні такі покривала почали виготовляти з 1950—60-х рр. на Поліссі, дещо менше на Волині, під впливом традиції ткацтва сусідньої Білорусі, Польщі, ймовірно, й Литви, а на Північній Буковині  Румунії та Молдови. Вони характерні рапортними поперечносмугастими, клітчастими й сітчастими композиціями (іноді з облямівкою при бічних поздовжніх краях або по периметру), а також фактурною поверхнею у вигляді вертикальних рельєфних рубчиків. Базовим елементом таких композицій був квадратик, а точніше – позмінне чергування двох квадратів  темного та світлого. Порівняно з українськими аналогами, литовські покривала вирізняються більшою варіативністю схем композицій, ретельнішою розробкою форм мотивів, багатшим і ширшим спектром поєднання кольорів.

Виділяємо декілька композицій, аналогічних для покривал обох держав. У групи із різноманітними варіаціями, спільні для українських та литовських виробів, можна об’єднати сітчасті композиції із чергуванням квадратів (зокрема, з мотивом «котячі лапки»); квадратів з лініями чи прямокутниками; різноманітні трактування мотивів «огірочки», з утворенням між ними ромбів чи квіткових мотивів; поєднання кіл з квадратами. Унікальними є композиційні вирішення литовських аукштайтійських «зірчастих» покривал, а також вирішення мотивів із перехрещених ліній («віконця») жемайтійських багаторемізних покривал.

Ключові слова: Західна Україна, Литва, ткацтво, покривало, багаторемізний, декор, орнамент, композиція, колорит.

Надійшла 22.11.2022

Список використаних джерел

  • 1. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР. Київ: Наукова думка, 1979. 152 с.
  • 2. Захарчук-Чугай Р.В. Народне декоративне мистецтво. Полісся України: Матеріали історико-етно гра фічного дослідження. Ред. С. Павлюк, М.Глушко. Вип. 2. Овруччина. 1995. Львів: НАН України. Інститут народознавства, 1995. С. 302—304.
  • 3. Лащук Ю.П. Народне мистецтво Українського Полісся. Львів: Каменяр, 1992. 134 c.
  • 4. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 584 с.
  • 5. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Київ: Ант, 2005. 340 с.
  • 6. Savoniakaitė V. Audiniai kaimo kultūroje: lietuvių geo metriniai raštai XIX–XX amžiuje. Vilnius: Alma littera, 1998. 248 p.
  • 7. Savoniakaitė V. Pelesos apylinkiųlovatiesės. Lydos krašto lietuviai. T. 1. Redakcinė komisija: N. Vėlius (pirmininkas). Kaunas: Poligrafija ir informatika, 2002. P. 291—300.
  • 8. Kudirka J. The Lithuanians Territorial Peculiarities of Folk Art. Originality of Folk Art. Kaunas, 1984. P. 95—102.
  • 9. Kumpikaitė E., Tautkute-Stankuviene I., Kot L. Ornamentation of Lithuanian Ethnographic Home Textiles. Fibers and Textiles in Eastern Europe. 2016. № 5. P. 100—109. DOI: 10.5604/12303666.1215534.
  • 10. Kumpikaitė E., Kot L., Nenartavičiūtė E. Comparable Analysis of Folk Home Textile of East Prussia in Territories of Lithuania and Poland. Open Journal of Social Sciences. 2014. Vol. 2. № 10. P. 19—29. DOI: 10.4236/jss.2014.210004.
  • 11. Никорак О., Куцир Т., Кумпікайтє Е., МілашенєД., РукуйженєЖ., НенартавічютєЕ. Західноукраїнські та литовські покривала: паралелі етномистецької тра диції декору. Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С.6092. DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.060.
  • 11. Постолаки Е.А., Селивачев М.Р. Народное ткачество и его орнаментика. Украинско-молдавские этнокультурные связи в период социализма. Л.Ф. Артюх и др. Киев: Наукова думка, 1987. С. 155—189.
  • 12. Покривало. Волинський краєзнавчий музей (далі — ВКМ) Інв. № Д-1194.
  • 13. Архів ІН НАНУ. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 440. 33 с.
  • 14. Покривало. Лаздийський р-н (Дзукія). Литовський музей народного побуту (далі — ЛМНП) (с. Румшішкєс). Інв. № LBM-1940; Покривало, с. Капінішкай Варенського району (Дзукія). ЛМНП. Інв.LBM-46411; Покривало. Аукштайтія. ЛМНП. Інв. № LBM-4388.
  • 15. Покривало, с. Памеркяй Якенуського староства Варенського району (Дзукія). ЛМНП. Інв. № LBM-2537; Покривало. Аукштайтія. ЛМНП. Інв. № LBM-47544, LBM-6494.
  • 16. Покривало, с. Мєшкасаліс Аловєського староства Алітуського р-ну (Дзукія). ЛМНП. Інв. № LBM-7235.
  • 17. Покривало, с. Козин Рожищенського р-ну Волинської обл. (Західне Полісся). ВКМ. Інв. № Р2-418; Покривало, с. Замшани Ратнівського р-ну Волинської обл. (Західне Полісся). ПМА.
  • 18. Покривало, с. Астейкай Кретинзького р-ну (Жемайтія). ЛМНП. Інв. № LBM-4218.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »