« 2024. № 2 (176)

Народознавчі зошити.  2024. № 2 (176).  С. 261—273

УДК [39:631.51](477.86-12)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.02.261

ТРАДИЦІЇ ОБРОБІТКУ ЃРУНТУ НА ЕТНОГРАФІЧНОМУ ПОКУТТІ

ПАВЛЮК Степан

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-0975-8099
  • доктор історичних наук, професор,
  • академік НАН України, директор,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ina@mail.lviv.ua

Анотація. Мета статті — відтворити традиції обробітку ґрунту на етнографічному Покутті: окреслити системи підготовки землі для хлібовирощування, вказати на сільськогосподарські знаряддя, типи удобрення ґрунту тощо. До систем підготовки ґрунту для хлібовирощування відноситься переліг на безлісих площах і вирубно-вогнева чи вирубно-підсічна системи. У XIX—XX ст. вирубно-підсічна система мала виключно епізодичний характер. Життєва практика підказувала хліборобові ефективність використання орного поля — підтримання родючості ґрунту шляхом чергування зернових чи коренеплідних культур, а також відпочинку ґрунту.

Об’єкт дослідження — регіональні традиції обробітку ґрунту в загальнонаціональному контексті. Предмет дослідження — обробіток ґрунту на етнографічному Покутті. Географічні межі дослідження – етнографічне Покуття, а хронологічні межі дослідження — ХІХ — початок XX століття.

Автор доходить висновків, що вирощування зернових культур на Покутті було одним із основних занять місцевого населення, на відміну від Гуцульщини, де сільські господарства в основному зосереджувалися на плеканні корів, овець, менше кіз, коней, а також домашньої птиці. Покутський ландшафт, родючі прирічкові долинні ґрунти, помірний клімат сприяв успішній практиці сільськогосподарського виробництва.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться щодо праць історико-етнологічного спрямування.

Ключові слова: Покуття, грунт, системи рільництва, удобрення ґрунту, обробіток ґрунту, рельєф, клімат, тяглова сила.

Надійшла 27.03.2024

Список використаних джерел

  • 1. Заставний Ю. Географія України. Львів, 1994. 472 с.
  • 2. Павлюк С.П. Народна агротехніка українців Карпат другої половини ХІХ — початку ХХ століть. Київ, 1986. 172 с.
  • 3. Павлюк С.П. Народна агротехніка. Покуття. Київ, 1994. 504 с.
  • 4. Зубрицький М. Село Мшанець Старосамбірського повіту. Записки НТШ. Львів, 1906. Т. 70. С. 120.
  • 5. Павлюк С.П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспект. Київ, 1991. 224 с.
  • 6. Довженюк В.Й. Землеробство Древньої Русі. Київ, 1961.
  • 7. Kolberg Oskar. Рokucie. Obrazy etnograficzny. Т. 1. Krakуw, 1882. 360 s.
  • 8. Горленко В.Ф., Бойко І.Д., Кульчицький О.С. На­родна землеробська техніка українців. Київ, 1974. 164 с.
  • 9. Мандибура М.Д., Павлюк С.П. Бойківщина. Київ, 1983. 305 с.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »