« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1667—1670

УДК 930.2:[39(=1:477.86/.87+83):316.3/.4-043.86-049.5]

DOI https://doi.org/10.15407/

НАРОДНА ТРАДИЦІЙНІСТЬ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЧИННИК БЕЗПЕКИ ТА УСПІШНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

ПАВЛЮК Степан

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-0975-8099
  • доктор історичних наук, професор,
  • академік НАН України, директор,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ina@mail.lviv.ua

Анотація. Мета статті — показати іманентність традиції — бути присутньою, супроводжувати буття людського згромадження в його історичній тяглості.

Одним із чинників передачі культурних цінностей є потреба у традиційних культурних цінностях старших поколінь, що забезпечує їхню тяглість. Наголошується, що основною соціальною одиницею носія, оберігача і творця традицій є сім’я. Саме через сім’ю проходять силові лінії не лише збереження, трансмісії, але й і творення традицій. Для України помітна етнографічна колоритність традицій, які сформовані на загальноетнічному культурному матеріалі, тому виокремлюються етнографічні традиційні особливості лемків, бойків, гуцулів, поліщуків, подолян та інших етнографічних груп. Традиції потребують етностабільних умов буття і спілкування — притаманні сільському середовищу; місто надто динамічне і позбавлене традиційної основи.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться до праць історико­етнологічного спрямування.

Ключові слова: традиція, тяглість, сім’я, культурні цінності, етнографічні групи.

Надійшла 20.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Павлюк С.П. Енциклопедичний словник понять та термінів в етнології. Львів, 2020. 401 с.
  • 2. Матейко К.І. Український народний одяг. Київ, 1977. 224 с.
  • 3. Павлюк С.П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспектрадиції. Київ, 1991. 224 с.
  • 4. Українське народознавство. Львів, 1994. 608 с.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »