« 2025. № 1 (181)

Народознавчі зошити.  2025. № 1 (181).  С. 126—132

УДК 730.071.1.071.4.072.2.036(477)”19″І.Севера(092):001.8

DOI https://doi.org/10.15407/

ІВАН СЕВЕРА (1891—1971): СПАДЩИНА І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

САВКО Юліан

  • доцент, заслужений діяч мистецтв України,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • кафедра академічного рисунку,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: savkojulian@gmail.com

Анотація. Стаття присвячена постаті видатного українського скульптора, педагога, одного з найбільш авторитетних репрезентантів національного образотворчого мистецтва поза Батьківщиною Івана Севери (1891—1971). Масштаби його образного мислення, широке поле діяльності на сьогодні потребують нових наукових підходів щодо осмислення творчої спадщини. Актуальність статті полягає в тому, що вперше в мистецтвознавчій науці порушується питання необхідності вироблення комплексних заходів для поглиблення рівня фахової кваліфікації доробку митця та популяризації його імені шляхом меморіалізації місць, пов’язаних з його життям. У відповідності до поставленої мети розглядається група основних публікацій та джерельних ресурсів, які є важливими для висвітлення сторінок динамічної біографії І. Севери, його особистих контактів з відомими італійськими, чеськими та українськими художниками, а також різних аспектів міжкультурних взаємодій у мистецьких практиках 1920—1940-х років.  Об’єктом дослідження є творча і педагогічна спадщина І. Севери, предметом — проблема поглиблення наукового дискурсу щодо місця і значення творчості митця в історії українського образотворчого мистецтва XX ст. та вироблення форм вшанування його пам’яті у сучасному українському суспільстві. Мето дологічною основою дослідження є біографічний, науково-реконструктивний та науково-інтерпретативний методи, з залученням соціокультурних підходів щодо трактування концепту «культурної пам’яті».

Ключові слова: Іван Севера, українське образотворче мистецтво, скульптура, мистецька педагогіка, творча методологія, художній образ, міжкультурна взаємодія, модернізм, тоталітаризм, пам’ятник, мистецька спадщина, «культурна пам’ять».

Надійшла 8.02.2025

Список використаних джерел

  • 1.         Художники радянської Львівщини: Бібліографічний покажчик. Уклад. С. Костюк; наук. ред. Х. Саноцька. Львів: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника АН УРСР, 1980. 355 с.
  • 2.         Нове погруддя Шевченка. Зоря. Дніпропетровськ, 1929. № 4.
  • 3.         Шишов Г., Сенгалевич М. В майстерні скульптора Іва на Севери. Літературна газета. 1933. 15 квітня.
  • 4.         Усыченко Ю. Скульптор Иван Севера. Львовская правда. Львів, 1948. 30 квітня.
  • 5.         Павличко Д. Скульптор Севера повинен мати хорошу майстерню. Вільна Україна. Львів, 1956. 28 листо пада.
  • 6.         Скульптура «Ніл». Вільна Україна. Львів, 1956. 12 грудня.
  • 7.         Чехович С. Художник-педагог (до 70-річчя з дня народження І.В. Севери). Ленінська молодь. Львів, 1961. 21 травня.
  • 8.         Батіг М. Вершини майстерності. Вітчизна. Київ, 1964. № 9. С. 168—169.
  • 9.         Німенко А. Українська скульптура другої половини XIX — початку XX ст. Київ: Видавництво АН УРСР, 1963.
  • 10.       Варварецький Ю. Деякі риси української скульптури 20-х років. Образотворче мистецтво. Київ, 1970. № 6. С. 13—14.
  • 11.       С-ка М. Поворот майстра (з приводу приїзду до Львова скульптора проф. І. Севери). Наші дні. Львів, 1943. Ч. 9. С. 5—6.
  • 12.       Розмова з професором Іваном Северою. Український вісник. Берлін, 1942. Ч. 15. С. 9.
  • 13.       Крвавич Д. Іван Васильович Севера: нарис про життя і творчість. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958. 39 с.: іл.
  • 14.       Горинь Б. У пошуках берега: життя і творчість Івана Севери. Перед. М. Ільницького. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. 240 с.: іл.
  • 15.       Особова справа Севери Івана Васильовича. Архів ЛНАМ. Ф. 1653. О. 2-ОС. Спр. 378.
  • 16.       Севера Іван Васильович (1891—1971), український скульптор. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (м. Київ). Ф. 170. Оп. 1.
  • 17.       Sprawozdanie z działalności «Ligi Pomocy Przemys łowej» za czas od 15 sierpnia 1908, do 31 grudnia 1909. Lwόw: Ligi Pomocy Przemysłowej, 1910. S. 262.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »