« 2026. № 3 (189)

Народознавчі зошити. 2026. № 3 (189). С. 823—830

УДК [94:355:327](477.75=1­81/­82)”1434/1441″: 930.2(100)

DOI https://doi.org/10.15407/

ВІЙСЬКА КРИМСЬКИХ ТАТАР У КОНФЛІКТІ МІЖ ГЕНУЄЮ ТА ФЕОДОРО (1434—1441 рр.)

КОЗЛОВСЬКИЙ Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000­0002­4590­2433
  • кандидат історичних наук, доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра історії середніх віків та візантиністики історичного факультету
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e­-mail: serg.kozlovskyy@gmail.com

Анотація. Проаналізовано участь кримських татар у військовому конфлікті між князівством Феодоро та Генуезькою республікою у 1434—1441 рр. Особлива увага сконцентрована на діяльності генуезької військової експедиції капітана Карла Ломелліно та битві поблизу Солхата 22 червня 1434 р. Висвітлено передумови конфлікту, політичну ситуацію на Кримському півострові напередодні бойових дій. Проаналізовано склад, чисельність, тактику війська генуезької експедиції і військ Кримського улусу.

Актуальність теми зумовлена тим, що військове протистояння між Генуєю та кримськими татарами недостатньо висвітлено в історичній науці, аналіз конфлікту дає змогу більш детально вивчити тактику та озброєння кримців.

Мета статті — проаналізувати перебіг конфлікту між Генуєю та Феодоро у 1434—1441 рр., з’ясувати чисельність сил сторін, дослідити перебіг битви при Солхаті 1434 р. та визначити вклад військ кримців у хід військової кампанії.

Методи дослідження: порівняльно­історичний, критичне зіставлення джерел.

Результати. Конфлікт 1434—1441 рр. та особливо битва при Солхаті дозволили кримським татарам заявити про себе як про домінуючу силу на півострові. Отримавши перемогу над генуезцями, татари ще більше зміцнились, що дало змогу згодом відколотись від Орди та стати самостійною силою. Потребує подальшого вивчення питання, пов’язане з тим, яку роль у конфлікті відіграв Хаджі I Ґерай, який згодом став першим ханом кримців.

Ключові слова: конфлікт, військове мистецтво, тактика, битва, військо, експедиція, кримці, озброєння, Кримський улус, Генуя, Феодоро, втрати.

Список використаних джерел

  • 1. Громенко С. Перші гармати в Криму. Велика війна 1434 року. Закінчення Дата запису: 15.06.2016. URL: https://ua.krymr.com/a/27798682.html (дата звер­нення: 15.11.2025).
  • 2. Мавріна О.С. Виникнення та становлення Кримського ханату (XV століття). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.02. Всесвітня історія. Київ 2005. 196 с.
  • 3. Hryszko R. Z Genui nad Morze Czarne. Kraków: Towa­rzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica», 2004. 329 s.
  • 4. Damian I. La disfatta di Solgat (Crimea) e i suoi echi nei trattati d’arte militare rinascimentale. Ephemeris Dacoromana. XIII. 2011. P. 129—144.
  • 5. Papacostea S. Une révolte anti­génoise en mer Noire et la riposte de Gênes (1433—1434). La Mer Noire, carrefour des grandes routes intercontinentales, 1204—1453. Bucarest, 2006. P. 259—275.
  • 6. Agosto A. Due lettere inedite sugli eventi dei Cembalo e di Sorgati en Grimee nel 1434. Atti della Società Ligure di Storia Patria. Nuova Serie. № 7 (91). 1977. P. 509—517.
  • 7. Diario del Consilio di Basilio di Andrea Gatari. Wackernagel. Studien und Quelen zur Geschichte des Konzil von Basel. Vol. V. Basel, 1885. S. 406—408.
  • 8. Vasiliu K. Sur la seigneurie de «Teodoro» en Crimee au XV­e siecle a l’occasion d’un nouveau document. Melan­ges de l‘Ecole Roumaine en France. Premiere partie. Paris. 1929. P. 229—336.
  • 9. Canale M.C. Commentari storici della Crimea, del suo commercio e dei suoi dominatori dalle origini fino aidi nostri. Voi. II. Genova: De’Sordo­Muti, 1855. 481 p.
  • 10. Пилипчук Я.В. Крим у політиці Джучидів (кінець XIII ст. — третя чверть XV ст.). Крим від античності до сьогодення. Історичні студії. Київ 2014. С. 40—62.
  • 11. Chalcocondil L. Expuneri istorice. Ed. V. Grecu. Bucu­reşti: Editura Academiei Republicĭi Populare, 1958. 356 p.
  • 12. Громенко С. Сторінки кримської історії: Каффа, Солхат і Феодоро між війною та миром. Дата запису: 17.11.2024. URL: https://ua.krymr.com/a/kaf­fa­solkhat­feodoro­istoria­krym/33205327.html
  • 13. Jorga N. Notes et extraits pour servii a l’histoire des croisades au XV siede. ROL. Paris, 1896. Vol. IV—VIII. 680 р.
  • 14. Agosto A. Nuovi reperti archivistici genovesi dell’ «Offi­cium Provisionis Romanie» sulla guerra di Cembalo (1434). Byzantino­bulgarica. № 7. 1981. P. 103—108.
  • 15. Stella G. Annales Genuenses ab anno 1298 usque ad finem anni 1419 dedueti; et per Johannem ejus fratrem con­tinuati usque ad annum 1435. Rerum Halicarum Scrip­tores. T. XVII. Mediolani, 1730. P. 945—1318.
  • 16. Musso R. Carlo Lomellini. Dizionario Biografico degli Italiani. Vol. 65 (2005). URL: https://www.treccani.it/enciclopedia/carlo­lomellini_%28Dizionario­Biogra­fico%29/.
  • 17. Maggiorotti L.A. Architetti e architetture military. L’opera del genio Italiano all’estero. Gli architetti militari. Voi. 1. Medio Evo. [Rome]. 1933. 635 p.
  • 18. Barbaro J. Travels of Josaphat Barbaro, Ambassador from Venice to Tanna. 1873. URL: https://franpritchett.com/00generallinks/kerr/vol01chap19.html
  • 19. Inalcik Н. The Khan and the Tribal Aristocracy: The Crimean Khanate under Sahib Giray. Harvard Ukranian Studies. Vol. 3—4. 1979—80. P. 445—466.
  • 20. Manfroni C. Due nuovi documenti per la storia della marineria genovese. Giornale storico e letterario della Ligu­ria. Anno V. Fasc. 1—2. Gennaio; Febrario. La Spezia: Società d’Incoraggiamento editrice. 1904. P. 32—42.
  • 21. Plewczyński M. Obertyn 1531. Warszawa: Bellona, 1994. 231 s.
  • 22. Rossi G. Storia della città di Ventimiglia. Oneglia, 1886. 512 p.
  • 23. Мавріна О.С. Виникнення Кримського ханату в контексті політичної ситуації в Східній Європі кінця XIV — середини XV століття. Сходознавство. 2004. № 25—26. С. 55—77.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »