« 2017. № 2 (134)

Народознавчі зошити. 2017. № 2 (134). С. 460—465.

УДК 73.03:73.05

DOI https://doi.org/10.15407/nz2017.02.460

ІГРОВА СКУЛЬПТУРА: У ПОШУКАХ ДЕФІНІЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖАНРУ

Глібова Тетяна Олександрівна, аспірантка

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

факультет «Образотворче мистецтво»

кафедра теоріі і історіі мистецтв

вул. Мистецтв, 8, 61002, м. Харків, Україна

Контакти: E-mail: tim@ksada.org

Анотація. Проаналізовані умови виникнення ігрової скульптури, розглянуті термінологічні та смислові особливості понять «playground sculpture», «ігрова скульптура», досліджений зв’язок між playground sculpture, ігровою скульптурою і public art, сформульоване визначення ігрової скульптури як одного з жанрів сучасної скульптури, розглянуті естетичні та функціональні зміни в морфології жанру ігрової скульптури. Охарактеризовані основні естетичні особливості ігрової скульптури. Розглянуті особливості вбудовування ігрової скульптури в міське архітектурне середовище, що дає змогу індивідуалізувати міське середовище, надаючи особливої знаковості місцю. Виявлено, що ігрова скульптура, створена за допомогою сценарного проектування, може містити багато варіантів реалізації ігрової дії.

Ключові слова: ігрова скульптура, мистецтво, public art, гра, сценарій.

Надійшла 16.02.2017

Список використаних джерел

  1. Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма / Ч. Дженкс ; пер. с англ. А.В. Рябушина, М.В. Уваровой ; под ред. А.В. Рябушина, В.Л. Хайта. — Москва : Стройиздат, 1985. — 136 с.
  2. Ефремова Т.Ф. Новый словарь русского языка. Толково­словообразовательный / Т.Ф. Ефремова. — Москва : Русский язык, 2000. — 686 с.
  3. Краусс Р. Скульптура в расширенном поле / Розалинда Краусс // Подлинность авангарда и другие модернистские мифы / пер. с англ. А. Матвеева, К. Кистяковская, А. Обухова ; научн. ред. В. Мизиано ; худ. И. Северцев. — Москва : ХЖ, 2003. — 319 с.
  4. Хёйзинга Й. Homo Ludens. Человек играющий / сост., предисл. и пер. с нидерл. Д.В. Сильвестрова ; коммент., указатель Д.Э. Харитоновича. — Санкт­Петербург : Изд­во Ивана Лимбаха, 2011. — 416 с.
  5. Квон М. Public art и идентичность городов [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.propublicart.ru/publication?id=11 — Назва з екрану.
  6. EN1176 Playground Equipment Standard [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.rospa.com/play­safety/advice/en1176­equipment­standard/ — Назва з екрану.
  7. Hassan I. Toward a Concept of Postmodernism (From The Postmodern Turn) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://occonline.occ.cccd.edu/online/swells/ Concept%20of%20Pomo.pdf — Назва з екрану.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »