« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 759—769

УДК 7:2.7.01(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.759

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДВОХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ НЕОВІЗАНТІЙСЬКОГО СТИЛЮ В АРХІТЕКТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

ГЕРІЙ Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8383-227X
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oheriy@ukr.net

Анотація. В останній чверті ХІХ ст. у мистецькому середовищі Галичини щораз активніше лунали заклики до дослідження архітектури рідного народу, до пошуків характерних рис архітектурної виразності греко-католицьких храмів. В рамках романтичного напрямку історизму привабливим і промовистим для українців був неовізантійський стиль, адже він скеровував глядача до роздумів про витоки християнської культури в Україні-Русі. Метою нашої статті є прослідкувати генезу конкретних об’ємно-просторових композицій і декоративних елементів неовізантійських церков Галичини (територіальні межі дослідження) останнього двадцятиліття ХІХ ст. — перших років ХХ ст. (часові рамки). Основним методом цього дослідження є компаративний, тобто зіставлення і порівняння конструктивних і декоративних форм церков Галичини з архітектурними творами неовізантійського стилю Західної Європи та Російської імперії. У результаті застосування загальноєвропейського масштабу і контексту розгляду сакральних пам’яток Галичини кінця ХІХ ст. зростає можливість об’єктивної їх оцінки. Відтак висновки статті підкреслюють важливе значення у розвитку мистецтва українців вже ХХ ст. етапу будівництва неовізантійських церков і обґрунтовують необхідність збереження цих пам’яток.

Ключові слова: сакральна архітектура, неовізантійський стиль, купол, тетраконх, церковна споруда

Надійшла 26.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Бобош Г. Формування архітектури мурованих церков Галичини кінця ХVIII — початку ХХ століть (на прикладі Львівської єпархії). Автореф. дис. … канд. арх. Львів: Львівська політехніка, 2005. 18 c.
  • 2. Filip Pokutyсski — wspomnienie poњmiertne. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880. S. 2—3.
  • 3. Wdowiszewski J. Malarstwo dekoratywne ze szczegуlnem uwzglкdnieniem miejscowych stosunkуw. Czasopismo Techniczne. № 7. Krakуw, 1881. S. 80—82.
  • 4. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880.
  • 5. Бобош Г. Архітектурно-стилістичні особливості мурованих церков Галичини кінця XVIII — початку XX ст. Народознавчі зошити. № 1—2. Львів, 2002. С. 88—99.
  • 6. Лінда С. Архітектура історизму. Архітектура Львова. Час і стилі. Львів: Центр Європи, 2008. С. 240—310.
  • 7. Гнідець Р. Національна ідентичність архітектури ук­раїнських церков у традиції та новаторстві їх вира­ження. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архі­тек­тура. № 836. Львів, 2015. С. 168—175.
  • 8. Ракочий Я., Борис А. Онтологія творення українських національних атрибутів у сакральній архітектурі Галичини. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архітектура. № 816. Львів, 2015. С. 247—254.
  • 9. Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков На­гірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного. Львів: Центр Європи, 2013. 140 с.
  • 10. Willard A.R. History of Modern Italian Art. London: Longmans, Green and Co, 1902. 811 р.
  • 11. Кислых Т. Византийский стиль в архитектуре стран Европы конца XIX — начала XX века. Проблемы сти­левой эволюции и типологии архитектуры. Санкт-Петербург: ИЖСА им. И.Е. Репина, 2013. С. 71—79.
  • 12. Bullen J.B. Byzantium Rediscovered. London: Phaidon Press Ltd., 2003. 240 р.
  • 13. Krasny Р. Kaplica Domu Inwalidуw Wojskowych. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa Ruskiego. № 12. Krakуw, 2004. S. 67—76.
  • 14. Герій О. Церкви Галичини кінця ХІХ ст. з декора­тивними наріжними пілонами: генеза форми. Народо­знавчі Зошити. №6. Львів, 2018. С. 1596—1602.
  • 15. Бобош Г. Стежками життя та творчості Василя Нагірного (1848—1921). Народознавчі зошити. №2. Львів, 2000. С. 347—355.
  • 16. Нагірний В. Кілька слів в справі будівель церковних. Діло. № 225. Львів, 1905. С. 1, 5.
  • 17. Нагірний В. З моїх споминів. Львів: накл. Ревізійного Союза Українських кооператив, 1935. 54 с.
  • 18. Александровскій И. Соборъ Св.Владиміра въ Кіевѣ. Кіевъ, 1897. 44 с.
  • 19. Борисова Е. Русская архитектура второй половины XIX века. Москва: Наука, 1979. 320 с.
  • 20. Стасов В. 25 лет русского искусства: Наша архитектура. Стасов В. Избранные сочинения: в 3 т. Москва, 1952. Т. 2. С. 510—524.
  • 21. Савельев Ю. Византийский стиль в архитектуре России: вторая половина ХІХ — начало ХХ века. СПб.: Проект 2003, 2005. 271 с.
  • 22. Архитектурный вестник. № 4. Санкт-Петербург, 1860.
  • 23. Симонова О. Юрий Ростиславович Савельев. Византийский стиль в архитектуре России. Критика на книгу. Вестник Русской христианской гуманитарной академии, № 11, 4. 2010. С. 261—272.
  • 24. Устиянович К. Церкви Нагірного. Діло. 1902. Ч. 262
  • 25. Нагірний В. Дещо про будову церков. Батьківщина. № 28. Львів, 1890.
  • 26. Грушевський М. Гріхи наші. Літературно-науковий Вісник. № 38, 5. Львів: 1907. С. 324—330.
  • 27. Голубець М. Шукачі нових доріг. Історія української культури. Київ: Либідь, 1999. С. 562—586.
  • 28. Paszkiewicz Р. Pod berіem Romanowуw: sztuka rosyjska w Warszawie, 1815—1915. Warszawa: Instytut Sztuki PAN, 1991. 228 s.
  • 29. Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські цер­кви Бродівського району. Львів: Місіонер, 2001. Кн. 1. 192 с.
  • 30. Krasny Р. O kilku prуbach modernizacji architektury cerkiewnej w Galicji okoіo roku 1900. Ars graeca — ars latina. Studia dedykowane Annie Rуїyckiej Bryzek. Krakуw, 2001. S. 245—272.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »