Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2020. № 3 (153)

Народознавчі зошити. 2020. № 3 (153). С. 647—651

УДК 745.51:008(477.83/.86)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.03.647

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕТНОДИЗАЙНУ В ГАЛИЧИНІ (ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

ОДРЕХІВСЬКИЙ Роман

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3581-4103

доктор мистецтвознавства, доцент, професор,

Національний лісотехнічний університет України,

кафедра дизайну,

вул. Генерала Чупринки, 103, 79057, Львів, Україна,

Контакти: е-mail: odre2010@ukr.net

Анотація. Галичина — край, багатий на традиції народного мистецтва: вишивку, різьблення, розпис тощо. У першій третині ХХ ст. народне мистецтво суттєво вплинуло на розвиток етнодизайну в регіоні. Мета статті — проаналізувати мистецтво різьблення, яке застосовувалося у першій третині ХХ ст. у декорі меблевих виробів, інтер’єрів та екстер’єрів споруд — на прикладі діяльності таких видатних митців, як Олени Кульчицької, Модеста Сосенка та інших.

Це мистецтво значною мірою вплинуло на розвиток етнодизайну. Майстри використовували давні народні мотиви плоскорізьблення: геометричні, рослинні мотиви, солярні знаки тощо. Національних особливостей та своєрідності дизайну середовища надавало також мистецтво малярства, кераміки, текстилю.

Висновки. Особливості етнодизайну в Галичині проаналізовані на прикладах розвитку житлового, громадського та сакрального середовища — на аналізі творчості О. Кульчицької, А. Сабарая, М. Сосенка та інших майстрів. У першій третині ХХ ст. вони створили найкращі ансамблі, в образному вирішенні яких важливу роль відіграли орнаментально-композиційні системи традиційного народного мистецтва. Перспектива подальших досліджень  — вивчити це питання ширше, залучивши до аналізу творчу діяльність майстрів з інших регіонів, якими так багата українська земля.

Ключові слова: етнодизайн, середовище, різьблення, обладнання, декор.

Надійшла 4.05.2020

Список використаних джерел

  1. Нога О. Український стиль в церковному мистецтві Галичини кінця ХІХ — початку ХХ століть. Львів: Українські технології, 1999. 160 с.
  2. Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. Львів: Центр Європи, 2005. 184 с.
  3. Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції. Кн. 3: зб. наук. праць. Редкол.: гол. ред. М.І. Степаненко, упоряд. і наук. ред. Є.А. Антонович, В.П. Титаренко. Полтава: ПНУ ім. Короленка, 2019. 478 с.
  4. Нога О., Яців Р. Мистецькі товариства, об’єднання, угрупування, спілки Львова (1860—1998): Матеріали до довідника. Львів: Українські технології, 1998. 128 с.
  5. Одрехівський Р. Українське національне відродження та розвиток мистецтва різьблення в Галичині: кінець ХІХ — початок ХХ ст. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018. № 2. С. 239—243.
  6. Болюк О. Художні вироби з дерева бойків: архаїчна монументальність та «живописна» геометрія. Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 126—137.
  7. Brykowski R. Drewniana Architektura Cerkiewna Na Koronnych Ziemiach Rzeczypospolitej. Warszawa: Towarzystwo opieki nad zabytkami, 1995. 259 s.: il.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »