« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1184—1193

УДК 787.1(477.52)”19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1184

НАРОДНЕ СКРИПКОВЕ МУЗИКУВАННЯ НА НЕДРИГАЙЛІВЩИНІ (СЕРЕДИНА — ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

ГАВРИЛЕНКО Вікторія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5892-3129
  • аспірантка, Сумський державний університет,
  • начальник відділу нематеріальної культурної спадщини,
  • Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв,
  • вул. Петропавлівська, 49, 40000, м. Суми, Україна,
  • Контакти: e-mail: viktoriavangogh@gmail.com

Анотація. Локальні осередки народного скрипкового музикування на Сумщині досі не досліджені та не висвітлені у наукових публікаціях, що актуалізує наше дослідження. Метою статті є окреслення особливостей традиційного скрипкового музикування у селищі Недригайлів та прилеглій території у середині — другій половині ХХ століття. Для досягнення мети застосовано метод польових досліджень. Ареалом дослідження обрано територію Недригайлівщини (до 2021 року окремий адміністративний район, нині — Роменський район Сумської області). Необхідні для статті дані були зібрані шляхом інтерв’ювання скрипалів та інших музикантів, а також старожилів селища Недригайлів, сіл Вільшана, Сакуниха, Засулля, Білоярське. На етапі опрацювання експедиційних матеріалів застосовано методи аналізу та узагальнення. Наукова новизна. До наукового обігу введені польові матеріали з локального осередку побутування скрипкової традиції на Сумщині.

Висновки. Специфіка місцевого скрипкового виконавства передбачала використання типових технічних прийомів гри, а традиційний репертуар музик-скрипалів складався переважно з українських танців та незначної кількості напливових. Спосіб переймання скрипкової традиції молодшими скрипалями полягав у самостійному опануванні гри шляхом зосередженого багаторазового прослуховування гри старших скрипалів.

Ключові слова: скрипкове музикування, весілля, «грище», «веснянка», музики, скрипаль, Недригайлів.

Надійшла 9.08.2021

Список використаних джерел

  • 1. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. Упоряд. О. Пірко, О. Гуржій; редкол. П. Сохань та ін. Київ: Наукова думка, 1991. 222 с.
  • 2. Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленныя в 1846 году. Часть ІІ. Полтава, 1849. 191 с.
  • 3. Сумцов М. Слобожане. Історично-етнографічна розвідка. Харків: Союз, 1918. 238 с.
  • 4. Быт малорусскаго крестьянина (преимущественно в Полтавской губерніи). Этнографический сборник. Выпуск ІІІ. Санкт-Петербург, 1858. С. 19—46.
  • 5. Гринченко Б. Этнографическіе матеріалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерніях. Выпуск 1. Чернигов, 1895. 308 с.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »