« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 181—192

УДК [271.2-526.62-523.47-562:39](477.86-2)”16″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.181

ІКОНОГРАФІЯ, СИМВОЛІКА ТА ХУДОЖНЬО-ПЛАСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІКОН ПРАЗНИКОВОГО РЯДУ ІКОНОСТАСУ ЦЕРКВИ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА В РОГАТИНІ

ЛЕСІВ Андрій

  • ОRCID.ID: http://orcid.org/0000-0002-3408-7496
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • відділ мистецтвознавства,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: lesiv@nas.gov.ua

Анотація. Аналізуючи ґенезу та розвиток стилістики іконографії іконостасів українських храмів не можемо оминути увагою ряд ікон, присвячених головним християнським святам літургійного року — так званий ряд празників. Ці ікони характерні своїм мультикультурним тлом і є цінним джерелом для гуманітарних студій дослідників з історії, богослов’я, мистецтвознавства, культурології, соціальної антропології та інших наукових галузей.

Метою статті є проаналізувати характерні риси та унікальні особливості іконографії та символіки ікон празників у контексті сакрального малярства на теренах Галичини періоду пізнього Ренесансу. Об’єктом дослідження є характерні риси іконографії празникових ікон іконостасу, символіка трактування образів, художньо-стилістичні особливості малярства. Предметом дослідження є дванадцять ікон празникового ряду іконостасу церкви Зіслання Святого Духа у Рогатині. Методологічну основу дослідження побудовано на історичному та мистецтвознавчому аналізі зображених християнських сюжетів у контексті їхньої побудови на стику двох християнських традицій, проникнення світських мотивів у канонічні сакральні мотиви.

В результаті дослідження, на прикладі ікон з рогатинської церкви Зіслання Святого Духа виявлено та окреслено характерні риси іконографії свят періоду середини XVII ст., проникнення і проявлення в ній мотивів із тогочасного світського життя, зокрема, характеру світського побуту, оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів, одягу тощо.

Ключові слова: іконографія, іконостас, празниковий ряд, дванадцять свят.

Надійшла 19.12.2022

Список використаних джерел

  • 1. Свєнціцька В., Сидор О. Спадщина віків. Українське малярство XIV—XVIII століть у музейних колекціях Львова. Львів: Каменяр, 1990. С. 7—19.
  • 2. Овсійчук В., Крвавич Д. Оповідь про ікону. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000.
  • 3. Таранушенко С. Український іконостас. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Том CCXXVII. Праці секції мистецтвознавства. Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1994.
  • 4. Мельник В.І. Церква Святого Духа в Рогатині: Альбом. Київ: Мистецтво, 1991.
  • 5. Łoziński W. Prawem i Lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII w. T. 1. Kraków, 1960.
  • 6. Поліщук Н. Введення у храм Пресвятої Богородиці в давній українській іконографії. (Опубліковано: 02.12.2016). URL: https://risu.ua/vvedennya-u-hram-presvyatoji-bogorodici-v-davniy-ukrajinskiy-ikonografiji_n82378
  • 7. Федак-Гелитович М. «Воскресіння Господнє» («Зішестя в ад») в українській іконографії. (Опубліковано: 14.04.2021). URL: https://risu.ua/voskresinnya-gospodnye-zishestya-v-ad-v-ukrajinskiy-ikonografiji_n56051
  • 8. Поліщук Н. Іконографія Успення Пресвятої Богоро­диці: бути в руках Божих. (Опубліковано: 28.08. 2015). URL: https://risu.ua/ikonografiya-uspen­nya-pre­svyatoji-bogorodici-buti-v-rukah-bozhih_n75811

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »