2016 рік, випуск 1

Подаються матеріали, які мали увійти до запланованої кількатомної «Історії української фольклористики», яка готувалась до видання в ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, загальну концепцію, схему структури дослідження та опрацювання плану-проспекту першого тому якої, а саме: доромантичні та романтичні зацікавлення українською усно-словесною народною творчістю — було доручено автору цієї статті. Написані початкові розділи цієї праці опубліковані у журналі «Народна творчість та етнографія».
Ключові слова: український фольклор, романтична фольклористика, українське національно-культурне відродження, гурток Ізмаїла Срезневського.

Здійснене перше у вітчизняній етнології дослідження постатей святих-опікунів українського бджільництва, вагома роль яких знайшла адекватне відображення в народних уявленнях. Встановлено, що ними в процесі історично тривалого формування та засвоєння християнських аксіологічних орієнтацій в межах християнського пантеону стали святі Олексій (преподобний Олексій, Божий чоловік, в народі Теплий Олекса) та святі чудотворці Зосим і Саватій шляхом накладання на існуючий дохристиянський календар святкування днів пам’яті християнських святих у церковному календарі й отримання ним додаткових конотацій, їх збіг із традиційними датами застосування прийомів виставляння бджіл із зимових схованок, а також накладення й контамінації кількох образів святих, дні пам’яті яких збігаються календарно.
Ключові слова: бджільництво, святі, опікуни бджіл, християнство, народні уявлення.

Розглядаються міфологічні уявлення слов’ян, що стосуються ролі волосся в лікувальній магії. У міфології волосся є об’єктом, над яким здійснюються магічні маніпуляції, зокрема на його густоту і довжину, що має сприяти росту молодих пагонів, збільшенню кількості худоби, народженню дітей. З метою запобігання закручуванню і плутанню волосся важливим видається його правильне упорядкування. Як правило, розчісувати волосся заборонялося у «жіночі дні» (середу, п’ятницю), але рекомендувалося в «чоловічі» — вівторок і четвер. Важливого значення набувають інші запобіжні дії. Волосся ретельно закривали від «чужого ока», яке може бути шкідливим, а також дбали, щоб стрижене волосся не попало до відьми, яка, перекрутивши його, «перекрутить» і «зав’яже» здоров’я/урожай. Це пояснює, чому способи заховування стриженого волосся нагадує поховання «нечистих» покійників (придавлювання каменем, закопування на перехресті, спалювання).
Ключові слова: волосся, магія, табу, обряд, дні тижня.

На основі етіологічних легенд та космогонічних міфів розглядаються українські традиційні вірування, пов’язані з першотворенням людського тіла. Аналізуються народні уявлення про символіку природних матеріалів, з якого було «зроблено» людське тіло; причини створення людей двох статей — чоловіка ті жінки; людську дуалістичну природу (схильність до добра та зла) тощо. Показано, що, крім біблійного сюжету, на форумання цих вірувань вагомий вплив мали апокрифи, що спричинило до форумання оригінальних та етнічно колоритних легенд.
Ключові слова: тіло, космогонія, міфи, легенди, вірування.

Досліджується один з різновидів звукових ворожінь — «підслуховування» розмов під вікнами сусідських осель. Такі мантичні практики здійснювали на свято Андрія та різдвяно-новорічний період (Святий вечір, Меланку). З’ясовано, що вони пов’язані з культом предків. Розкрито акціональний і вербальний аспекти ворожінь, їх символіку, семантику, локальні варіанти, самобутність власне українських дивінацій.
Ключові слова: мантичні практики / обрядодії (ворожіння, ворожба, дивінації), вікно, «підслухи», господиня, господар, «пророчі» слова, весілля, дівування.

Розглядається одна з головних господарських будівель поліського двору — «кліть» (холодна комора). Подана характеристика її специфіки, конструктивних особливостей, функціонального призначення тощо. Як показують джерела, в ХІХ — пер. пол. ХХ ст. поряд з господарськими, «кліть» могла також виконувати і функції сезонного (літнього) житла. Аналіз джерел дав можливість автору констатувати, що схожі функції (річної спальні) споруда, відома під цією назвою, виконувала вже як в ХVІ ст., так і в період Київської Русі (Х—ХІ ст.).
Ключові слова: поліський двір, холодна комора, «кліть», сезонне житло, напівземлянкове житло, піч-кам’янка.

Проаналізовані художні особливості, типологія, декора­тивно-образний лад опільської жіночої сорочка. Окрема увага приділяється вивченню матеріалів, які використовувались для її пошиття, типам крою та їх варіантам, способам укладання орнаментальних схем та їх значення у загальній структурі опільського жіночого вбрання.
Ключові слова: сорочка, вишивка, тканина, матеріал, декор, орнамент, структура, орнаментальна схема.

Стаття присвячена дослідженню традиційного жіночого поясного вбрання українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. На основі польових, архівних і літературних джерел, музейних колекцій проаналізовано декілька важливих аспектів з досліджуваної проблематики: матеріал та способи виготовлення (крій), художні особливості (оздоблення), способи одягання та функціональне призначення (буденний, святковий, обрядовий) жіночого поясного вбрання. Вивчення функціонального призначення того чи іншого елемента дало змогу виявити його простоту, святковість і символічність.
Ключові слова: жіноче поясне вбрання, спідниця, фартух, запаски, пояс, крій, домоткане полотно, фабрична матерія, оздоблення, вишивка, фабричні стрічки, машинні шви, мереживо.

Проаналізовані літературні джерела, що висвітлюють явище української художньої кераміки середини ХХ — початку ХХІ століття. Аргументується проведення досліджень у цьому напрямку. Окреслено методику дослідження.
Ключові слова: історіографія, явище, українська художня кераміка, дослідження, методика.

Систематизовані відомості про використання глиняного посуду українцями, наведені в працях відомого українського етнографа Миколи Сумцова. Виокремлені аспекти, які вперше були висвітлені саме в його дослідженнях. Зроблено висновок про те, що на глиняний посуд в контексті культури харчування вчений особливої уваги не звертав, оскільки студіював здебільшого питання обрядовості. Але зафіксував унікальні факти, зміни щодо обрядової кераміки та глечиків з хрестиками, показав зміни в гончарстві Охтирського повіту в останній чверті ХІХ — на початку ХХ століття.
Ключові слова: Микола Сумцов, Харківщина, глиняний посуд, культура харчування, рюмки-трійчатки.

Стаття присвячена дослідженню облаштування інтер’єру в народному житлі Закарпатської частини Лемківщини. Основну частину склали польові етнографічні матеріали, зібрані автором під час польових етнографічних досліджень в селах Великоберезнянського та Перечинського районів Закарпатської області.
Ключові слова: Українські Карпати, Закарпатська частина Лемківщини, облаштування, інтер’єр, народні меблі.

Здійснена перша в українській історіографії спроба пролити світло на історію створення путівників Українськими Карпатами другої половини ХIХ — початку ХХ ст. У хронологічному порядку проаналізовано зміст найпомітніших туристичних путівників Карпатами, визначено їх типологічну належність, тематичні та лінгвістичні особливості. Охарактеризовано доробок авторів путівників, діячів польського та українського туристичного руху — Я. Грегоровича, Е. Дуніковського, Л. Вайгеля, Г. Хофбауера, М. Орловича, М. Дудрика, Р. Домбровського, М. Грекович, Г. Гонсьоровського, З. Клеменсевича, Є.Ю. Пе­ленського та ін.
Ключові слова: путівники, Карпати, туризм, історія, географія, етнографія, типологія.

Змальовується розвиток етнічної тематики у медальєрному мистецтві від античності до сучасності. Прослідковується еволюція етнічного мотиву від відображення з точки зору чужого (завойовника або торговця) до відображення з точки зору людини, що симпатизує людям і культурі певної етичної меншини або безпосередньо їй належить. Відзначається здатність медальєрного мистецтва максимально повно передавати специфіку традиційної культури та його органічний зв’язок із традиційними мистецькими практиками.
Ключові слова: медаль, медальєрне мистецтво, монета, античність, традиційне мистецтво.

Розглядаються культурні процеси, які визначили характер тенденцій у малярстві Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Базовим об’єднанням національної духовної еліти стала робота інтелігенції Галичини та Наддніпрянщини на переломі віків. Нова хвиля москвофільства дала змогу польській шляхті закріпити свій союз з австрійським урядом, і українці лишилися сам на сам зі своїми проблемами. Все це відбувалось на тлі несприятливих внутрішньо національних і зовнішньо політичних обставин. Зосереджено увагу на висвітленні контактів західноєвропейського мистецтва з українським на тлі політичних протистоянь.
Ключові слова: Галичина, культурне відродження, інтелігенція, мистецтво, політика.

Розглядається започаткування фахового навчання у галузі текстилю в Галичині у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. Проаналізовано структуру та організацію системи органів державної влади і управління, яким підпорядковувалась система освіти в Галичині в окреслений період. Здійснюється аналіз освітніх осередків за професійним спрямуванням: ткацтво, коронкарство, гаптярство, інші жіночі рукодільні роботи. Проводиться спроба диференціювати та систематизувати текстильні школи за вузькопрофесійним спрямуванням, виявити методологічну спільність через аналіз статутів цих шкіл.
Ключові слова: Галичина, фахова освіта, ремесло, текстиль, ткацтво, коронкарство, гаптярство, рукоділля, майстерня, верстат.

У дослідженні ставляться завдання щодо виявлення причин, механізмів і рушіїв, які стимулювали активізацію пленерного руху на Закарпатті та пограничних регіонах у ХХІ столітті. З точки зору ретроспективного методу аналізу в контексті розвитку пленерного руху беруться до уваги проблеми модифікації пленеру як мистецького явища в образотворчому мистецтві сьогодні. Аналізуються мотиваційні концепції творчості художників у пленері, а також образно-стилістичні втілення окремих мистецьких особистостей. Проводиться спроба виявлення принципів та форм ідейного впровадження у творчий процес через пленер в контексті потреб мистецького середовища сьогодення.
Ключові слова: пленерний рух, творчий метод, концепція, мистецьке середовище.

Локальні війни та збройні конфлікти сучасності активно використовуються їх учасниками для випробувань та вдосконалення уніформи і засобів індивідуального захисту солдата. Це необхідно для успішного виконання бойових завдань у важких умовах сучасного бою, в різних природних та кліматичних зонах планети при максимальному збереження життів особового складу. У статті процес зміни та доопрацювання одностроїв військовослужбовців другої половині ХХ — початку ХХІ ст. під впливом і у ході бойових дій розглядається на прикладі Армії США. Це одна з повідних країн у проектуванні військового костюма, саме в ній винайдена значна кількість камуфляжних шаблонів, що й нині використовуються в багатьох арміях світу. Крім того, досліджуються та аналізуються чинники, що впливають на процес створення нових малюнків (шаблонів) камуфляжу для бойової (польової) форми одягу в залежності від театру бойових дій.
Ключові слова: уніформа, обмундирування, камуфляж, шаблон, проектування, військовослужбовці, бойові дії, Армія США.

Розглядається творчість відомого вінницького живописця, Заслуженого художника України В. Шпаковського (1947—2004). Досліджено образно-пластичну концепцію, здійснено типологізацію робіт, простежено творчу еволюцію майстра. Проаналізовано вплив на творчість митця традицій європейського модернізму. Визначено значення доробку В. Шпаковського у вітчизняному арт-просторі 1970—2000-х рр.
Ключові слова: пейзаж, тематична картина, портрет, натюрморт, традиція, символ, модернізм, концепція «енергетизму».

На прикладі творчої діяльності Національної заслуженої академічної хорової капели України «Думка» та Державного хору білоруського радіо і телебачення досліджено передумови становлення сучасного академічного хорового виконавства України та Білорусії.
Ключові слова: академічне хорове виконавство України та Білорусії, репертуар, виконавський рівень.

Досліджується значення духовної музики Порфирія Демуцького у розвитку традицій піснеспіву під час богослужіння в Українській Автокефальній Православній Церкві. Автор детально проаналізувала архівні джерела, у яких простежується еволюція створення духовної музики. Введено в науковий обіг рукописи духовної музики П. Демуцького. Визначено період написання «Літургії» П. Демуцького.
Ключові слова: Порфирій Демуцький, «Літургія», Українська Автокефальна Православна Церква.

Досліджується український кінематограф як самобутній жанр у сфері режисерського та акторського мистецтва. Показаний процес формування вітчизняної школи кіно в період Незалежності, порівнюється її діяльність з роботою режисерів попереднього радянського періоду в історії українського кіномистецтва. Розглядається внесок українських акторів театру і кіно, художників, сценаристів та режисерів у розвиток українського незалежного кіно 1991—2013 років.
Ключові слова: кіно, актор, незалежність, фільм, фестиваль.

Пропонуються два документи з життя і діяльності В. Охримовича, які стосуються раннього періоду. Один з них — автобіографія — підготовлена для І. Левицького, який мав намір опублікувати багатотомний словник «Прикарпатська Русь в ХІХ віці в біографіях…» (вийшли випуски на А—Б). Досі життєпис В. Охримовича не був опублікований в повному обсязі, хоча містить цінну інформацію про його родину, навчання, наукові розвідки. Другий документ  — спогади з 1889 р. про перебування у Карпатах в Сенечолі (в домі батьків) студентів з Києва — Б. Кістяківського, А. Маршинського та ще галичан О. Колесси, Ю. Бачинського, Г. Величка. Ледь не фатальною виявилася їхня мандрівка по «скільських» та «угро-руських» горах.
Ключові слова: автобіографія, родина, навчання, наукова література, спомин, мандрівка, «карний закон».

Вперше публікуються в перекладі з польської, а подекуди з латинської та церковнослов’янської мов рукописи більш ніж 280-літньої давності — протоколи візитації церков Журавнівського деканату, до складу якого на той час входило 16 парафій. Подані відомості про священиків, сакральні споруди, церковне майно та кількість родин греко-католицького обряду в кожній парафії.
Ключові слова: церква, священик, рукописи, протоколи візитації, Візитаційна книга.

Публікація присвячується пам’яті вченої Любові-Анни Михайлівни Сухої, яка, понад чверть століття працюючи в Етнографічному музеї АН УРСР у Львові (тепер Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України), займалась вивченням української культури: формувала фондові колекції музею, досліджувала художні вироби з металу; писанка; обробку шкіри та рогу; одяг; музичні інструменти; свята, звичаї, обряди тощо. Подається спогад Д. Прокопів, яка впродовж п’яти останніх років життя Любові Сухої була поряд з цією високо освіченою, витонченої інтелігентної натури людиною.
Ключові слова: українська наука, етнолог, музейний працівник, художні металеві вироби, фондові збірки.