2016 рік, випуск 3

Висвітлюється життєвий і творчий шлях доктора філологічних наук Ганни Сокіл (Дронишинець). Увагу сфокусовано на її формуванні як людини-патріота, педагога, науковця. Як наслідок — чимало успішних студентів, аспірантів та наукових працівників. Вона ж автор низки статей, фольклорних збірників, монографій, що становить помітний вклад в українську народознавчу науку.
Ключові слова: фольклористична діяльність, монографія, збірник, наукові розвідки, навчально-методична робота.

Подано народні пісні, які записав автор у 1996 році під час експедиції на Київщину та Житомирщину в села, що перебували в Чорнобильській зоні. Публікуються різні фольклорні жанри — колядки, щедрівки, веснянки, купальські та петрівчані пісні, родинно-обрядові (хрестинні, весільні, похоронні) — у першій частині публікації (№ 2 нашого журналу), та родинно-побутові (про кохання, родинно-побутове життя, колискові, жартівливі пісні), а також станові (чумацькі, солдатські) та ін. — у другій частині публікації (№ 3 нашого журналу). Тексти зафіксовані на магнітну стрічку, відтворене їхнє автентичне звучання. Їх супроводжують мелодії, які транскрибували А. Черноус (10 початкових колядок та щедрівок), О. Серко (всі решта). Комп’ютерний набір нот здійснила Л. Добрянська.
Ключові слова: Чорнобильська зона, народні пісні, жанри, мелодія, текст.

Йдеться про перші наукові публікації фольклору Півдня України, здійснені в 60-х роках ХІХ ст. на сторінках журналу «Основа» (історичні пісні та проза), а також у збірнику М. Номиса. Автор розглядає текстологію записів, едиційні принципи того часу, проблему класифікації та творення фольклору.
Ключові слова: історія української фольклористики, фоль­клор Півдня України, народна пареміологія.

Уперше в українській фольклористиці акцентовано увагу на прогресивних текстологічних та едиційних тенденціях Каленика Шейковського на прикладі публікації фольклору в «Быте подолян» (Київ, 1859—1860). Авторка дійшла висновку про прагнення К. Шейковського фіксувати варіанти з фонетичною точністю, паспортизувати зібраний матеріал, коментувати контекст виконання, подавати назви зразків — як їх записано від виконавця.
Ключові слова: Каленик Шейковський, гаївка, казка, паспортизація, контекст виконання, варіант.

Подаються матеріали, які мали увійти до запланованої кількатомної «Історії української фольклористики», яка готувалась до видання в ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, загальну концепцію, схему структури дослідження та опрацювання плану-проспекту першого тому якої, а саме: доромантичні та романтичні зацікавлення українською усно-словесною народною творчістю — було доручено автору цієї статті. Написані початкові розділи цієї праці опубліковані у журналі «Народна творчість та етнографія».
Ключові слова: український фольклор, романтична фольклористика, українське національно-культурне відродження.

Розглядається класифікація і систематизація народнопісенного матеріалу у збірниках М. Цертелєва, М. Максимовича (1827, 1834), І. Срезневського. Подаються роздуми ученого стосовно дефініції дум, веснянок, троїцьких, купальських пісень, колядок і щедрівок. Простежена структура фольклорних записів у «Запорожскій старині» І. Срезневського. Проаналізовані цікаві міркування стосовно класифікації матеріалів у статті І. Срезневського «Погляд на пам’ятки української народної словесності» (1834). Подана «програма» записів текстів пісенності, що її висловив М. Максимович у «Передмові» до збірника 1834 р.
Ключові слова: дума, класифікація, колядка, систематизація, щедрівка.

Систематизовано погляди М. Крушевського на особливості народних молитов і замовлянь. На основі аналізу фольклорних текстів зі збірника Л. Майкова вчений стверджував, що більшість із них не є молитвами, бо не передбачають божество, до якого апелює виконавець фольклору. Через відсутність у них теоцентричної ідеї вони належать до іншого типу текстів — замовлянь, ключовим елементом яких учений вважав побажання, яке має здійснитися. Відзначено також, що погляди на замовляння та народні молитви сформувалися у М. Крушевського під впливом філософії первісного мислення й асоціативної психології. У його дослідженні також використано методологію порівняльної міфології, яку розробив О. Афанасьєв та інші представники міфологічної школи.
Ключові слова: замовляння, народна молитва, побажання, психологія, текст, творчість, віра.

Проаналізовані колядки і щедрівки у фольклорних записах Б. Заклинського, які виокремлені з друкованої літератури та рукописних архівних джерел. Звернена увага на географічні межі записів, специфіку їх впорядкування, окреслений сюжетно-тематичний фонд, виділені домінуючі мотиви у межах функціональних груп обрядових творів зимового календаря.
Ключові слова: Богдан Заклинський, Станіславщина, календарно-обрядовий фольклор, колядки, щедрівки, сюжет, мотив.

Представлено чергову добірку статей до «Фольклористичної енциклопедії України». Включено гасла, які репрезентують доробок різних дослідників та збирачів усної словесності, огляд фахових часописів, збірників, уведено фольклорні персонажі. Поміщено міні-розвідки з теорії фольклору — архетип, синкретизм, традиція, пам’ять, образ, персонаж та ін.
Ключові слова: фольклор, дослідник, збирач, збірник, архетип, синкретизм, традиція, образ.

Дослідження присвячене проблемі міфологічного потрактування ремесла прядіння та ткацтва. Акцентується увага на магічному значенні процесу прядіння, снування, ткання. Проаналізована символіка пасма, нитки, вузла, веретена. Автор розглядає трансформацію язичницької богині Мокоші в епоху двовір’я.
Ключові слова: прядіння, ткацтво, нитка, вузол, веретено, Мокоша, Лада, Параскева-П’ятниця, Богородиця.

Йдеться про заснування читальні «Просвіти» у Верхній Рожанці на Сколівщині. Окреслено основні етапи та напрями її діяльності, показано внесок духовних пастирів села, які співпрацювали з читальнею в різні періоди (Дмитро Шуль, Юліан Галькевич, Микола Андрушко). Розкрито роль окремих мешканців у культурно-просвітницькій роботі. Стаття ґрунтується на архівних матеріалах (листи, звіти, протоколи).
Ключові слова: «Просвіта», читальня, часопис, бібліотека, звідомлення.

Розглядається поетика простору як форма буття людини. Представлено основні локуси, що набули символічного маркування: дім, двір, їхній мікрорівень (просторові деталі) та макрорівень (розширюється до масштабів Всесвіту). Увага зосереджена на аспекті функціонування моделі: людина (соціум) — природа у координатах «свого» домашнього простору, який асоціюється зі спокоєм, упорядкованістю та є опозиційним до хаотичного, стихійного.
Ключові слова: поетика, простір, буття, календарний текст, образи, символи.

Проаналізовано мікротопоніми, мотивовані соматичною лексикою. Географічні назви невеликих територіальних об’єктів найчастіше мотивують соматономени голова, око, нога, ребро, а також антропоморфні апелятиви вухатий, лисий, сліпий, глухий. Окрім візуальної схожості, такі мікротопоніми внутрішньо відображають ментальні характеристики простору — необжитість, нерівність поверхні, небезпечність, важкопрохідність.
Ключові слова: мікротопонім, об’єкт, соматичний, ментальність.

Стаття присвячена одному з основних художньо-поетичних прийомів українських хрестинних пісень — величанню головних персонажів. Проаналізовано специфіку ідеалізації образів баби-повитухи, породіллі, батька новонародженого, немовляти та кумів. Розглянуто найяскравіші величальні мотиви жанру.
Ключові слова: хрестинна пісня, величання, ідеалізація, образ, величальний мотив.

Проаналізовані пісні-хроніки про трагічні випадки родинного життя. Вони виникали внаслідок конфліктів, спричинених соціально-економічними умовами життя українців, непорозуміннями між подружжям, безправним становищем жінки в патріархальній родині, а також нерозривністю шлюбів.
Ключові слова: пісні-хроніки, мотив, семантика, шлюб, патріархальна сім’я.

Стаття присвячена дослідженню фольклорного підґрунтя у поетичній спадщині зв’язкової УПА Марії Потикевич-Заболотної. Основна увага звернена на образно-мотивну складову творів. Розглянуто питання своєрідності поєднання у них двох площин: традиційного й авторсько-оригінального.
Ключові слова: поезія, автор, фольклор, повстанські тюремні пісні, мотив, тема, традиція.

Розглядається афіксація як стилістичний засіб у системі коломийкової поетики. Зосереджено увагу на художній функції цих елементів. Матеріал проаналізовано на фонетичному, композиційному та семантичному рівнях. Вказано на лексичні групи слів, які найчастіше афіксовані. Розкрито взаємозалежність образу та підібраних до нього художньо-стилістичних засобів.
Ключові слова: демінутив, суфікс згрубілості, образ, експресивність.

Викладено народнопоетичне сприйняття дівочої краси: зовнішності, одягу, вінка, прикрас. Досліджено образ коси у народних піснях про кохання. Проаналізовано низку художніх засобів, завдяки яким ідеалізується образ красивої дівчини в українських народних піснях про кохання.
Ключові слова: народна пісня про кохання, образ дівчини, етноестетика, сталі епітети, символи.

Розглядаються жіночі образи-персонажі української чарівної казки. Це, передусім, героїня, яка за казковими канонами є втіленням жіночого ідеалу. Розлого описано героїнь — помічниць героя, жінок-чарівниць, царівен та ін., рідше трапляються жінки-богатирки. Проаналізовано і таку категорію, як «сирітки» (знедолені), основними рисами яких є сумирність і працьовитість. Менше уваги приділено негативним персонажам, які є другорядними і вводяться задля протиставлення протагоністу. Розкриваються імена героїнь, їх атрибути, основні риси, міфологічне підґрунтя образів.
Ключові слова: українська чарівна казка, жіночі персонажі, героїня, сирітка, імена, атрибути, якості.

Звернено увагу на метаморфозу, яка виконує охоронну функцію, в українських чарівних казках. Виділено основні групи таких творів: уникнення смерті під час переслідування, інцесту, боротьба учня та вчителя-злотворця, перетворення нечистої сили. Проаналізовано вхідні та вихідні образи, способи та інвертори переміни, роль метаморфози у казковому сюжеті.
Ключові слова: метаморфоза, казка, охоронна функція, сюжет.

Окреслено специфіку християнських образів в українській народній казці. З’ясовано, що в казковому епосі знайшли відображення релігійні погляду народу. Доведено, що синкретизм язичницьких та християнських уявлень свідчить про глибинну адаптацію міжнародних сюжетів національною казковою традицією.
Ключові слова: народна казка, християнські мотиви, чудесний помічник, етнокультурна специфіка.

Творчість Ганни Барвінок недостатньо оцінена в нашій науці. Разом з тим, оповідання письменниці є цікавими не лише з погляду літературознавчого. Аналізуючи її твори на рівні інтердисциплінарної методологї, чітко простежуємо у них відображення концепту «Дім — Поле — Храм», введеного відомим філософом С. Кримським для системного студіювання явищ української культури, що свідчить про глибокий фольклоризм її авторської прози.
Ключові слова: фольклоризм літератури, оповідання Ганни Барвінок «Домонтар», інтердисциплінарний концепт «Дім — Поле — Храм».

Уперше з’ясовано життєвий і душпастирський шлях М. Дичковського — племінника Й. Сліпого. Акцент зроб­лено на початковому етапі, пов’язаному з Волосянкою, що на Сколівщині. Це складний період радянської та німецької окупації, який завершився для пароха арештом. Виклад підтверджується багатьма архівними документами, які ще не були представлені читацькій аудиторії.
Ключові слова: душпастир, парафія, архієрейське благословення, візитація, анкета.

Подано репертуар народних пісень від моєї матері Дронишинець Ганни, записаних у 1980-х роках у селі Верхня Рожанка Сколівського р-ну Львівської обл. За жанровою приналежністю це балади, родинно-побутова лірика, жовнірські й колискові пісні, коломийки. Огляд добірки здійснено через емоційне сприйняття народних текстів та вражень, викликаних ними.
Ключові слова: народна пісня, балада, колискові, коломийки.