2016 рік, випуск 4

З соціогуманістичних позицій вперше акцентується увага на потребі приведення у відповідність до умов децентралізації влади дефініцій «інститут» і «інституція (організація)». У цьому контексті аналізуються ознаки їхніх відмінних домінант та напрямків збігу на основі особистісних (морально-етичних, соціокультурних, світоглядно-ментальних та інших) характеристик людини, духовно-інтелектуального потенціалу національних еліт як якісних інформаційних трансферів в тяглість розвитку майбуття нової Україна. Водночас фокусується увага на потребі забезпечення державою зростання усвідомлення інститутом префектів сучасних складових української ідеї як стратегом загальнодержавного поступу, як маркерів консолідації нації для подальшого проведення реформ та виконання домашніх завдань зі сталого розвитку, реалізації євроінтеграційного цивілізаційного вибору України, зміцнення її національної безпеки, захисту державного суверенітету та прориву на світові простори і ринки.
Ключові слова: інститут, організація (інституція), інституціоналізм, інституційна політика, префект, децентралізація влади, стратегеми національної ідеї, відцентрові антиукраїнські сили.

На основі вивчення опублікованих та архівних джерел, тогочасної періодики та наукової літератури проаналізовано представництво Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка на європейських наукових заходах. Основну увагу звернено на проблеми відстоювання національних інтересів українців на конгресах, висвітлено наукові контакти та встановлено їх характер в динаміці.
Ключові слова: Ф. Колесса, І. Свєнціцький, Етнографічна комісія, НТШ, Конгрес слов’янських географів і етнографів.

Розглядаються молодіжні громади ополян як основний інститут соціалізації молоді. Залучивши польові етнографічні матеріали, джерела та дані наукової літератури, виявлено локальні особливості побутування та організації молодіжних громад на Опіллі наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.
Ключові слова: етнологія, Опілля, молодіжна громада, соціалізація молоді, ініціації, толоки «вечерниці», «музика».

Важливу роль в процесі утвердження українців як модерної нації відіграла Львівська Краєва виставка, проведена 1894 року. Серед її організаторів Володимир Шухевич займав одне з чільних місць як творець її українського відділу загалом та етнографічної секції зокрема. Остання була яскравим унаочненням самобутності українців, адже під відкритим небом експонувались макети та моделі сільських хат з Гуцульщини, Поділля, Полісся та Наддністрянщини. Архітектурною перлиною українського відділу стала гуцульська церква, збудована Лесем Кобчуком з Яворова, що на Косівщині. Український павільйон з ініціативи В. Шухевича, який активно співпрацював з культурно-просвітніми товариствами та приватними особами, продемонстрував відвідувачам найрізноманітніші етнографічні експонати, а також велику колекцію наукової літератури, присвяченої не тільки дослідженню української (руської), але й польської, чеської та іншої проблематики, що засвідчило про широту наукових зацікавлень вітчизняних науковців.
Ключові слова: Краєва виставка, Східна Галичина, Гуцульщина, етнографічні матеріали.

Розглянуто звичаї та обряди, пов’язані з атрибутами жниварства: зажинковим та обжинковим снопами, вінком, «квіткою» (жмутком колосків), «бородою». Ритуали, які супроводжували їхнє виготовлення та використання, відрізнялися переважно за словесною складовою, натомість їхні предметна та акціональна складові у певних елементах часто були майже аналогічними або ж взаємодоповнюючими. З’ясування семантики зазначених звичаїв та обрядів сприяє встановленню ґенези жниварських атрибутів. На більшості теренів Південно-Західного історико-етнографічного регіону України їх виготовляли переважно з пшеничного, житнього (Волинь, Надсяння, Опілля, Поділля, Покуття, Низинне Закарпаття) чи вівсяного (Бойківщина, Буковина, Гуцульщина, Лемківщина) колосся, що засвідчує пріоритетність цих злакових культур у традиційному жниварському обрядовому комплексі українців.
Ключові слова: жнива, зажинковий і обжинковий сніп, вінок, «борода».

Досліджуються особливості термінології, рецептури та технології приготування, форм, видів та функцій реліктового повсякденного прісного печива українців у його історичному розвитку. Автор доводить побутування третього виду традиційного хлібного печива, що є еволюційною проміжною ланкою між прісним та вчиненим хлібом; а також пропонує термін на його окреслення — «прісноподібний хліб».
Ключові слова: прісний та вчинений хліб, піч, відкрите вогнище, ночви, «прісноподібний хліб».

У роботі аналізується приготування, використання, роль та місце хлібних виробів у традиційній культурі населення територій, що потрапили у зону безумовного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Окремо описані процеси, що супроводжували випікання повсякденного хліба, та пов’язані з ними вірування. Обрядово-звичаєва сфера та використання у ній печених виробів із борошна розглядаються осібно.
Ключові слова: хліб, традиційна культура, зона відчуження, переселенці, Київське Полісся, вірування, обряди, звичаї.

Здійснена спроба крос-культурного аналізу традиційного бойківського плуга. Порівняно морфологічні характеристики плуга та колісного передка із плугами більшості регіонів Західних Карпат, деяких регіонів Східних Карпат (Марамуреш, Бистриці, Гуцульщини), кавказькими плугами, орними знаряддями гір та підгір’я Центральної Європи. Запропонована типологія чотиридільних дерев’яних («пів-залізних») плугів.
Ключові слова: Бойківщина, крос-культурний аналіз, де­ре­в’яний плуг, культурна адаптація, гряділь.

Розглядається використання деревини як покрівельного матеріалу у житлово-господарському будівництві поліщуків. Проаналізовані основні процеси, пов’язані з виготовленням цих матеріалів, особливості підбору покрівельної деревини тощо. Основну увагу зосереджено на технологічних аспектах влаштування дерев’яних дахів, динаміці застосування окремих різновидів покриття (колених дощок, драниці, ґонту, фінської стружки) та ін.
Ключові слова: Полісся, дах, колені дошки, драниці, ґонт, фінська стружка.

Вперше зроблено спробу атрибутувати глиняні миски, що експонуються на постійних виставках експозицій «Наш край у IX—XVIII століттях» і «Слобожанські мотиви» Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова.
Ключові слова: глиняні миски, народне гончарство, Слобожанщина.

Стаття присвячена написанню термінологічного словника елементів одягу X—XVIII ст. Такий словник дає можливість показати, в яких соціальних верствах побутував той чи інший предмет та якою була його подальша доля. Вивчення цього пласту української культури дає змогу зрозуміти походження багатьох елементів традиційного сільського вбрання наступного періоду. На прикладі одягу з хутра (кожух, шуба, плащ, чуга, делія, бекеша, чимбар, ферезія, вільчура та ін.) можна побачити характер формування терміна, коли вперше він фіксується у писемних пам’ятках, звідки він був запозичений тощо.
Ключеві слова: словник, терміни, одяг, хутро.

Висвітлюється найпопулярніший чоловічий одяг львівських міщан кінця XVI — першої половини XVII ст., проаналізовано його соціальні та культурні функції. Окрему увагу присвячено головним уборам, взуттю, зброї та прикрасам. Простежено східні та західноєвропейські впливи на одяг тогочасних міщан Львова, а також відзначено наявність у ньому окремих елементів традиційного українського костюма.
Ключові слова: чоловічий одяг, жупани, кабати, сорочки, сап’ян, міщани, Львів.

Розглядається історичний розвиток системи імен українців, значення власних імен в історичному житті та у побуті українського народу.
Ключові слова: антропонімія, власні імена людей, апелятивна лексика, історична епоха, слов’янські власні імена, християнські власні імена.

Здійснене спеціальне дослідження матримоніальних керомантичних практик українок. Встановлено, що у святвечірніх, новорічних, щедровечірніх, купальських та андріївських дивінаціях актуалізувались різновекторні символьні функції воску. Воскова свічка, якій споконвічно притаманна символіка світла, виступала проекцією вогню як чоловічого первня, повязанного, перш за все, зі сферою еротичних відносин, а також аналогом, ритуальним еквівалентом людського життя та потужним магічним оберегом.
Ключові слова: віск, керомантія, матримоніальний, дивінації, українки.

На основі власних польових етнографічних матеріалів та наявної літератури авторка розглядає традиційне весілля українців Закарпаття (за матеріалами села Кушниця Іршавського району). Досліджуються такі складові весільної обрядовості, як «визвідини», «сватанки», «заручини», власне весілля та «поправки». При описі весілля в с. Кушниця основна увага звертається на час його проведення, тривалість, черговість обрядових дій, дійових осіб, їхні ролі та функції, вбрання. Детально характеризується обряд збирання барвінку, виття вінків, весільна гостина. Подаються зразки весільних пісень з архіву авторки.
Ключові слова: весілля, обрядовість, «визвідини», «сватанки», «заручини», молодий, молода, староста, дружба, дружка, барвінок, гостина, «поправки».

Подаються польові етнографічні матеріали з весільної обрядовості, зафіксовані автором у Хмільницькому районі Вінницької області. Виділено локальні риси та структурні особливості традиційного весілля досліджуваної території.
Ключові слова: весілля, заручини, сватання, оглядини, передшлюбні дійства, весільне печиво, післявесільний цикл.

У північно-західній частині с. Відни́ки Пустомитівського району Львівської області виявлено двошарову пам’ятку зарубинецької культури (І ст. до н. е. — 70-й р. н. е.) та культури київськоруського (звенигородського) часу (друга пол. XI ст. — перша пол. XII ст.). Знайдено крем’яну трапецію часу неоліту, зібрано фрагменти зарубинецького ліпного посуду (а також наліп із плічка глечика, уламки глиняної долівки та стін будівлі) та кружального посуду київськоруського (звенигородського) часу, латенізовані та римські вироби з бронзи, срібла та свинцю: фібули, прясло, ремінні пряжки, денарії, місцеві вироби з бронзи київськоруського (звенигородського) часу: хрест-енколпіон, фрагмент браслета та інше.
Ключові слова: с. Відни́ки, тщинецько-комарівська і висоцька культури, зарубинецька та липицька культури, куль­тура київськоруського (звенигородського) часу, крем’яна трапеція, ліпний і кружальний посуд, горщик, миска, наліп із плічка глечика, уламки глиняної долівки та стін будівлі, пшениця-двозернянка (полба), фібула, прясло, браслет, хрест-енколпіон, ремінна пряжка, римський денарій, збруйна накладка.

Аналізуються язичницькі поховальні пам’ятки останньої чверті І тис. — початку ІІ тис. н. е. межиріччя Західного Бугу та Верхнього Прута. Зокрема, розглядаються «типові» та «ритуальні» захоронення слов’янського часу, язичницькі культові давньоруські поховання та курганні некрополі. До археологічних матеріалів наводяться коментарі письмових джерел та проводяться етнографічні паралелі.
Ключові слова: язичництво, поховання, пам’ятка, сло­в’янський період, давньоруський період, історія, етнологія, археологія.

На Комарницькому хребті у Сколівських Бескидах, неподалік від раніше відомих скельно-печерних пам’яток, знайдені наскельні зображення облич. Вдалося виявити закономірність — аналогічні зображення до виявлених нами, в основному, знаходяться поблизу комплексів печерних монастирів, або в самих скитах. Тому вважаємо, що їх варто розглядати у контексті культурної традиції цих християнських комплексів. За територіально близькими аналогами з Карпат та Середнього Подністров’я петрогліфічні пам’ятки поблизу печерного скита на Комарницькому хребті хронологічно доцільно відносити до періоду пізнього середньовіччя.
Ключові слова: наскельне мистецтво, петрогліфи, петрогліфи Карпат.

Розглядаються теоритичні аспекти витоків, впливів та етапів розвитку різних типів ландшафтно-планувальних укладів барокових садів Галичини.
Ключові слова: барокові сади, садово-паркові закладення, ландшафтно-планувальний уклад.

Уперше в українській фольклористиці акцентовано увагу на прогресивних текстологічних та едиційних тенденціях Каленика Шейковського на прикладі публікації фольклору в «Быте подолян» (Київ, 1859—1860). Авторка дійшла висновку про прагнення К. Шейковського фіксувати варіанти з фонетичною точністю, паспортизувати зібраний матеріал, коментувати контекст виконання, подавати назви зразків — як їх записано від виконавця.
Ключові слова: Каленик Шейковський, гаївка, казка, паспортизація, контекст виконання, варіант.

Стаття присвячена дослідженню художньо-промислових виставок кінця ХІХ — початку ХХ ст., які для митців Галичини стали не лише дієвим засобом презентувати себе, але також і способом збереження своєї культурної історичної своєрідності. Доведено, що звернення до витоків, відродження первинних народних джерел і традицій, чого насамперед прагнули організатори подібних виставок, переконувало як мистецтвознавців-теоретиків, так практиків  — власників заводів і фабрик, що простір для творчості, а також висока мистецька майстерність можуть бути присутніми навіть у предметах повсякденного вжитку.
Ключові слова: дизайн, Галичина, художньо-промислові виставки, українське мистецтво.

Розглядаються варіанти рухомої лави, яка поширена в селянському житлі українців. Автор виділяє такі типи пересувних лав: лава без запліччя, лава із запліччям, лава-«канапа», лава-«шафарня», лава-«бамбетль». В історичному розвитку пересувна лава замінила тесану нерухому. Використовувалася для сидіння, тимчасового відпочинку та спання. На досконаліших типах рухомої лави водночас могли спати двоє осіб. У статті використаний польовий матеріал автора з теренів Українських Карпат та Середнього Полісся.
Ключові слова: Українські Карпати, Середнє Полісся, народні меблі, пересувна лава, лава без запліччя, лава із запліччям, лава-«канапа», лава-«шафарня», лава-«бамбетль».