« 2019. № 2 (146)

Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 293—302

УДК 398.33: 264-94(477)
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.02.293

СВЯТО СЕМЕНА: НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ У ТРАДИЦІЙНІЙ КАЛЕНДАРНІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ НА ТЛІ ПЕРЕДУМОВ ПЕРЕДРІЗДВЯНО-НОВОРІЧНОГО ПЕРІОДУ

ДЯКІВ Володимир

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9513-4364

кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник

Інститут народознавства НАН України,

проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна

Контакти: e-mail: V. Dyakiv@nas.gov.ua

Анотація. У зимовому циклі традиційної календарної обрядовості найкраще збереглися дохристиянські традиції і звичаї, що дає змогу простежити процес трансформації їх до сьогодення. Цим, властиво, і зумовлена актуальність статті. Її метою є виокремити характерні для традиційного ранньозимового періоду народно-релігійні уявлення і вірування, окреслити традиційну основу та інноваційні зміни, специфіку розвитку сюжетно-змістових та структурних складових, елементів і деталей.

Об’єктом дослідження є народні календарні обряди українців, пов’язані зі святом Семена, зокрема традиційна календарна обрядовість українців на тлі передумов передріздвяно-новорічного періоду. Предметом дослідження є конкретні прояви народної християнської релігійності в цій обрядовості.

Територіально і хронологічно в статті зосереджується увага на охопленні етнографічних регіонів України у період першої половини XIX — початку XXI століття.

У статті використовуються в основному порівняльно-типологічний та історично-культурологічний методи, а також елементи структурно-типологічного, географічного та інших методів етнологічної науки.

На основі архівних та польових джерел, а також наукової літератури, на прикладі свята Семена проаналізовано розвиток своєрідної народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців на тлі передумов передріздвяно-новорічного періоду.

 Ключові слова: народна релігійність, свято Семена, календарна обрядовість, традиція, вірування, функціонування.

Надійшла 30.01.2019

 

Список використаних джерел

  1. ПетрушевичА.С. Общерусский дневник церковных, народных, семейных праздников и хозяйственных занятий, примет и гаданий. Львов, 1866. 100с.
  2. СумцовН.Ө. Культурныя переживанія. Кіевская Старина. 1890. ТомъXXX. С. 72—87.
  3. ФранкоІ. Народний календар. Етнографічний Збірник. 1898. Т.V. С. 203—210.
  4. ЗубрицькийМ. Народний календар. Народні звичаї і повірки, прив’язані до днів у тижні і до рокових свят. Матеріали до українсько-руської етнології. 1900. Т.3. С. 33—60.
  5. ШухевичВ. Гуцульщина. Четверта часть. XVII: обряди церковні. Материяли до українсько-руської етно­льоґії. 1904. Т.VII. 272 с.
  6. ДикаревМ. Народний калєндар Валуйського повіту (Борисівської волости) у Вороніжщині. Материяли до українсько-руської етнольоґії. 1905. Т.VI. С. 114—204.
  7. ГрушевськийМ. Історія української літератури: в 6т. 9 кн. Київ, 1993. Т. 1. 392 с. (за виданням: Київ; Львів, 1923, 360 с.).
  8. Грушевський М. Історія релігійної думки на Україні. Київ: Освіта, 1992. 192 с. (за виданням: Львів: З друкарні наукового товариства ім. Шевченка, 1925. 192 с.).
  9. СосенкоК. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечора. Львів, 1928. 358с.
  10. БілецькийЛ. Історія української літератури: в 2-хтт. Авґсбурґ, 1947. Т. I. 328 с.
  11. ВоропайО. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. ТомII. Частина IV. 290 с.
  12. ОнацькийЄ. Семена. Онацький Євген. Українська Мала Енциклопедія: у 8томах і 16 книгах. Буенос-Айрес (Аргентина), 1964. Книга 13: Літери Риз-Се. С. 1715.
  13. КилимникС. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: у Vт. Вінніпеґ; Торонто, 1963. Т. V: Осінній цикль. 288 с.
  14. КурочкінО.В. Новорічні свята українців. Традиції і сучасність. Київ, 1978. 191с.
  15. ВойтовичВ. Українська міфологія. Київ: Либідь, 2002. 664с.
  16. КутельмахК.М. Календарна обрядовість як етногенетичне джерело. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: у 4т. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2006. Т. 2: Етнологія та мистецтвознавство. С. 473—557.
  17. КирчівР. Історія української фольклористики. Львів, 2017. Т.1. Преромантична і романтична фольк­лористика. 524 с.
  18. Народные звычаи и обряды с околиц над Збручем, описаны Игнатием Гальком. Ч.2. Львов, 1862. 57с.
  19. КозловськаВ. Сторінка з обсягу культів. Свячений дуб Словян-поган. Первісне громадянство та його пережитки на Україні. 1928. Вип.1. С. 95—104.
  20. КрутьЮ.З. Хліборобська обрядова поезія слов’ян. Київ, 1973. 208с.
  21. Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. Ред.колегія: Ю.Г.Гошко (відповідальний редактор), П.М. Жолтовський, Р.В. Чугай, Р.Ф. Кирчів, М.І. Моздир. Київ: Наукова Думка, 1983. 304 с.
  22. МіщенкоМ.О. Народний календар. Київ: Веселка, 1995. 126с.
  23. БорякО. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина XIX — початок XXст.). Київ: НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 1997. 192 с.
  24. МойсейА.А. Аграрні звичаї та обряди у народному календарі східнороманського населення Буковини. Чернівці: Друк-Арт, 2010. 304с.
  25. КожолянкоО.Г. Календарні свята та обряди українців Буковини: семантика і символіка. Чернівці: Друк Арт,2014. 608 с.
  26. СтішоваН.С. Українські календарні свята осіннього циклу. Київ, 2017. 240с.
  27. ДобровольскійВл.Н. Значеніє народнаго праздника «Свѣчи». Этнографическое Обозрѣніе. Изданіе Этно­гра­фическаго Отдела Императорскаго Общества Любителей Естествознанія, Антропологіи и Этнографіи, состоящаго при Московскомъ уни­вер­ситетѣ. Годъ12-й. Кн. XLVII. Москва, 1901. № 4. С. 35—51.
  28. ЧичеровВ.И. Зимний период русского народного земледельческого календаря XVI—XIXвеков. Москва, 1957. 237 с.
  29. ДаркевичВ.П. Топор как символ Перуна в древнерусском язычестве. Советская археология. 1961. №4. С. 95—100.
  30. РыбаковБ.А. Календарь из земли полян. Советская археология. 1962. №4. С. 66—89.
  31. РыбаковБ.А. Основные проблемы изучения славянского язычества. Труды VIIмеждународного конгресса антропологических и этнографических наук. Москва, 1967. Т. 8.
  32. ВелецкаяН.Н. О новогодних русалиях. Славяне и Русь. Москва, 1968. С.394—400.
  33. БогатыревП.Г. Вопросы теории народного искусства. Москва, 1971. 511с.
  34. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (XIX— начало XXв.). Москва: Наука, 1973. 351 с.
  35. ВелецкаяН.Н. Языческая символика архаических ритуалов. Москва, 1978. 240с.
  36. МатвееваН. Солнцеворот: праздники, обычаи, предания. Церковно народный месяцеслов. Київ: Украинский центр духовной культуры, 1995. 240с.
  37. АгапкинаТ.А., БеловаО.В. Семенов день. Славянские древности. Т. 4. Москва: Международные отношения, 2009. С. 610—612.
  38. Національні архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольк­лористики та етнології імені М.Т.Рильського НАН України. Ф.15—3. Од. зб. 239—246.
  39. Державний архів Вінницької області. Ф.595. Од.зб. 5. Арк. 1—118.
  40. Архів Інституту народознавства НАН України. Матеріали етнографічних експедицій МЕХП АН УРСР за 1968р.
  41. Архів Інституту народознавства НАН України. Матеріали етнографічних експедицій в Закарпатську область. МЕХП АН УРСР за 1977р.
  42. Шекерик-Доників Петро. Рік у віруваннях гуцулів. Вибрані твори. Верховина: Гуцульщина, 2009. 353с.
  43. КожолянкоО. Вересневі народні свята на Буковині. Народознавчі зошити. 2015. №1 (121). С. 121—126.
  44. РадовичР. Поліський «Посвіт» (Технологічний і куль­турно-генетичний аспекти). Народознавчі зошити. 2012. №5 (107). С. 799—817.
  45. ДоманицькийВ. Народній калєндар у Ровенськім повіті, Волинської губернії. Зап.Василь Доманицький. Матеріяли до української етнольоґії. Львів, 1912. Т. XV. С. 62—89.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »