« 2019. № 4 (148)

Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148). С. 867—877

УДК 572.9

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.04.867

ТЕКСТ «ГОЛОВИ» В ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ СЛОВ’ЯН (НА МАТЕРІАЛІ ЗАМОВЛЯНЬ)

ТЕМЧЕНКО Андрій

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3999-9459

кандидат історичних наук, доцент,

кафедра історії України,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

бульвар Шевченка, 81, м. Черкаси, 18000, Україна.

Контакти: e-mail: temchen@ukr.net

Анотація. Розглядаються міфологічні уявлення слов’ян на прикладі тексту «голови», що складає мету дослідження. Актуальність статті визначається тим, що в українській етнології фактично відсутні праці, присвячені семіотиці цієї частини тіла, структура якого формується на основі асоціативних зіставлень елементів людського обличчя з явищами природи або ландшафтом. Об’єктом статті виступає традиційна культура слов’ян, предметом – лікувально-обрядові тексти. Джерельна база складається з лінгвістичних, фольклорних і етнографічних матеріалів, що визначає методи дослідження, сформовані за принципом ретроспекції і порівняння. Хронологічні межі окреслені архаїчним періодом виникнення міфологічних уявлень і обмежується кінцем ХVІІІ — початком ХХІ ст. — часом збирання, фіксування і опрацювання польових етнографічних матеріалів.

Встановлено, що структура тексту «голови» формується за принципом бінарності, де пара «ніс-вуха» протиставляються парі «очі-рот». «Голова» є також моделлю вертикальної і горизонтальної структури міфологічного всесвіту: Основну увагу зосереджено на окремих компонентах тексту — очах, подиху, «устах», губах. Зокрема символіка «очей» сполучається з ситуацією видимості, яка в міфології набуває амбівалентного значення, що пояснює походження вірувань про розташування в очах душі, а також правил «регулювання» погляду. Особливо це стосується тих осіб, хто ще не говорить, яких застерігають від «чужого» погляду, або вже не говорить, яким закривають «мертві» очі. В такому разі протягом життя відбувається градація сили погляду, найбільша концентрація якого сягає після смерті.

Ключові слова: міфологічна картина світу, голова як структура, очі / погляд, відчуття / вуха / ніс, уста / рот / паща, «уроки», лікувальні обряди.

Надійшла 16.05.2019

Список використаних джерел

  1. Темченко А. Міфологія волосся в лікувальних практиках слов’ян. Народознавчі зошити. № 1 (127). 2016. С. 30—37.
  2. Temchenko A. Body text: the opposition «pure / unclean» in the mythological representations of the Slavs. Philology. IV (49). Issue 166. 2018 June. P. 51—53. DOI: 10.31174/SEND-Ph2018166V149.
  3. Темченко А. Кров в міфологічних віруваннях східних слов’ян (на матеріалі лікувальних замовлянь). Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». 2016. № 3—4. С. 40—45.
  4. Temchenko A. The mythology of the body in the healingmagic of the ukrainians. Наукові записки Тернопіль­ського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. 2015. Вип. 2. Ч. 1. С. 183—186.
  5. Темченко А. Опозиція «уста / рот» в міфологічних уявленнях слов’ян (на матеріалі замовлянь). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. 2015. Вип. 1. Ч. 3. С. 78—83.
  6. ТемченкоА. Семантика тілесного низу в міфологічних уявленнях українців. Україна в етнокультурному вимірі століть. Випуск5. 2015. С. 82—90.
  7. ТемченкоА. І. Семантика тілесності в лікувальних практиках українців Полісся. Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». 2015. №9 [342]. С. 43—47.
  8. Юнг К.Г. Магические свойства головы и черепа человека (Из статьи «Символ превращения в мессе»). URL: http://ec-dejavu.ru/h/Head-2.html (дата звернення 19.04.2019).
  9. Онианс Р. На коленях богов. Истоки европейской мысли о душе, разуме, теле, времени, мире и судьбе. — Москва: Прогресс-Традиция, 1999. 592с.
  10. Неподкосов С.В. Символ «мертвая голова». Москва: Вече, 2014. 288 с.
  11. Фоглер Н. Семиотика повседневного: тело. URL: https://syg.ma/@vogler/siemiotika-povsiednievnogho-tielo (дата звернення 19.04.2019).
  12. Бену А. Символизм сказок и мифов народов мира. Человек — это миф, сказка — это ты. Москва: Алгоритм, 2011. 520 с.
  13. Назаренко Ю.А. Феномен человека в славянской традиционной культуре: голова. Кунсткамера: Этно­гра­фические тетради. Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 1995. Вып.8—9. С.75—97.
  14. Етимологічний словник української мови: у 7 т. Редактор О.С. Мельничук. Київ: Наукова думка. Т. 1. 1982. 632 с.
  15. Фасмер М. Этимологический словарь русского язы­ка: в 4 т. Т. 1. Под ред. и с предисл. Б.А. Ларина. Москва: Прогресс. 1986. 576 с.
  16. Сироткін В. Голова людини в юридично-обрядовій символіці. Тіло в текстах культур. Студії з культурної антропології. Київ: НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль­ського, 2003. С. 50—54.
  17. Бондаренко Г.Б. Дід лисий, баба голомоза. Символіка та семантика волосся в традиційних уявленнях українців. Тіло в текстах культур. Студії з культурної антропології. Київ: НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2003. С.55—62.
  18. Прігарін О. Борода та її знакові функції в уявленнях старообрядців Подунав’я. Тіло в текстах культур. Студії з культурної антропології. Київ: НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2003. С.63—68.
  19. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. Архетипы и повторяемость. Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. 250 с.
  20. Eliade M. The Sacred and the Profane the Nature of Religion. New York, 1959. 214р.
  21. Байбурин А.К. Жилище в представлениях восточ­ных славян. Ленинград: Наука, 1983. 191с.
  22. Літопис Руський. За Іпатівським списком. Відп. ред. О.В. Мишанич. Київ: Дніпро, 1990. 591 с.
  23. Темченко А.І. Уявлення українців про тілесну душу (на матеріалах замовлянь «від уроків»). Берегиня. 2004. № 1. С. 38—44.
  24. Сумцов Н.Ф. К разъяснению малорусских гаданий. Киевская старина. 1891. Т. ХХХІV. Август. С.9—11.
  25. Толстая С.М. Душа. Славянские древности: этно­лин­гвистический словарь: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 162—167.
  26. Левкиевская E.E., Плотникова А.А. Двоедушники. Славянские древности: этнолингвистический словарь: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Между­народные отношения, 1999. Т. 2. С. 29—31.
  27. Былины: в 2 т. Вст. ст., коммент. В.Я. Проппа, Б.Н. Путилова. Москва: Художественная литература, 1958. Т. 1. 563 с.
  28. Рецепти народної медицини, замовляння від хвороби (записані Я.П. Новицьким, П.С. Єфименком, В.П. Милорадовичем). Упорядник О.М. Таланчук Українські чари. Київ: Либідь, 1992. С. 32—95.
  29. Полесские заговоры (в записях 1970—1990-х гг.). Сост. подготовка текстов и коммент. Т.А. Агапкиной, Е.Е. Левкиевской, А.Л. Топоркова. Москва: Индрик, 2003. 752 с.
  30. Чубинський П.П. Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: в 2 т. Київ: Мистецтво, 1995. Т.1. 224с.
  31. Ковалёва И.Ф. Социальная и духовная культура племён бронзового века (по материалам Левобережной Украины). Днепропетровск: Днепропетровский ордена Трудового Красного Знамени государственный университет, 1989. 89с.
  32. Фасмер М. Этимологический словарь русского язы­ка: в 4 т. (Т. 2). Москва: Прогресс, 1986. 672 с.
  33. Энциклопедия суеверий. Ред. А. Егазаров. Москва: Миф, 1995. 560 с.
  34. Сумцов Н.Ф. Культурные переживания. Киевская старина. 1890. Т. ХХVІІІ. Январь. С. 60—90.
  35. Шевчук Т. Як «дуля» стала «непристойним жестом» (до питання трансформації давніх релігійних символів). Тіло в текстах культур. Студії з культурної антропології. Київ: НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2003. С.167—170.
  36. Маковский М.М. Феномен табу в традициях и в языке индоевропейцев. Сущность — формы — развитие.— Москва: КомКнига, 2005. 280с.
  37. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. (Т. 3). Под ред. и с предисл. Б.А. Ларина. Москва: Прогресс, 1987. 832 с.
  38. Толстой Н.И. Глаза. Славянские древности: этнолингвистический словарь: в 5 т. Москва: Международные отношения, 1995. Т. 1. С. 500—502.
  39. Селецкий А. Колдовство в Юго-Западной Руси в ХVIII ст. Как судили и рядили в Сечи Запорожской. Издание редакции «Киевской старины». Киев: Типография А. Давиденко, аренд. Л. Штамом, 1886. 46с.
  40. Вельмезова Е.В. Чешские заговоры. Исследования и тексты. Москва: Индрик, 2004. 280с.
  41. Даркевич В.П. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси. Советская археология. 1960. №4. С.56—67.
  42. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Санкт-Петербург: Издательство С.-Петербургского университета, 1996. 366с.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »