« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 177—189

УДК 7.071.5: 37: 316.36: 159.924.7

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.177

РОЛЬ РОДИННОЇ ТРАДИЦІЇ У СТАНОВЛЕННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ (НА ПРИКЛАДІ П’ЯТИ ПОКОЛІНЬ СЕЛІВАЧОВИХ)

ГАВРИЛЮК Алла

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6833-6462

аспірантка, Київський національний

університет культури і мистецтв,

вул. Євгена Коновальця, 36, Київ, Україна,

Контакти: e-mail: alla_stepp@ukr.net

Анотація. Мета статті — проаналізувати актуальне питання про співвідношення природного дару та родинної традиції, вродженого та набутого, зокрема в мистецьких династіях. На подібні запитання годі шукати однозначної відповіді, адже кожний рід особливий, а надто ж рід художницький. У статті ця тема висвітлюється на прикладі предків і нащадків знаного дослідника українського народного мистецтва М.Р. Селівачова. Об’єктом дослідження є художня й наукова діяльність у представників п’яти поколінь одного роду, а предметом — співвідношення природного дару та родинної традиції. Джерельну базу становлять архівні документи, публікації й оповіді. Застосовано передусім біографічний і генеалогічний методи дослідження.

Висновки — попри істотну роль генетики та родинної традиції, що дає дитині разом із шкільною освітою культурний ґрунт, найважливішим є особиста схильність, оскільки діти тих самих батьків не завжди обирають однаковий вид діяльності. Родина може навчити дітей батьківських ремесел, але значно важливіші в змінюваному світі не стільки конкретні знання й навички, скільки здатність надихатися, постійно вчитися, зберігати дитячу властивість захоплюватися, дивуватися й передавати цей імпульс іншим.

Ключові слова: вроджена здібність, мистецькі династії, набута здатність, природне обдарування, родинні традиції.

Надійшла 20.01.2020

Список використаних джерел

1. Центр генеалогических исследований. URL: http://rosgenea.ru/?alf=18&serchcatal=%D1%E5%EB%E8%E2%E0%F7%E5%E2&r=4.
2. Корецкий В.И. Земский Собор 1575 г. и поставление Симеона Бекбулатовича «Великим Князем всеа Ру­си». Исторический архив. 1959. № 2. С 148—156. URL: http: www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVI/1560-1580/Zemsk_sobor_1575/text.htm.
3. Российский государственный архив литературы и искусства. Фонд660. Опись 1. Ф. 660. Оп. 1. Раз­делы систематизации описи. Переписка членов Общества, их родственников и других лиц с Обществом. Единица хранения. Ф. 660. Оп. 1. Ед. хр. 953. Шифр: Ф. 660. Оп. 1. Ед. хр. 953.
4. Памятники Калуги. 4 поколения семьи. URL: https://opk2.fosite.ru/wiki/196198_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8/544904_4_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D1%8C%D0%B8?fbclid=IwAR01P8jX4Q3NhAPczlWIryGovYBUf862TFQwykKgyhv-ZTo8klW2bzYI6iE?fbclid=IwAR01P8jX4Q3NhAPczlWIryGovYBUf862TFQwykKgyhv-ZTo8klW2bzYI6iE#. Останнє відвідування 1жовтня2019.
5. Hа помощь учащимся женщинам. Москва: Типо-ли­тогр. Т-ва И.Н.Кушнерев и Ко, 1901. 390 с. Відомості продубльовано в книзі: Тончу Е. Россия. Женская судьба. Век ХХI. Москва, 2004. 528 с. (С. 395—396).
6. Антонова М.С. Запись Н.В. Гоголя в альбом И.П. Постникова: к вопросу об атрибуции и интерпретации. Филология: научные исследования. 2019. № 2. С. 73—77. DOI: 10.7256/2454-0749.2019. 2.29424. URL:https://nbpublish.com/library_read_article. php?id=29424.
7. Цявловский М.А. Летопись жизни и творчества А.С. Пушкина. Москва: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 1. Цит. за: Щербачев О.В. Под знаком солнца и меча. К 500-летию рода Щербачевых. URL: http//www.mtu-net.ru/sherbach/stats/starandsword.zip>.
8. СеливачевВ.И. Японо-русская война. Петровцы на Путиловской сопке: (Воспоминания батальонного командира). Санкт-Петербург, 1905. 22 с. Історик Андрій Ганін виявив у архіві паризьке видання цієї брошури (бл. 1908 р.) під назвою: Le Rйgiment de Pйtrowsky sur la Colline Poutiloff (Ганин А. В. Последние дни генерала Селивачева. Москва: Кучково поле, 2012, 320 с. (с. 33).
9. Селивачев В.И. Из дневников. Красный архив. 1925. Т. 2. С. 104—132; Т. 3. С. 138—174.
10. Селивачев В.И. Дневник. 1901—1914. Москва, 2019. 608 с.
11. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. Київ; Філадельфія, 1995. 495 с.
12. Игумен Андроник (Трубачёв). Обо мне не печаль­тесь… Жизнеописание священника Павла Флоренского. Москва: Совет Русской Православной Церкви, 2007. 152 с.
13. Микола Федорович Сумцов (1854—1922): Опис до­ку­ментальних матеріалів особистого фонду № 794, 1876—1921 рр. / Упоряд. І. О. Іваницька, О. Д. Катруха. Київ, 1965. 137 с.
14. Зуб Едуард. Парк имени Кирилла, Мефодия и… Ар­тема. Вечерний Харьков. 2007. 24.10. URL: http: www.vecherniy.kharkov.ua/news/16630/.
15. Пучков А. Олексій Селівачов. АНТ: Вісник археології, мистецтва, культурної антропології. Київ, 2003. Вип.10—12. С.119—120.
16. ПучковА. «Кстати, подумайте, не можете ли помочь…»: Письма М.О. Гершензона и два философские трактата Алексея Фёдоровича Селивачёва (1912—1919 гг.). Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць ІПСМ АМУ. Київ: Вид. дімА+С, 2006. Вип. 3. Ч. 2. С. 170—174.
17. Puczkow A., Marczenko Ju. Alexy Seliwaczew — wileсski nauczyciel Michaіa Bachtina. Znad Wilii. Wilno. 2013. № 4 (56). S. 104—110.
18. ПучковА., Марченко Ю. Алексей Фёдорович Сели­вачёв, виленский учитель Бахтина. К становлению оте­чественной культурологи. Никоновские чтения. Т. І. Актуальные вопросы культурологии и искусствоведения. Чебоксары, 2016. С. 259—264.
19. Селивачёв А. Георг Фридрих Даумер. История одной души. Вопросы философии и психологии, 1916. № 135. С. 329—355.
20. Селивачёв А. Психология юдофильства. В.В. Розанов. Русская мысль. 1917. Кн. 2. С. 40—64. Передрук у збірнику: «В.В. Розанов: Pro et contra. Книга 2». Санкт-Петербург, 1995. С. 223—239.
21. Селивачёв А. Значение силлогизма. Посвящается М.М. Бахтину. Опубліковано у праці: Пучков Андрей. «Кстати, подумайте, не можете ли помочь…»: Письма М.О. Гершензона и два философские трактата Алексея Федоровича Селивачёва (1912—1919 гг.). Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Київ: Видавничий дім А+С, 2006. Вип.3. Ч.2. С. 170—174.
22. Селивачёв А. Учение об условном бессмертии (кондиционализм). Посвящается М. Мясоедовой. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Київ: Видавничий дім А+С, 2006. Вип.3. Ч.2. С. 174—192.
23. БахтинМ. Искусство и ответственность. День искусства (Невель). 1919. 13сентября.
24. СелівачовМ. Після війни…: Спогади. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПіК, 2015. 592 с.
25. Будник Андрій. Художник українських енциклопедій Роман Олексійович Селівачов (1914—1995). Сучасні проблеми художньої освіти в Україні: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2016. 272 с.
26. Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника. Киев, 1992. 288 с.
27. Перевальський В. Роман Селівачов. Вісник археології, мистецтва, культури «Ант». 2000. № 4—6. С. 102.
28. Михайло Селівачов. Бібліографічний покажчик. Ред.-упоряд. К. Максимович. Київ: Ант, 2006. 104 с.: іл.
29. Клименко Олесь. Oбразотворчість Романа Селівачова. Образотворче мистецтво. Київ. 2007. №3. С.84—85.
30. Клименко Олесь. Іконопис Романа Селівачова. Вісник археології, мистецтва, культурної антропології «Ант». 2008. № 19—21. С. 189—190 (без підпису).
31. Дундяк Ірина. Скарби душі — від Романа Селівачова. Образотворче мистецтво. Київ. 2013. №2. С.105.
32. Симонова Алёна Викторовна. Византийские традиции в современных росписях православных храмов Украины (конец ХХ — начало ХХІ вв.). Дисс… канд. искусств. Харьков, 2015. 198 с.
33. Рублевська Роксана. Роман Cелівачов: «Мистецтво ікони має бути щирим, живим, експресивним». Аrt Ukraine, 2016. № 4. URL: http://artukraine.com.ua/a/roman-selivachov-mistecnvo-ikony-maye-buti-shchyrym-zhyviv-expresvnim/#.XCoo9tIzbcs .
34. ДундякИ. Новые храмы Киева — храм святой Та­тьяны. Пытанні мастацтвазнаўста, этналогіі і фалькларыстыкі. Минск, 2016. Выпуск 21. С. 311—316.
35. Дундяк І. Українське церковне малярство другої половини ХХ — початку ХХІ століть. Івано-Фран­ківськ: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника», 2019. 408 с.

читати публікацію»