« 2020. № 5 (155)

Народознавчі зошити. 2020. № 5 (155). С. 1051—1063

УДК 393:133.4(477.85/.87) (=1.23)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.05.1051

ВЛАСТИВОСТІ МЕРТВОГО ТІЛА ЛЮДИНИ В ГУЦУЛЬСЬКИХ МАГІЧНИХ ПРАКТИКАХ

ІВАНЧУК Василь

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8251-8708
  • аспірант, кафедра етнології і археології,
  • Прикарпатський національний університет
  • імені Василя Стефаника,
  • вул. Шевченка, 57, 76018, Івано-Франківськ, Україна,
  • Контакти: e-mail: vasylivanchuk994@gmail.com

Анотація. Сьогочасне варіативне залучення до магічних дій тіла небіжчика та його речей у гуцульській етнолокальній традиції, відсутність спеціальних досліджень у цій сфері зумовлюють наукову актуальність розвідки. Мета статті — простежити та проаналізувати різночинні гуцульські побутово-магічні практики, базовані на застосуванні мертвого тіла людини та предметів, які до нього дотикались й від цього стали медіатором його фізичних ознак. Об’єктом дослідження є традиційні магічні обряди жителів Гуцульщини, а предметом  — використання тіла небіжчика, його субститутів у контактній та імітативній магії. Розвідка ґрунтується на загальновідомих в етнологічній науці методах: типологічному, структурно-функціональному, порівняльному.

На основі етнографічних описів кінця ХІХ — початку ХХ ст., сучасних польових матеріалів з теренів Гуцульщини та даних з іноетнічних місцевостей розглянуто побутово-магічні дії, у яких використовуються властивості тіла мерця і його субститутів. Встановлено, що, залежно від акціонально-смислового навантаження того чи іншого обряду, всі такі чинності ґрунтуються на контактній, в певних моментах — імітативній магії, а інколи на їх спільній дії. У рамках дослідження заперечена теза про те, що ґенеза надприродних властивостей субститутів мерця є функціональною рисою культу предків, оскільки вважаємо магічні здатності цих предметів результатом мислення та побутового споглядання за небіжчиком людей, які розгледіли в ньому відповідні фізичні ознаки і почали їх переносити за аналогією на предмети і процеси навколишнього світу.

Ключові слова: Гуцульщина, гуцули, магія, мертве тіло, субститути мерця.

Надійшла 3.08.2020

Список використаних джерел

  • 1. Витвицький С. Історичний нарис про гуцулів. Коломия: Світ, 1993. 94 с.
  • 2. Wajgiel L. O Huculach. Zarys etnograficzny. Krakьw, 1887. 38 s.
  • 3. Кайндль Ф.Р. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2001. 208 c.
  • 4. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 5. З «Загальної Друкарні». Львів, 1908. 300 с.
  • 5. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селї Зеленици, Надвірнянського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 231—252.
  • 6. Онищук А. Матеріали до гуцульської демонології. Записав у с. Зеленици Надвірнянського повіту 1907—1908 рр. Матеріали до української етнольогії. 1909. Т. ХІ. С. 1—139.
  • 7. Богатырев П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья. Вопросы теории народного искусства. Москва, 1971. С. 167 —296.
  • 8. Потушнякъ Ф. Самоубійцѣ въ народномъ вѣрованю. Литературна недѣля. Рочник І. Унгваръ: Друкарня Подкарпатского общества наукъ, 1941. С. 21—22; 31—32.
  • 9. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальний обряди. Т. 1. Етнолінгвістичні студії. Житомир: Полісся, 2007. 356 с.
  • 10. Войтович Н.М. Народна демонологія Бойківщини: монографія. Львів: Сполом, 2015. 228 с.
  • 11. Кузьмінська Б. «Ходячі мерці» в сучасних віруваннях опілян. Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. Т. 1. 2012. С. 239—258.
  • 12. Вархол Н. Народні знання українців-русинів Словаччини. Народна творчість та етнографія. 2012. № 4. С. 33—45.
  • 13. Несен І. Поховальні та поминальні обряди в середовищі «околичної» шляхти Північно-Східної Житомирщини (кінець ХІХ — початок ХХ століття). Вісник Львів. ун-ту, серія іст. 2009. Вип. 44. С. 241—264.
  • 14. Черленяк І. Апотропеїчні заходи для живих та магічні дії, пов’язані зі спорядженням мерця в українців Закарпаття. Народознавчі зошити. Львів, 2018. № 3. С. 662—670.
  • 15. Ульяновська С. Магічні елементи поліського поховального ритуалу (на матеріалах Волинського та Центрального Полісся). Народна творчість та етнографія. Київ, 1992. № 2. С. 69 —73.
  • 16. Красиков М. Імітативна магія у звичаєвості гуцулів Верховинщини. Народна творчість та етнологія. 2013. № 6. С. 27—36.
  • 17. Кісь Р. Коваріації уявлень про смерть як індикатор типу культури: спроба крос-культурного бачення. Студії з інтегральної культурології 1. Thanatos. Львів, 1996. С. 9—21.
  • 18. Кабакова Г.И. Дети некрещеные. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2: Д—К (Крошки). С. 86—88.
  • 19. Седакова О.А. Погребальная обрядность восточных и южных славян. Поэтика обряда. Москва: Индрик, 2004. 320 с.
  • 20. Левкиевская Е.Е. Славянский оберег. Семантика и структура. Москва: Индрик, 2002. 334 с.
  • 21. Фрэзер Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии: в 2 т. Т. 1: Гл. I—XXXІX. Пер. с англ. М. Рыклина. Москва: ТЕРРА Книжный клуб, 2001. 528 с.
  • 22. Кагаров Є. Форми та елементи народньої обрядности. Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Науковий щорічник за ред. Катерини Грушевської. Вип. І. Київ, 1928. С. 21—56.
  • 23. Токарев С.А. Сущность и происхождение магии. Исследования и материалы по вопросам первобытных религиозных верований. Труды Института этнографии. Москва, 1959. Т. 51. С. 17—29.
  • 24. Изворин Ад. Поховальні звычаї у подкарпатских русинов. Зоря — Hajnal. Рочник ІІ. Число 1—2. Унг­варъ: Часопись Подкарпатского общества наук, 1942. С. 130—143.
  • 25. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 392 (Народна медицина (ліки), народні вірування. Записано в с. Зеленци Надвірнянського повіту Онищуком А., 1917). 31 арк.
  • 26. Потушняк Ф. Вода, земля и воздухь (вь народномь вѣрованю). Зоря — Hajnal. Рочник ІІ. Число 3—4. Унгваръ: Часопись Подкарпатского общества наук, 1942. С. 371—373.
  • 27. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 538 («Як занеможе головне». Похорон у Криворівні. Опис обряду. Автор опису І. Свенцицький). 3 арк.
  • 28. Кисїлевська Ол. Похоронні звичаї й обряди в селї Товмачику, Коломийського пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 299—302.
  • 29. Михайлецький О. Похоронні звичаї й обряди в селї Тростяници, Снятинського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 302—315.
  • 30. Тиводар М.П. Етнографія Закарпаття: Історико-етнографічний нарис. Ужгород: Ґражда, 2011. 416 с.
  • 31. Schnaider J. Zżycia górali nadlomnickich (Dokończenie). Lud. T. XVIIІ. 1912. S. 141—217.
  • 32. Перейма Т. Похоронні звичаї й обряди в селі Ропиця Руській, Горлицького пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 203—209.
  • 33. Botik J. Obycajove tradicie pri umrti a pochovavani na Slovesnku s osobitnym zretelom na etnicku a konfe­sionalnu mnohotvarnost. Slovenske narodne museum. Bra­tislava, 2001. 224 s.
  • 34. Франко І. Людові вірування на Підгір’ю. Етнографічний збірник. Львів: Друкарня наукового товариства імені Шевченка, 1898. Т. V. С. 160—218.
  • 35. Ракова Ол. Похоронні звичаї й обряди в селі Раранчу, Черновецького пов., Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. C. 338—347.
  • 36. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селї Карлові, Снятинського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 315—338.
  • 37. Петрухин В.Я. Историко-этнографические исследования по фольклору. Москва: Восточная литература, 1994. 278 с.
  • 38. Schnaider J. Lud peczeniżyński. Część II. Lud. T. XIII. 1907. S. 21—33; 98—117.
  • 39. Байбурин А.К. Пояс (к семиотике вещей). Из культурного наследия народов Восточной Европы. Санкт-Петербург: Наука, 1992. С. 5—13.
  • 40. Смирнов В. Народные похороны и причитания в Костромском крае. Второй этногр. сб. Кострома, 1920. Вып. 15.
  • 41. Деркач В. Похоронні звичаї й обряди в селї Вербівци, Теребовельського пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 369—378.
  • 42. Толстой Н.И. Висельник. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1995. Т. 1: А-Г. С. 377 —379.
  • 43. Зеленин Д.К. Избранные труды: Очерки русской мифологии: Умершие неестественной смертью и русалки. Вступ. ст. Н.И. Толстого; подготовка текста, коммент., указат. Е.Е. Левкиевской. Москва: Индрик, 1995. 432 с.
  • 44. Конопка В. З народної духовної культури українців Буковинської Гуцульщини: матеріали польових досліджень. Народознавчі зошити. Львів, 2017. № 3. С. 731—736.
  • 45. Толстой Н.И. Язычество древних славян. Очерки истории и культуры славян. Москва: Индрик, 1996.
  • 46. Левкиевская Е.Е. Самоубийца. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 2009. Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). С. 538—541.
  • 47. Мойсей А. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини. Чернівці: Друк Арт, 2008. 320 c.
  • 48. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 170 (Перекази, оповідання, вірування, співанки. Записано К. Лисинецькою в с. Космач, Солотвинського повіту, 1902 р.). 14 арк.
  • 49. Демян Л. Похороннѣ обряды и вированя из веречанского округа. Подкарпатска Русь. Ужгород: Педагогичне товариство Подк. Руси, 1926. Рочник ІІІ. № 5. С. 108—123; № 7—8. С. 170—175.
  • 50. Fischer A. Rusini: zarys etnografii Rusi. Lwόw; War­szawa; Krakόw, 1928. 190 s.
  • 51. Pelka L. Polska demonologia ludowa. Warszawa. 1987. 237 s.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »