« 2020. № 5 (155)

Народознавчі зошити. 2020. № 5 (155). С. 1051—1063

УДК 393:133.4(477.85/.87) (=1.23)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.05.1051

ВЛАСТИВОСТІ МЕРТВОГО ТІЛА ЛЮДИНИ В ГУЦУЛЬСЬКИХ МАГІЧНИХ ПРАКТИКАХ

ІВАНЧУК Василь

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8251-8708
  • аспірант, кафедра етнології і археології,
  • Прикарпатський національний університет
  • імені Василя Стефаника,
  • вул. Шевченка, 57, 76018, Івано-Франківськ, Україна,
  • Контакти: e-mail: vasylivanchuk994@gmail.com

Анотація. Сьогочасне варіативне залучення до магічних дій тіла небіжчика та його речей у гуцульській етнолокальній традиції, відсутність спеціальних досліджень у цій сфері зумовлюють наукову актуальність розвідки. Мета статті — простежити та проаналізувати різночинні гуцульські побутово-магічні практики, базовані на застосуванні мертвого тіла людини та предметів, які до нього дотикались й від цього стали медіатором його фізичних ознак. Об’єктом дослідження є традиційні магічні обряди жителів Гуцульщини, а предметом  — використання тіла небіжчика, його субститутів у контактній та імітативній магії. Розвідка ґрунтується на загальновідомих в етнологічній науці методах: типологічному, структурно-функціональному, порівняльному.

На основі етнографічних описів кінця ХІХ — початку ХХ ст., сучасних польових матеріалів з теренів Гуцульщини та даних з іноетнічних місцевостей розглянуто побутово-магічні дії, у яких використовуються властивості тіла мерця і його субститутів. Встановлено, що, залежно від акціонально-смислового навантаження того чи іншого обряду, всі такі чинності ґрунтуються на контактній, в певних моментах — імітативній магії, а інколи на їх спільній дії. У рамках дослідження заперечена теза про те, що ґенеза надприродних властивостей субститутів мерця є функціональною рисою культу предків, оскільки вважаємо магічні здатності цих предметів результатом мислення та побутового споглядання за небіжчиком людей, які розгледіли в ньому відповідні фізичні ознаки і почали їх переносити за аналогією на предмети і процеси навколишнього світу.

Ключові слова: Гуцульщина, гуцули, магія, мертве тіло, субститути мерця.

Надійшла 3.08.2020

Список використаних джерел

  • 1. Витвицький С. Історичний нарис про гуцулів. Коломия: Світ, 1993. 94 с.
  • 2. Wajgiel L. O Huculach. Zarys etnograficzny. Krakьw, 1887. 38 s.
  • 3. Кайндль Ф.Р. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2001. 208 c.
  • 4. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 5. З «Загальної Друкарні». Львів, 1908. 300 с.
  • 5. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селї Зеленици, Надвірнянського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 231—252.
  • 6. Онищук А. Матеріали до гуцульської демонології. Записав у с. Зеленици Надвірнянського повіту 1907—1908 рр. Матеріали до української етнольогії. 1909. Т. ХІ. С. 1—139.
  • 7. Богатырев П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья. Вопросы теории народного искусства. Москва, 1971. С. 167 —296.
  • 8. Потушнякъ Ф. Самоубійцѣ въ народномъ вѣрованю. Литературна недѣля. Рочник І. Унгваръ: Друкарня Подкарпатского общества наукъ, 1941. С. 21—22; 31—32.
  • 9. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальний обряди. Т. 1. Етнолінгвістичні студії. Житомир: Полісся, 2007. 356 с.
  • 10. Войтович Н.М. Народна демонологія Бойківщини: монографія. Львів: Сполом, 2015. 228 с.
  • 11. Кузьмінська Б. «Ходячі мерці» в сучасних віруваннях опілян. Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. Т. 1. 2012. С. 239—258.
  • 12. Вархол Н. Народні знання українців-русинів Словаччини. Народна творчість та етнографія. 2012. № 4. С. 33—45.
  • 13. Несен І. Поховальні та поминальні обряди в середовищі «околичної» шляхти Північно-Східної Житомирщини (кінець ХІХ — початок ХХ століття). Вісник Львів. ун-ту, серія іст. 2009. Вип. 44. С. 241—264.
  • 14. Черленяк І. Апотропеїчні заходи для живих та магічні дії, пов’язані зі спорядженням мерця в українців Закарпаття. Народознавчі зошити. Львів, 2018. № 3. С. 662—670.
  • 15. Ульяновська С. Магічні елементи поліського поховального ритуалу (на матеріалах Волинського та Центрального Полісся). Народна творчість та етнографія. Київ, 1992. № 2. С. 69 —73.
  • 16. Красиков М. Імітативна магія у звичаєвості гуцулів Верховинщини. Народна творчість та етнологія. 2013. № 6. С. 27—36.
  • 17. Кісь Р. Коваріації уявлень про смерть як індикатор типу культури: спроба крос-культурного бачення. Студії з інтегральної культурології 1. Thanatos. Львів, 1996. С. 9—21.
  • 18. Кабакова Г.И. Дети некрещеные. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2: Д—К (Крошки). С. 86—88.
  • 19. Седакова О.А. Погребальная обрядность восточных и южных славян. Поэтика обряда. Москва: Индрик, 2004. 320 с.
  • 20. Левкиевская Е.Е. Славянский оберег. Семантика и структура. Москва: Индрик, 2002. 334 с.
  • 21. Фрэзер Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии: в 2 т. Т. 1: Гл. I—XXXІX. Пер. с англ. М. Рыклина. Москва: ТЕРРА Книжный клуб, 2001. 528 с.
  • 22. Кагаров Є. Форми та елементи народньої обрядности. Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Науковий щорічник за ред. Катерини Грушевської. Вип. І. Київ, 1928. С. 21—56.
  • 23. Токарев С.А. Сущность и происхождение магии. Исследования и материалы по вопросам первобытных религиозных верований. Труды Института этнографии. Москва, 1959. Т. 51. С. 17—29.
  • 24. Изворин Ад. Поховальні звычаї у подкарпатских русинов. Зоря — Hajnal. Рочник ІІ. Число 1—2. Унг­варъ: Часопись Подкарпатского общества наук, 1942. С. 130—143.
  • 25. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 392 (Народна медицина (ліки), народні вірування. Записано в с. Зеленци Надвірнянського повіту Онищуком А., 1917). 31 арк.
  • 26. Потушняк Ф. Вода, земля и воздухь (вь народномь вѣрованю). Зоря — Hajnal. Рочник ІІ. Число 3—4. Унгваръ: Часопись Подкарпатского общества наук, 1942. С. 371—373.
  • 27. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 538 («Як занеможе головне». Похорон у Криворівні. Опис обряду. Автор опису І. Свенцицький). 3 арк.
  • 28. Кисїлевська Ол. Похоронні звичаї й обряди в селї Товмачику, Коломийського пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 299—302.
  • 29. Михайлецький О. Похоронні звичаї й обряди в селї Тростяници, Снятинського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 302—315.
  • 30. Тиводар М.П. Етнографія Закарпаття: Історико-етнографічний нарис. Ужгород: Ґражда, 2011. 416 с.
  • 31. Schnaider J. Zżycia górali nadlomnickich (Dokończenie). Lud. T. XVIIІ. 1912. S. 141—217.
  • 32. Перейма Т. Похоронні звичаї й обряди в селі Ропиця Руській, Горлицького пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 203—209.
  • 33. Botik J. Obycajove tradicie pri umrti a pochovavani na Slovesnku s osobitnym zretelom na etnicku a konfe­sionalnu mnohotvarnost. Slovenske narodne museum. Bra­tislava, 2001. 224 s.
  • 34. Франко І. Людові вірування на Підгір’ю. Етнографічний збірник. Львів: Друкарня наукового товариства імені Шевченка, 1898. Т. V. С. 160—218.
  • 35. Ракова Ол. Похоронні звичаї й обряди в селі Раранчу, Черновецького пов., Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. C. 338—347.
  • 36. Онищук А. Похоронні звичаї й обряди в селї Карлові, Снятинського повіта. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 315—338.
  • 37. Петрухин В.Я. Историко-этнографические исследования по фольклору. Москва: Восточная литература, 1994. 278 с.
  • 38. Schnaider J. Lud peczeniżyński. Część II. Lud. T. XIII. 1907. S. 21—33; 98—117.
  • 39. Байбурин А.К. Пояс (к семиотике вещей). Из культурного наследия народов Восточной Европы. Санкт-Петербург: Наука, 1992. С. 5—13.
  • 40. Смирнов В. Народные похороны и причитания в Костромском крае. Второй этногр. сб. Кострома, 1920. Вып. 15.
  • 41. Деркач В. Похоронні звичаї й обряди в селї Вербівци, Теребовельського пов. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. ХXXI—XXXII. С. 369—378.
  • 42. Толстой Н.И. Висельник. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1995. Т. 1: А-Г. С. 377 —379.
  • 43. Зеленин Д.К. Избранные труды: Очерки русской мифологии: Умершие неестественной смертью и русалки. Вступ. ст. Н.И. Толстого; подготовка текста, коммент., указат. Е.Е. Левкиевской. Москва: Индрик, 1995. 432 с.
  • 44. Конопка В. З народної духовної культури українців Буковинської Гуцульщини: матеріали польових досліджень. Народознавчі зошити. Львів, 2017. № 3. С. 731—736.
  • 45. Толстой Н.И. Язычество древних славян. Очерки истории и культуры славян. Москва: Индрик, 1996.
  • 46. Левкиевская Е.Е. Самоубийца. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т.; под общей ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 2009. Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). С. 538—541.
  • 47. Мойсей А. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини. Чернівці: Друк Арт, 2008. 320 c.
  • 48. Архів фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 170 (Перекази, оповідання, вірування, співанки. Записано К. Лисинецькою в с. Космач, Солотвинського повіту, 1902 р.). 14 арк.
  • 49. Демян Л. Похороннѣ обряды и вированя из веречанского округа. Подкарпатска Русь. Ужгород: Педагогичне товариство Подк. Руси, 1926. Рочник ІІІ. № 5. С. 108—123; № 7—8. С. 170—175.
  • 50. Fischer A. Rusini: zarys etnografii Rusi. Lwόw; War­szawa; Krakόw, 1928. 190 s.
  • 51. Pelka L. Polska demonologia ludowa. Warszawa. 1987. 237 s.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »