« 2020. № 5 (155)

Народознавчі зошити. 2020. № 5 (155). С. 1071—1080

УДК 379.85(477.74)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.05.1071

РОЛЬ ТУРИЗМУ В ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ БОЙКІВЩИНИ

КОРОБЕЙНИКОВА Ярослава

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-4882-8611
  • к. г. н., доцент;
  • Івано-Франківський національний технічний
  • університет нафти і газу,
  • кафедра туризму,
  • вул. Карпатська, 15, 76000, Івано-Франківськ, Україна,
  • Контакти: e-mail: yaroslava.korob@gmail.com;

НИКОДЮК Ольга

  • здобувач вищої освіти,
  • Івано-Франківський національний технічний
  • університет нафти і газу,
  • кафедра туризму,
  • вул. Карпатська, 15, 76000, Івано-Франківськ, Україна,
  • Контакти: e-mail: olhanykodiuk@gmail.com

Анотація. Мета дослідження: на основі аналізу попиту на етнічні продукти Бойківщини обґрунтувати значення туризму в популяризації культурної спадшини Бойківщини та запропонувати форми її використання в туризмі. Об’єктом дослідження є сукупність елементів культурної спадщини Бойківщини як туристичний ресурс. Предмет дослідження — форми залучення елементів культурної спадщини Бойківщини в туристичну діяльність.

Методи. На основі аналізу пошукової системи google trend виявлено зацікавленість Бойківщиною як етнографічним регіоном серед вітчизняних та іноземних потенційних туристів. Зацікавлення викликають елементи культурної спадщини, в тому числі і зразки народного мистецтва. Проаналізовано роль основних стейкхолдерів процесу збереження культурної спадщини в умовах децентралізації, а також позитивні та негативні аспекти використання культурної спадщини в туризмі, роль територіальних громад в популяризації елементів культурної спадщини.

Ключові слова: культурна спадщина, Бойківщина, етнографічний туризм, туристичний ресурс, пошукові інтернет системи, стейкхолдери.

Надійшла 5.10.2020

Список використаних джерел

  • 1. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. Москва: Финансы и статистика, 1999. 496 с.
  • 2. Мазурик З.В. Культурна спадщина регіону як туристичний продукт. Вісник ДІТБ. Серія «Економіка, організація і управління підприємствами» (в туристичній сфері). 2006. № 10. С. 178—182.
  • 3. Батченко Л.В., Близнюк І.О. Культурні цінності як фактор конкурентоспроможності туристичної галузі. Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації: тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.фестиваль (м. Київ, 25—26 жовтня 2018 р). Київ: Вид. центр КНУКіМ, 2018. С. 27—31.
  • 4. Ворошилова Г.О., Злиденна М.С. Туризм і культурна спадщина: проблеми та взаємодії. Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації: тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.фестиваль (м. Київ, 25—26 жовтня 2018 р). Київ: Вид. центр КНУКіМ, 2018. С. 31—35.
  • 5. Глобальний етичний кодекс туриста. URL: http://ethics.unwto.org/en/content/global-code-ethics-tourism (дата звернення: 20.04. 2020).
  • 6. Актуальные проблемы экономики культурного наследия. Под ред. А.Я. Рубинштейна. Москва: Госу­дарственный институт искусствознания. 2016. 108 с.
  • 7. Ганський В.О. Комерціалізація ресурсів історико-культурної спадщини в туризмі: механізми, ліміти та бар’єри. Економіка та управління національним господарством. 2018. № 15. Мукачево. С. 95—99.
  • 8. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 5 лютого 2015 р. № 156-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 13. 9 с.
  • 9. Збереження і сталий розвиток Карпат. Навчальний посібник зі сталого туризму. URL: http://www.dobrobut-hromad.org/wp-content/uploads/2016/01/Staly_rozvytok_Karpat.pdf (дата звернення: 20.04.2020).
  • 10. Гаррісон Лінн С. Розвиток туризму в історичних містечках: привід для роздумів. Офіційний сайт Ін-ту управління суспільними змінами, м. Київ. URL://www.istc.biz/index. php?id=12&cons=1&N=2 (дата звернення: 20.04.2020).
  • 11. Рипкем Д. Экономика исторического наследия: Практ. пособие. Пер. с англ. Москва: Билдинг Медиа Груп, 2006. 156 с.
  • 12. Яхіна Т.Р. Економічна оцінка територіальних ресурсів історичних міст України (на прикладі історичного міста Полтави): Автореф. дис . канд. екон. наук: 08.10.00. Харків. нац. акад. міського госп-ва. Харків, 2004. 20 с.
  • 13. Асоціація міст України. URL: https://2.auc.org.ua/page/krashchi-praktiki (дата звернення: 21.04.2020).
  • 14. Корнієнко В. Сучасний стан та проблеми використання пам’яток археології в туризмі. Історико-географічні дослідження в Україні. Електронне фахове видання, 2009. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03= IDP=&2_S21STR=geo_2006_9_373 (дата звернення: 21.04.2020).
  • 15. Антоненко В.С., Балабан Н.М., Ковтун М., Сарапуха Б.А. Народні промисли і ремесла в Україні як туристичний ресурс. Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації: тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. фестиваль (м. Київ, 25—26 жовтня 2018 р). Київ: Вид. центр КНУКіМ, 2018. С. 176—179.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »