« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1287—1296

УДК 72/75:910.4

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1287

БЮНАД — НАЦІОНАЛЬНИЙ КОСТЮМ НОРВЕГІЇ:  ТРАДИЦІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Олена СОМ-СЕРДЮКОВА

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-5196-545X
  • кандидат мистецтвознавства, доцент, докторант,
  • Київський національний університет
  • культури і мистецтв,
  • вул. Є. Коновальця, 36, 01133, м. Київ, Україна,
  • email: olenasom@gmail.com

Бюнад, національний костюм Норвегії, є важливим атрибутом, своєрідним символом та елементом ідентифікації. Ця тема ніколи не висвітлювалась у вітчизняному мистецтвознавстві, в чому полягає новизна дослідження. Тому комплексний аналіз цього явища у культурі Норвегії є досить актуальним в українському контексті. Мета статті — розглянути сутність феномену бюнада, який є яскравим прикладом діалогу традиції з сучасність у контексті норвезького соціумі. Тематикою статті є дослідження питання відродження інтересу до народного одягу серед місцевої інтелігенції у ХІХ ст. та аналіз чинників поширення традиції бюнадів у ХХ та ХХІ ст. Об’єктом нашої розвідки є бюнад, а предметом — еволюція ставлення до бюнаду протягом останніх 200 років.

Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні, історичному огляді та спостереженнях автора. Розглянута особливість бюнадів сучасної форми, що є дизайнерським рішенням та, водночас, зберігає незмінність рукотворної традиції.

У висновках означено, що феномен бюнадів дає можливість здійснювати захоплюючі подорожі норвезькою культурою у часі та просторі. Це дає підстави розглядати бюнади як важливий елемент культурного надбання Норвегії.

Ключові слова: бюнад, національний костюм, народний одяг, дизайн, рукотворне, традиція, культурний ландшафт, Норвегія.

  • 1. Garborg H. Norsk Klædebunad. Oslo: Viderforlaget, 2016. 158 s.
  • 2. Skavhaug K. Våre vakre bunader. Oslo: Hjemennes forlags A/S, 1978. 237 s.
  • 3. Pedersen K-A. Folkedrakt blir bunad. Oslo: Cappelen Damm Faktum, 2013. 264 s.
  • 4. Durån L. Populære bunader. Oslo: Duranpublishing, 2014. 66 s.
  • 5. Andersen T. Sy en bunad. Oslo: Ornforlag, 2013. 110 s.
  • 6. Fossnes H. Lua. En viktig del av bunaden. (Magasinet Bunad). Skien: Smøyg Forlag, 2019. 160 s.
  • 7. Scheel E.W. Norsk drakter. Strakker og bunader: levende tradisjoner. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2001. 132 s.
  • 8. Scheel E.W., Ødegården I.H. Bunad-brodering. Oslo: Boksenteret forlag, 1997. 80 s.
  • 9. Skårdal Tobiasson T. Folkedrakt i vår tid. Oslo: Orfeus, 2019. 152 s.
  • 10. Noss A. Kvinneklede i Sogn. Døme på ein vestnorsk tradisjonell klesskikk. Oslo: Novus forlag, 2012. 128 s.
  • 11. Hovland B. Folkedrakter og bunader fra Sogn. Ei reise i tid og landskap. Bergen: Skald, 2014. 235 s.
  • 12. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind I. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 345 s.
  • 13. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind II. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 359 s.
  • 14. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind III. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 399 s.
  • 15. Bunad og folke dress. URL: https://bunadogfolkedrakt.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 16. Digitaltmuseum URL: https://digitaltmuseum.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 17. Bryne A. They painted Norway. Oslo: Andresen & Butenschøs AS, 2004. 72 p.
  • 18. Mohr V. Vår husflid. Oslo: C. Huitfeldt forlag A.S, 2003. 96 c.
  • 19. Cold B. Her er det godt å være. Om estetikk i omgivelsene. Trondheim: NTNU, 2010. 104 s.
  • 20. Eriksen A. Museum en kulturhistorie. Oslo: Pax forlag A/S, 2009. 252 s.
  • 21. Dahl E., Larsen E. & Johansen R. Akantus. Oslo: Samlaget, 2000. 328 s.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »