Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161). С. 1273—1280
УДК 398.3(477.87):159.922.4
DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1273
ЕТНОПСИХОЛОГІЧНА СПЕЦИФІКА ОБРАЗУ ПОВІТРУЛІ В УКРАЇНСЬКИХ КАЗКАХ ТА БУВАЛЬЩИНАХ
ТИХОВСЬКА Оксана
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4663-5960
- докторка філологічних наук, професорка,
- ДВНЗ «Ужгородський національний університет»,
- кафедра української літератури,
- пл. Народна, 3, 88000, м. Ужгород, Україна,
- Контакти: e-mail: oksana.tykhovska@uzhnu.edu.ua
Анотація. Мета статті — проаналізувати семантику образу повітрулі в різних жанрах українського фольклору.
Повітруля відрізняються від інших жіночих міфологічних персонажів (мавок, русалок) здатністю літати й владою над вітрами. Вона є амбівалентним образом, народна уява приписує їй диференційоване ставлення до чоловіків. Легенди, бувальщини, казки моделюють різні ситуації зустрічі головного героя з повітрулею, яка постає в них проєкцією архетипу Аніми. У чарівних казках повітруля може стати дружиною хлопця, якщо він викраде її крила чи одяг («Жона-повітруля», «Сопілкар Марко і повітруля», «Жінка, що мала крила»). Крила (одяг) повітрулі символізують її причетність до небесної сфери, до стихії повітря, також вони є магічною оболонкою, яка робить повітрулю невидимою. До прикладу: у казці «Жених-вуж і наречена-жаба» повітрулі постають як другорядний персонаж, вони допомагають головному героєві здобути бажане.
Отож об’єктом дослідження є українські казки, повір’я та бувальщини, героїнею яких є повітруля, а також фольклорно-етнографічна розвідка Федора Потушняка «Демони в народних віруваннях» (1940).
Предмет дослідження — етнопсихологічна специфіка образу повітрулі.
Методи дослідження — психоаналітичний, струк турно-семантичний, структурно-типологічний, генетичний.
Ключові слова: міфологія, бувальщина, повітруля, чарівна казка, психоаналіз, фольклор Закарпаття.
Надійшла 7.10.2021
Список використаних джерел
- 1. Кримський С. Архетипи української ментальності. Проблеми теорії ментальності. Київ: Наукова думка, 2006. С. 273—299.
- 2. Ятченко В. Трансформація уявлень про смерть в карпатському фольклорі як показник екзистенційних прагнень людини. Науковий вісник національного Уні верситету біоресурсів і природокористування Ук раїни. 2009. № 137. С. 195—201.
- 3. Ф. П. [Федір Потушняк]. Демоны въ народномъ вѣрованіи. Русская Правда. Ужгородъ, 1940. № 181 (30 августа). С. 3.
- 4. Закарпатські казки Андрія Калина. Запис текстів і вступ. ст. П. Лінтура; упоряд. Г. Ігнатович. Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955. 216 с.
- 5. Легенди нашого краю. Редактор-упорядник П.Скунць. Ужгород: Карпати, 1972. 216 с.
- 6. Франц М.-Л. фон. Архетипические паттерны в волшебных сказках. Пер. с англ. В. Мершавки. Москва: Класс, 2007. 256 с.
- 7. Дванадцять братів. Закарпатські казки Андрія Калина. Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. Ужгород: Карпати, 1972. 239 с.
- 8. Казки Буковини. Запис та літературна підготовка текстів М. Івасюка. Ужгород: Карпати, 1973. 240 с.
- 9. Як то давно було: Легенди, перекази, бувальщини, билиці та притчі Закарпаття у записах Івана Сенька. Запис та підготовка текстів, упорядкування, передмова, примітки та словник — Іван Михайлович Сенько. Ужгород: Закарпаття, 2003. 368 с.
- 10. Чарівна торба. Українські народні казки, притчі, легенди, перекази, пісні та прислів’я, записані від М.І. Шопляка. Упоряд., передм., приміт. та словник І. Сенька; запис текстів І. Сенька, В. Сенька. Ужгород: Карпати, 1988. 170 с.
- 11. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. Київ: Обереги, 2002. 188 с.
- 12. Казки зелених гір: Закарпатські казки Михайла Галиці. Запис., упоряд. та ред. П. Лінтура, І. Чендея; вступ. ст. П. Лінтура. Ужгород: Карпати, 1965. 238 с.
