Народознавчі зошити. 2021. № 6 (162).  С. 1457—1467

УДК 930.2:94(477.83/.86=512.1)”191/193″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.06.1457

КАРАЇМИ В КУЛЬТУРНІЙ МОЗАЇЦІ МІЖВОЄННОЇ ГАЛИЧИНИ (за матеріалами часопису «Myśl karaimska»)

ЧОРНІЙ Петро

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4521-9597
  • кандидат історичних наук, науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ соціальної антропології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: p.chorniy@gmail.com

Анотація. Мета дослідження — з’ясувати, хто такі караїми, коли та за яких умов вони потрапили до Галичини; як караїмам вдавалося зберігати свою ідентичність та окремішність впродовж багатьох століть; вивчити особливості громадського урядування галицької караїмської релігійної громади впродовж 1920—1930-х рр., їхні традиції і практики мережевої комунікації та інституційного управління в межах Галичини та міжвоєнної Польщі загалом.

Джерельною основою дослідження є матеріали провідного інтелектуального часопису «Myśl karaimska» («Караїмська думка»), на якому гуманітаристи презентували свої караїмознавчі студії — історичні, етнографічні, лінгвістичні, релігієзнавчі, антропологічні та культурологічні дослідження, а також хроніки найважливіших подій з життя караїмських громад міжвоєнної Польщі, у т. ч. й галицької. Цей часопис впродовж багатьох десятиліть був недоступний для українських дослідників, більшість інформації, яка міститься на його сторінках, раніше не була використана в караїмозначних студіях, що зумовлює актуальність та новизну нашого дослідження. 

Методи дослідження — науково-дослідницький діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку (принцип історизму). Для верифікації залученої інформації застосовано порівняльний метод, проведено контент-аналіз та дискурс-аналіз. У процесі поєднання і узгодження архівних матеріалів та історіографічної інформації застосовано метод комплексного аналізу. 

Ключові слова: караїми, караїзм, «Myśl karaimska», Галичина, міжвоєнний період, гахам, Караїмський релігійний союз.

Надійшла 7.09.2021

Список використаних джерел

  • 1. Мороз В. Караїми Галича — історія і спадок призабутої громади RISU. URL: https://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/61804/ (останній пе рег ляд: 5.02.2017).
  • 2. Арабаджи А. История возникновения караимской общины в Галиче. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 89—93.
  • 3. Бакалярчик М. Походження Караїмів (у світлі антропологічних досліджень 30—70 рр. ХХ ст.). Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 156—158.
  • 4. Дяченко В. Антропологічний склад українського народу: порівняльне дослідження народів УРСР і суміжних територій. Київ: Наукова думка, 1965. 129 с. 
  • 5. Пушик С. Караїмський поет Захар’я Самуїлович Абрагамович. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 113—124.
  • 6. Czekanowski J. Człowiek w czasie i przestrzeni. Warszawa, 1967. 334 s.
  • 7. Галеві (Кірчук) П.-І. Іврит. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 529—554.
  • 8. Караїми. Українське слово. 1942. 15 березня. Ч. 31 (72). С. 5.
  • 9. Дашкевич Я. Караїми. Етнічний довідник. Київ, 1996. Ч. 2: Етнічні меншини в Україні. С. 61—62.
  • 10. Steinlauf M.C. Mark Arnshteyn and Polish-Jewish Thea ter. The Jews of Poland between Two World Wars. Ha nover, NH: Published for Brandeis University Press by University Press of New England, 1989. P. 399—411.
  • 11. Дещо про народню «самозамкненість». Діло. 22—24 липня 1925. Ч. 160—162. С. 1; 2—3.
  • 12. Поляк М. Середньовічний караїм. Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 320—353.
  • 13. Ярошинская И. Караимы — вековая особенность города Галича и Европы. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 101—107.
  • 14. Tyloch W. Judaizm. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. 344 s.
  • 15. Та-Шма І. Рабиністична література Середніх віків (1000—1492). Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки. Київ; Дніпропетровськ, 2012. Т. 1. С. 242—263.
  • 16. Вихнович В.Л. Караим Авраам Фиркович: Еврейские рукописи. История. Путешествия. СПБ, 1997. 204 c.
  • 17. Kizilov M. The Karaites of Galicia. An Ethnoreligious Minority among the Ashkenazim, the Turks and the Slavs 1772—1945. Leiden; Boston: Brill, 2009. 461 p.
  • 18. Zarachowicz Z. Kilka uwag o naszych zadaniach w chwili obecnej. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 5—6.
  • 19. З життя недержавних націй. Рада. 1913. № 174. С. 2.
  • 20. К выборам гахама. Хроника текущей жизни. Караимское слово. 1913. № 2. Август. С. 17.
  • 21. Зайцев И., Кизилов М. Путешествие Серая Шапшала по Турции в 1911 г. Восточный архив. 2013. № 1 (27). С. 25—34.
  • 22. Єшвович Я. Галицька караїмська громада в ХХ ст. Караїми Галича: історія та культура: матеріали між народної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 4—10.
  • 23. Janusz B. Karaici w Polsce. Kraków: Nakładem Księgarni geograficznej «Orbis», 1927. 113 s. (Bibjoteczka Geo graficznega «Orbis». Serja III. T. 11: Polska, ziemia i człowiek).
  • 24. Юрченко І. Дослідження караїмського кладовища біля Галича. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 46—56. 
  • 25. Юрченко І. Караїмське кладовище біля Галича. Каталог надмогильних пам’ятників. Львів; Галич: Спо лом, 2000. 256 с.
  • 26. Пилецки Ш. Роль караимов Галича в установлении юридического статуса караимских общин в 1920—30 годы. Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 94—100.
  • 27. W sprawie stosunku Karaimуw do Rządu, organizacji duchownych władz karaimskich oraz wewnętrznego ustroju gmin karaimskich. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 7—8.
  • 28. Zarachowicz Z. Listy z Halicza. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 27—28.
  • 29. Васильчук Н. Караїмській громаді Галича — 770 років. Музейний простір. URL: http://prostir.museum/ua/post/38511 (останній перегляд: 5.02.2017).
  • 30. Z życia karaimуw w Polsce. Myśl karaimska. 1935—1936. Zesz. 2. S. 118—119.
  • 31. Дашкевич Я. Міграція караїмів у Русь-Україну та Литву (ІХ—ХІV ст.). Караїми Галича: історія та культура: матеріали міжнародної конференції (додаток) (Галич, 6—9 вересня 2002). Львів; Галич, 2002. С. 165—193.
  • 32. Od redakcji. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 2.
  • 33. «Karaici w Polsce». (O artykule Dr. M. Bałabana). Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 3—4. 
  • 34. Przywileje nadane Karaimam przez Krуlуw polskich. Myśl karaimska. 1924. Zesz. 1. S. 22. 
  • 35. Добош Г. Галицькі караїми: лишилось тільки двоє. Фirtka.if.ua. Агенція новин. URL: http://www.firtka.if.ua/blog/view/galicki-karaimi-lisilos-tilki-dvoe119578 (останній перегляд: 5.02.2017).

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »