« 2022. № 2 (164)

Народознавчі зошити. 2022. № 2 (164).  С. 327—336

УДК 801.81:179.8:335.48(477.86)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.02.327

МОТИВ ЗРАДИ У ФОЛЬКЛОРНИХ ПОВСТАНСЬКИХ НАРАТИВАХ З ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ: ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ВИБІР ЧИ КОЛЕКТИВНА ПАТОЛОГІЯ?

КАЧМАР Марія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7811-9576
  • кандидатка філологічних наук,
  • наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail:mariakachmar@ukr.net

Анотація. У статті розглянуто мотив зради в народних оповіданнях та переказах про національно-визвольні змагання українців середини ХХ століття. Актуальність роботи полягає в дослідженні цього концептуального мотиву в антропологічному (індивідуальний вибір кожного, пов’язаний з особистими обставинами) та етнопсихологічному (колективна спрямованість, зумовлена особливостями національного характеру) контекстах, актуалізованого за допомогою фольклорної пам’яті.

Об’єктом та джерельною базою є тексти народної повстанської прози, зафіксовані в селах Галицького та Богородчанського районів Івано-Франківської області в 2019 році. Введені вони в науковий обіг уперше (новизна статті).

Мета дослідження — на основі комплексного аналізу повстанських наративів простежити акумулювання в текстах мотиву зради, виокремити її різновиди, зокрема з’ясувати причини (важкі обставини, з’явлення із зізнанням, власна вигода тощо), звернути увагу на формування образу зрадника за допомогою типових та індивідуальних рис, розкрити народну інтерпретацію таких вчинків через позицію оповідача. Для виконання поставлених мети і завдань використано структурно-типологічний, текстологічний, міждисциплінарний методи, метод польових досліджень.

Ключові слова: повстанський наратив, зрада, етнічна ментальність, народний оповідач.

Надійшла 2.05.2022

Список використаних джерел

  • 1. Кульчицький О. Світовідчування українця. Українська душа (відп. ред. В. Храмова). Київ: Фенікс, 1992. С. 48—65.
  • 2. Ващенко Г. Виховний ідеал: підручний для Виховників, Учителів та Українських родин. Брюссель; Торонто; Нью-Йорк, 1976. 208 с.
  • 3. Фурман А. Українська ментальність та її культурно-психологічні координати. Психологія і суспільство. 2001. № 1. С. 9—73.
  • 4. Калакула Я.С., Рафальський О.О., Юрій М.Ф. Ментальний вимір української цивілізації. Київ: Генеза, 2017. 560 с.
  • 5. Бріцина О. ХХ сторіччя в усній історії українців (нотатки до питання про історизм фольлору). У пошуках власного голосу. Усна історія як теорія, метод та джерело. Збірник наукових статей. Харків: ТОРГСІН ПЛЮС, 2010. С. 135—144.
  • 6. Кузьменко О. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні форми вираження (період Першої та Другої світових воєн): монографія. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2018. 728 с.
  • 7. Закальська Я.А. Мотивема «зрада» в ліриці націо­нально-визвольних змагань першої половини ХХ століття. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2018. № 4. Т. 29 (68). С. 194—199.
  • 8. Киричук Ю.А. Український національний рух 40—50-х років ХХ століття: ідеологія та практика. Львів, 2003. 463 с.
  • 9. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен, 1993. С. 1—100.
  • 10.      Липа Ю. Призначення України. Нью-Йорк: Накладом Української Книгарні «Говерля», 1853. 305 с.
  • 11.      Мишанич С. Від факту до художнього узагальнення (майстерність оповідача). Фольклористичні та літературознавчі праці. Донецьк, 2003. Т. 1. С. 87—108.
  • 12.      Ярема Я. Українська духовність в її культурно-істо­ричних виявах. Перший Український Педаґоґічний конґрес. 1935. Львів, 1938. С 16—88.
  • 13.      Янів В. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен, 1993. С. 174—196.
  • 14.      Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. Київ: Києво-Могилянська академія, 2008. 367 с.
  • 15.      Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (ХIV—XVIII ст.). Записки Наукового товариства імені Шевченка. 1991. Т. CCXXII. С. 28—44.
  • 16.      Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен, 1993. С. 196—217.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »