« 2022. № 3 (165)

Народознавчі зошити. 2022. № 3 (165).  С. 573—579

УДК 73/76:7.041.5:698. 1 (477.87) “1900/1950”

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.03.573

ОСОБЛИВОСТІ ПОРТРЕТНОГО МАЛЯРСТВА ЗАКАРПАТТЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.: ТИПОЛОГІЯ ОБРАЗІВ, ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ПРОЯВИ

ІВАНИЦЬКА Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4932-0956
  • аспірантка, Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна;
  • викладач Фахового коледжу мистецтв ім. А. Ерделі,
  • Закарпатська академія мистецтв,
  • вул. Минайська, 38/80, м. Ужгород, 88015, Україна,
  • Контакти: e-mail: tetyana02@gmail.com

Анотація. Мета дослідження — виявититаохарактеризувати основні типологічні та художньо-стилістичні особливості портретного образу на основі малярського доробку мистців Закарпаття першої половини ХХ ст. Згідно з ідейно-композиційними та живописно-пластичними ознаками проведено їх умовну класифікацію та виділено 5 типів образів: репрезентативний, соціальний, етноромантичний, комуністично-зідеологізований та сакральний. Розкрито глибинну психологізацію і трактування кожного типу образу.

Актуальність статті полягає у виявленні шляхів формування та розвитку особливостей портретного живопису періоду першої половини ХХ ст. та неoбхідності розуміння характерних типологічних ознак в поетапній еволюції образу закарпатця. Об’єктом дослідження є портретний доробок живописців Закарпаття першої половини ХХ ст., а предметом — типологічні та стилістичні особливості трактування образу горян, характер образотворчої мови.

Результат дослідження: доведено, що портретна творчість закарпатських мистців першої половини ХХ ст. демонструє широкий спектр художньо-стилістичних проявів,які еволюціонували від академічного письма до варіативних засобів імпресіоністичного чи експресіоністичного кольоропису. Чітко означено розгорнуту типологію живописних образів — від репрезентативного до комуністично-зідеологізованого. З’ясовано особливості їх художнього трактування.

Ключові слова: Закарпатський живопис, портретне малярство, типологія, образ, стилістика, етнічний типаж, соцреалізм.

Надійшла 26.05.2022

Список використаних джерел

  • 1. Островський Г. Образотворче мистецтво Закарпаття. Київ: Мистецтво, 1974. 198 с.
  • 2. Луценко І.В. Живопис Закарпаття кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.: жанри та художньо­сти­лістичні особливості: автореф. дис. … канд. наук: 07.00.05. Львів: ЛНАМ, 2014. 16 с.
  • 3. Луценко І. Традиції етноромантизму в живописі Закарпаття першої половини ХХ ст. Науковий вісник ЗХІ: «Ерделівські читання»: матеріали Міжнародної наук.­ практ. конференції (Ужгород, 13—14 травня 2013 р.). Ужгород: Ґражда, 2013. Вип. № 4. С. 277—285.
  • 4. Юхимець Г.М. Українське радянське мистецтво 1941—1960 років. Київ: Мистецтво, 1983. 156 с.: іл. (Нариси з історії укр. мистецтва).
  • 5. Віраг, Юлій. Діячі історії і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. 1999. Ужгород. С. 36—37. 
  • 6. Поп І. Закарпатська школа живопису як феномен національного і культурного відродження. Carpatica — Карпатика: Актуальні проблеми історії і культури Закарпаття. Ужгород, 1992. Вип. 1. С. 181—196.
  • 7. Ворон Богдан. Закарпатська школа живопису: велике мистецтво з «маленького краю». Мистецький альманах Артес. 2011. URL: http://art-nostalgie.com.ua/a31.html (дата звернення: 02.05.2022).
  • 8. Кушнір Михайло. Наші етнопозиції. Образотворче мистецтво. 2004. № 1. С. 40—44.
  • 9. Дьерке Г. Формування концептуальних засад крайового неофольклоризму у закарпатському живописі 1920-х — початку 1940-х рр. Народознавчі зошити. Львів, 2017. № 4 (136). С. 920—927.
  • 10. Йосиф Бокшай. Образотворчий матеріал: альбом. Авт. ст.: Ф. Ерфан, О. Приходько. Ужгород: Карпати, 2016. 256 с.: іл.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »