« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 868—875

УДК 392.1(=161.2) 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.868

ЗМІНА СТАТУСІВ І ФУНКЦІЙ УЧАСНИКІВ УКРАЇНСЬКИХ РОДИЛЬНИХ ОБРЯДІВ

КУХАРЕНКО Олександр

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004
  • кандидат філологічних наук, доцент,
  • Харківська державна академія культури,
  • Бурсацький узвіз, 4, 61000, Харків, Україна,
  • Контакти: e-mail: art-red@ukr.net

Анотація. Мета статті — дослідити зміни соціальних статусів головних учасників родильних обрядів: вагітної, яка внаслідок обрядових дій стає породіллею й матір’ю, баби — повитухою, односельців — хрещеними батьками. Проводячи паралелі зі змінами статусів інших циклів родинних обрядів — весільних і поховальних, дослідник доходить висновку, що родильний цикл також поділяється на чотири етапи, які визначені соціальними статусами головного героя: ненароджене — народжене — немовля — дитина. Граничними обрядами, в яких здійснюються переходи до наступних етапів і статусів у структурі циклу, виявилися три обряди — пологи, ім’янаречення й хрестини; а точніше — кульмінаційні епізоди цих обрядів.

На прикладі з обрядом пострижин цілком вірогідним видається припущення, що в кінці попереднього обряду доступ до джерела сакралізації з потойбіччя припиняється та відновлюється на початку наступного. У зв’язку з цим пострижини, які відбуваються через рік після основного циклу з дев’яти обрядів, було виключено зі створеної структури родильних обрядів. Обряд пострижин має за мету лише повернення до подій річної давнини й саме до події народження, яка є складовим епізодом обряду пологів.

Актуальність і наукова новизна теми визначаються поєднанням тематичних спрямувань: з одного боку — родинні обряди, зокрема поховальні, з іншого — доцільність впровадження етнологічного підходу в узгодженні з структурно-функціональним методом дослідження, що становить прогресивну й результативну методологію студіювання об’єктів національної традиції.

Ключові слова: українська обрядовість, родинні ритуали,родильний обряд, обряди переходів, антиномії, медіація.

Надійшла 23.08.2022

Список використаних джерел

  • 1. Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточная лит-ра, 1999. 198 с.
  • 2. Кухаренко О.О. Критерії поділу структури весільних обрядів. Парадигма пізнання: гуманітарні питання. Київ, 2016. № 8. С. 36—49.
  • 3. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Pa­radigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Jour­nal. Muscat, 2018. № 2 (28). P. 132—144.
  • 4. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург: Наука, 1993. 238 c.
  • 5. Воропай О.І. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Київ: Оберіг, 1993. 592 с.
  • 6. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Москва: Лабиринт, 2000. 336 с.
  • 7. Леви-Строс К. Структурная антропология. Москва: Глав. ред. восточной литературы, 1985. 536 с.
  • 8. Кухаренко О.О., Кухаренко А.В. Цілі ритуальних церемоній і визначення характеру дій епізодів у структурі циклу національної весільної обрядовості. Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. Вип. 35. Київ: ІДЕЯ ПРИНТ, 2019. С. 22—27.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »