« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 918—927

УДК 766.038.532.011 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.918

КНИГА ЯК ІНТЕГРУЮЧИЙ ФЕНОМЕН МИСТЕЦТВА

РУДЕНКО Олег

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2266-8402
  • кандидат мистецтвознавства, доцент,
  • Українська академія друкарства,
  • кафедра книжкової та станкової графіки,
  • вул. Підголоско, 19, 79020, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: olehrudenko@gmail.com

Анотація. Мета статті — показати багатогранність мистецтва книги, яке акумулювало в собі основні образотворчі напрямки і виявило їх різними способами: візуальним, тактильним, художньо-естетичним та конструкційно-технологічним. Мистецтво книги є наслідком емпіричного досвіду людини, яка впродовж тисячоліть пізнає світ навколо себе. Цей шлях знань і практики веде особистість до створення мистецтва в книзі, відкриває як для творця, так і для читача цілий всесвіт почуттів, роздумів, усвідомлення та віри.

Актуальність дослідження полягає в тому, що вперше в мистецтвознавчій літературі показуємо, як книгоцентризм стає наріжним каменем формування духовного життя людини, ноосферою її буття в світі, синтезує та адаптує інші види мистецтва, надає їм особливого художнього звучання. Аналізуючи художню літературу та культурні чинники, звертаємо увагу на книгоцентризм мистецтва, вбачаючи в ньому те, що об’єднує різноманітні напрямки та жанри мистецтва. Береться до уваги філософсько-світоглядний контекст, в якому книга знаходиться на перетині усіх цивілізаційних надбань людства.

Методологічною основою дослідженняє теоретичний та історико-культурний аналіз, який застосовує широкий підхід, де, крім естетичних цінностей, особливу роль відіграє література, філософія, психологія, історія, етика.

Ключові слова: книжкове мистецтво, художник, графік, книгоцентризм, духовність, культура, естетика, інтелектуальний, філософський.

Надійшла 28.06.2022

Список використаних джерел

  • 1. Фаворский В. Литературно-теоретическое наследие. Редакторы Е. Мурина, Д. Чебанова. Москва: Советский художник, 1988. С. 276—286.
  • 2. Гильденбранд А. Проблема формы в изобразительном искусстве и собрание статей. Перевод с немецкого Н. Розенфельда, В. Фаворского. Москва: Логос, 2011. 144 с.
  • 3. Ляхов В. Искусство книги. Москва: Советский художник, 1978. С. 124—136.
  • 4. Адамов Є. Художественный образ книги. Москва: Мир книги, 1993. 40 с.
  • 5. Валуєнко Б. Архітектура книги. Київ: Мистецтво, 1976. 210 с.
  • 6. Запаско Я. Українська рукописна книга. Пам’ятники книжкового мистецтв. Львів: Світ, 1995. 480 с.
  • 7. Лукавий Ф. Передумови становлення Мистецтва книги. Тези доповідей науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів 26 лютого — 1 березня 2019 р. Львів: Українська академія друкарства, 2019. С. 82.
  • 8. Лукавий Ф. Книга — творчий продукт. Вісник книжкової палати. 2002. № 4 (68). С. 4.
  • 9. Rudenko O. Myśleć książką. Filozofia twórczości Fedora Łukawego. Wokół zagadnień warsztatu artysty: malarza, rzeźbiarza, architekta. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2021. T. 2. S. 373—390.
  • 10. Вернадский В. Несколько слов о ноосфере. Успехи современной биологии. 1944. № 8 (2). С. 113—120.
  • 11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Перевод с француского Н. Садовского. Москва: Наука, 1987. 239 с.
  • 12. Потебня А. Теоретическая поэтика. Москва: Высшая школа, 1990. 344 с.
  • 13. Успенский Б. Поэтика композиции. Москва: Искусство, 1970. С. 256.
  • 14. Panofsky E. Ikonografia i ikonologia. Studia z historii sztuki. Opracował J. Białostocki. Warszawa: Państwowy instytut wydawniczy, 1971. S. 11—32.
  •  15.      Очерки эстетики и теории искусства ХХ века. Ред. Н. Хренов, А. Мигунов. Москва: Канон+; РООИ Реабилитация, 2013. 448 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »