« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 938—943

УДК 75.038.6(477) “1987/1991” 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.938

ОСНОВНІ ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ТРАНСАВАНГАРДУ В ПЕРІОД З 1987 ПО 1991 рр.

САЛАТЮК Лариса

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9398-8243
  • аспірантка, Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: larasalatyuk@gmail.com

Анотація. Мета статті полягає у виявленні характерних рис, притаманних українському трансавангарду. Об’єктом дослідження є художні твори мистців-трансавангардистів. Предметом же — їх художні особливості.

Актуальність дослідження полягає у тому, що оскільки український трансавангард відрізняється від його першоджерельного італійського, важливим для подальшого дослідження буде визначити основні художні риси цього напрямку. Хронологія дослідження охоплює період від 1987-го до 1991-го року, період появи трансавангарду в Україні, та його активний розвиток.

Методологічною основою дослідження є методи порівняльного, стилістичного та художнього аналізу, іконографічний метод.

Основні завдання дослідження: проаналізувати роботи італійських та українських мистців трансавангардистів; виявити спільне та відмінне між італійським та українським трансавангардом; висвітлити характерні риси, притаманні українському трансавангарду.

Ключові слова: італійський трансавангард, український трансавангард, художні особливості, живопис, «нова хвиля», «Паркомуна».

Надійшла 11.08.2022

Список використаних джерел

  • 1. Olivia A. La Trans-avanguardia italiana. Flash Art. 1979. URL: http://www.flashartonline.it/article/la-trans-avan­guar­dia
  • 2. Бурлака В. Александр Гнилицкий. Ранние работы. Катастрофа взгляда. Art Ukraine. 2014. URL: http://artukraine.com.ua/a/aleksandr-gnilickiy-rannie-raboty-katastrofa-vzglyada/#.VwNKQvmLTIV
  • 3. Бурлака В. Український трансавангард і нова фігура­тивність — досвід ретроспективних споглядань. Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. Київ, 2006. Вип. 6—7. С. 61—75.
  • 4. Скляренко Г. Нова хвиля і українське мистецтво кінця ХХ століття. Київ, 2009. Вип. 6. С. 188—195.
  • 5. Скляренко Г. Сучасне мистецтво України. Портрети художників. ІПСМ НАМУ. Київ: Huss, 2018. 472 с.
  • 6. Ложкіна А. Чудова десятка одеських художників в «ХудПромо». URL: https://hudpromo.livejournal.com/2837.html
  • 7. Соловьев А. Искусство Украины 90-х (Рефлексии). Художественный журнал. 1999. № 28—29. URL: http://www.guelman.ru/xz/362/xx28/x28015.htm
  • 8. Сидор-Гибелинда О. Некролог по «Коммуне». Terra incognita. 1995. № 3/4. С. 24.
  • 9. Акинша К. Венок на могилу украинского постмодернизма. Портфолио. Искусство Одессы 1990-х гг. Одеса, 1999. С. 12—15.
  • 10. Oliva A.В. Italian Transavantgarde. Milan: Politi Editore, 1980.
  • 11. Оліва А. Культурний номадизм та діаспора. Лекція. Київ: ЦСМС, 1996. С. 9.
  • 12. Кочубінська Т. Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище. Київ: Publish Pro, 2018. 208 c.
  • 13. Олива А.Б. Искусство на исходе второго тысяче­летия. Москва, 2003. С. 85.
  • 14. Утєвська К. Трансавангард. URL: http://www.kory­dor.in.ua/ua/glossary/doslidnytska-platforma-trans­avangard.html#_ftn10 (дата звернення: 16.06.2022).

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »