« 2022. № 5 (167)

Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167).  С. 1185—1193

УДК 7.034.7:75.03(43)”17/18″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.05.1185

СТІНОПИС КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ В КОНТЕКСТІ МИСТЕЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО. ПОШИРЕННЯ ВПЛИВІВ

ЛИСУН Ярина

Анотація. Розглядається процес поширення, адаптації та інтерпретації традицій західноєвропейського монументального живопису доби Бароко у мистецтві країн Центральної Європи.

Метою статті є аналіз процесів поширення мистецьких традицій західноєвропейського монументального живопису доби бароко у країнах Центральної Європи на прикладі мистецьких реалізацій видатних представників монументального живопису цих країн.

Об’єктом дослідження є стінопис храмів країн Західної та Центральної Європи XVII—XVIII ст. Предметом дослідження є віддзеркалення мистецьких традицій західно європейського бароко у стінописах храмів країн Центральної Європи.

Результати дослідження свідчать про те, щомистецтво країн Центрально Європи у період XVII—XVIII століть розвивалося в тісній взаємодії із західноєвропейським мистецтвом. Водночас, поряд з наслідуванням творів західноєвропейських майстрів, на локальних рівнях відбувалася інтерпретація цих традицій, відповідно формувалися національні мистецькі школи зі своїми художньо-стильовими особливостями.

Методологія дослідження. В основу дослідження покладено мистецтвознавчі методи стилістичного та порівняльного аналізу, а також використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу.

Ключові слова: стінопис, склепіння, художньо-стильові особливості, бароко, рококо, класицизм, мистецькі традиції країн Західної та Центральної Європи.

Надійшла 8.10.2022

Список використаних джерел

  • 1.     Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780). Rocznik Historii Sztuki. 2005. T. XXX. S. 147—189.
  • 2. Barok 1580—1750. URL: http://www.plastyczniak.opo  le.pl/static/upload/dokumenty/sztuka-barokowa-w-europie.pdf (Last accessed: 02.10.2022).
  • 3. Монументальний живопис бароко. URL: http://bi bli o graph.com.ua/avanta/5.htm (Дата звернення: 10.06. 2022).
  • 4. Hornung Z. Stanisław Stroiński 1719—1802. Zarys mo nograficzny ze szczegуlnym uwzględnieniem działalności artysty na polu malarstwa ściennego. Prace sekcyi historyi i sztuki i kultury Tow. Nauk. we Lwowie. 1935. T. 2. Zesz. 5. 158 s.
  • 5. Плафоны и своды. URL: www.bibliotekar.ru/slovar-impr3/ 179.htm (Дата звернення: 03.07.2020).
  • 6. Виппер Б.Р. Проблема реализма в итальянской живописи XVII—XVIII веков. Москва: Искусство. 1966. 276 с.
  • 7. Chmelinová K. Skarby baroku. Między Bratysławą a Krakowem. Kraków: Muzeum narodowe w Krakowie. 2017. 324 s.
  • 8. Hammer H. Die Entwicklung der barocken Deckenmalerei in Tirol. Straßburg: Heitz & Mündel, 1912.
  • 9. Tintelnot H. Johann Oswald Harms. Ein norddeutscher Maler des Barock. Zeitschrift des deutschen Vereins fьr Kunstgeschichte. Berlin, 1941. № 8. Heft 3/4. P. 245—260.
  • 10. Gerke F. Die Fresken des Franz Anton Maulbertsch in der Pfarrkirche zu Sümeg. Wiesbaden: Akademie der Wissenschaften und der Literatur, 1950. 96 p.
  • 11. Röhlig U. Die Deckenfresken Johan Baptist Zimmermanns. Mьnchen, 1949.
  • 12. История искусства зарубежных стран XVII—XVIII века. Москва: Изобразительное искусство, 1988. 512 с.
  • 13. Баженова О.Д. Радзивилловский Несвиж. Росписи костела Божьего Тела. Минск: Харвест, 2007. 416 с.
  • 14. Karpowicz M. Barok w Polsce. Warszawa: Arkady, 1988. 339 s.
  • 15. Kowalczyk J. Andrea Pozzo a pуzny barok w Polsce. Biuletyn Historii Sztuki. Warszawa, 1975. Rok XXXVII. Nr. 2. Cz. 1: Traktat i ołtarze. S. 162—178.
  • 16. Mańkowski T. Giuseppe Carlo Pedretti і jego polski uczeń. Buletyn Historii Sztuki. 1954. R. XVI. № 2. S. 251—257.
  • 17. Бескорса В.М. Трансформація бароко в художній культурі України XVII—XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури (мистецтвознавство)». Харків, 2005. 20 с.
  • 18. Papeé F. Historia miasta Lwowa w zarysie. Lwów; Warszawa: Książnica Polska, 1924. 214 s.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »