« 2022. № 5 (167)

Народознавчі зошити. 2022. № 5 (167).  С. 1185—1193

УДК 7.034.7:75.03(43)”17/18″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.05.1185

СТІНОПИС КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ В КОНТЕКСТІ МИСТЕЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО. ПОШИРЕННЯ ВПЛИВІВ

ЛИСУН Ярина

Анотація. Розглядається процес поширення, адаптації та інтерпретації традицій західноєвропейського монументального живопису доби Бароко у мистецтві країн Центральної Європи.

Метою статті є аналіз процесів поширення мистецьких традицій західноєвропейського монументального живопису доби бароко у країнах Центральної Європи на прикладі мистецьких реалізацій видатних представників монументального живопису цих країн.

Об’єктом дослідження є стінопис храмів країн Західної та Центральної Європи XVII—XVIII ст. Предметом дослідження є віддзеркалення мистецьких традицій західно європейського бароко у стінописах храмів країн Центральної Європи.

Результати дослідження свідчать про те, щомистецтво країн Центрально Європи у період XVII—XVIII століть розвивалося в тісній взаємодії із західноєвропейським мистецтвом. Водночас, поряд з наслідуванням творів західноєвропейських майстрів, на локальних рівнях відбувалася інтерпретація цих традицій, відповідно формувалися національні мистецькі школи зі своїми художньо-стильовими особливостями.

Методологія дослідження. В основу дослідження покладено мистецтвознавчі методи стилістичного та порівняльного аналізу, а також використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу.

Ключові слова: стінопис, склепіння, художньо-стильові особливості, бароко, рококо, класицизм, мистецькі традиції країн Західної та Центральної Європи.

Надійшла 8.10.2022

Список використаних джерел

  • 1.     Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780). Rocznik Historii Sztuki. 2005. T. XXX. S. 147—189.
  • 2. Barok 1580—1750. URL: http://www.plastyczniak.opo  le.pl/static/upload/dokumenty/sztuka-barokowa-w-europie.pdf (Last accessed: 02.10.2022).
  • 3. Монументальний живопис бароко. URL: http://bi bli o graph.com.ua/avanta/5.htm (Дата звернення: 10.06. 2022).
  • 4. Hornung Z. Stanisław Stroiński 1719—1802. Zarys mo nograficzny ze szczegуlnym uwzględnieniem działalności artysty na polu malarstwa ściennego. Prace sekcyi historyi i sztuki i kultury Tow. Nauk. we Lwowie. 1935. T. 2. Zesz. 5. 158 s.
  • 5. Плафоны и своды. URL: www.bibliotekar.ru/slovar-impr3/ 179.htm (Дата звернення: 03.07.2020).
  • 6. Виппер Б.Р. Проблема реализма в итальянской живописи XVII—XVIII веков. Москва: Искусство. 1966. 276 с.
  • 7. Chmelinová K. Skarby baroku. Między Bratysławą a Krakowem. Kraków: Muzeum narodowe w Krakowie. 2017. 324 s.
  • 8. Hammer H. Die Entwicklung der barocken Deckenmalerei in Tirol. Straßburg: Heitz & Mündel, 1912.
  • 9. Tintelnot H. Johann Oswald Harms. Ein norddeutscher Maler des Barock. Zeitschrift des deutschen Vereins fьr Kunstgeschichte. Berlin, 1941. № 8. Heft 3/4. P. 245—260.
  • 10. Gerke F. Die Fresken des Franz Anton Maulbertsch in der Pfarrkirche zu Sümeg. Wiesbaden: Akademie der Wissenschaften und der Literatur, 1950. 96 p.
  • 11. Röhlig U. Die Deckenfresken Johan Baptist Zimmermanns. Mьnchen, 1949.
  • 12. История искусства зарубежных стран XVII—XVIII века. Москва: Изобразительное искусство, 1988. 512 с.
  • 13. Баженова О.Д. Радзивилловский Несвиж. Росписи костела Божьего Тела. Минск: Харвест, 2007. 416 с.
  • 14. Karpowicz M. Barok w Polsce. Warszawa: Arkady, 1988. 339 s.
  • 15. Kowalczyk J. Andrea Pozzo a pуzny barok w Polsce. Biuletyn Historii Sztuki. Warszawa, 1975. Rok XXXVII. Nr. 2. Cz. 1: Traktat i ołtarze. S. 162—178.
  • 16. Mańkowski T. Giuseppe Carlo Pedretti і jego polski uczeń. Buletyn Historii Sztuki. 1954. R. XVI. № 2. S. 251—257.
  • 17. Бескорса В.М. Трансформація бароко в художній культурі України XVII—XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури (мистецтвознавство)». Харків, 2005. 20 с.
  • 18. Papeé F. Historia miasta Lwowa w zarysie. Lwów; Warszawa: Książnica Polska, 1924. 214 s.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »