« 2022. № 6 (168)

Народознавчі зошити. 2022. № 6 (168).  С. 1367—1376

УДК [745.52.04.011.26:39:677.024](477.8+474.5)”18/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.06.1367

БАГАТОРЕМІЗНІ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ТА ЛИТОВСЬКІ ПОКРИВАЛА: ЕТНОМИСТЕЦЬКІ ПАРАЛЕЛІ

НИКОРАК Олена

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0887-8929
  • докторка мистецтвознавства, професорка,
  • провідна наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи 15, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: olenanykorak@gmail.com

КУЦИР Тетяна

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6522-0640
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sonechko_29@ukr.net

Анотація. У статті досліджуються традиційні західноукраїнські та литовські багаторемізні покривала на основі результатів українсько-литовських міждисциплінарних науково-дослідних проєктів «Орнаментика етнографічного текстилю Західної України та Литви: універсальні й унікальні параметри» (2018—2019) та «Унікальні технології етнографічного текстилю: досвід збереження в Західній Україні та Литві» (2022). Актуальність та новизна обраної теми зумовлена недостатнім її висвітленням у мистецтвознавчій та етнологічній літературі обох країн.

Мета статті — виявити спільності технічних параметрів й художньо-стилістичних особливостей етномистецької традиції декору західноукраїнських і литовських багаторемізних покривал.

Об’єктом дослідження є традиційні багаторемізні покривала Західної України та Литви, а предметом — спільні та відмінні риси їхнього декору.

Основними методами дослідження стали порівняльний та мистецтвознавчий, які дозволили найповніше виявити характерні ознаки тканих покривал обох країн кінця ХІХ — ХХ ст. Також були застосовані історичний і типологічний підходи, перший з яких — для з’ясування динаміки змін, а другий — для структурування отриманих результатів. Формальний метод застосований для аналізу орнаментальних композицій.

У ході дослідження виявлено технологічні особливості, спільні та відмінні риси мотивів, орнаментів, варіативність схем композиції і кольорової гами західноукраїнських та литовських багаторемізних покривал. Вони становлять окремий, не подібний за оздобленням з іншими тип інтер’єрних тканин. Опрацьовані у музеях литовські зразки походять із кінця ХІХ ст. У Західній Україні такі покривала почали виготовляти з 1950—60-х рр. на Поліссі, дещо менше на Волині, під впливом традиції ткацтва сусідньої Білорусі, Польщі, ймовірно, й Литви, а на Північній Буковині  Румунії та Молдови. Вони характерні рапортними поперечносмугастими, клітчастими й сітчастими композиціями (іноді з облямівкою при бічних поздовжніх краях або по периметру), а також фактурною поверхнею у вигляді вертикальних рельєфних рубчиків. Базовим елементом таких композицій був квадратик, а точніше – позмінне чергування двох квадратів  темного та світлого. Порівняно з українськими аналогами, литовські покривала вирізняються більшою варіативністю схем композицій, ретельнішою розробкою форм мотивів, багатшим і ширшим спектром поєднання кольорів.

Виділяємо декілька композицій, аналогічних для покривал обох держав. У групи із різноманітними варіаціями, спільні для українських та литовських виробів, можна об’єднати сітчасті композиції із чергуванням квадратів (зокрема, з мотивом «котячі лапки»); квадратів з лініями чи прямокутниками; різноманітні трактування мотивів «огірочки», з утворенням між ними ромбів чи квіткових мотивів; поєднання кіл з квадратами. Унікальними є композиційні вирішення литовських аукштайтійських «зірчастих» покривал, а також вирішення мотивів із перехрещених ліній («віконця») жемайтійських багаторемізних покривал.

Ключові слова: Західна Україна, Литва, ткацтво, покривало, багаторемізний, декор, орнамент, композиція, колорит.

Надійшла 22.11.2022

Список використаних джерел

  • 1. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР. Київ: Наукова думка, 1979. 152 с.
  • 2. Захарчук-Чугай Р.В. Народне декоративне мистецтво. Полісся України: Матеріали історико-етно гра фічного дослідження. Ред. С. Павлюк, М.Глушко. Вип. 2. Овруччина. 1995. Львів: НАН України. Інститут народознавства, 1995. С. 302—304.
  • 3. Лащук Ю.П. Народне мистецтво Українського Полісся. Львів: Каменяр, 1992. 134 c.
  • 4. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Частина І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. 584 с.
  • 5. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Київ: Ант, 2005. 340 с.
  • 6. Savoniakaitė V. Audiniai kaimo kultūroje: lietuvių geo metriniai raštai XIX–XX amžiuje. Vilnius: Alma littera, 1998. 248 p.
  • 7. Savoniakaitė V. Pelesos apylinkiųlovatiesės. Lydos krašto lietuviai. T. 1. Redakcinė komisija: N. Vėlius (pirmininkas). Kaunas: Poligrafija ir informatika, 2002. P. 291—300.
  • 8. Kudirka J. The Lithuanians Territorial Peculiarities of Folk Art. Originality of Folk Art. Kaunas, 1984. P. 95—102.
  • 9. Kumpikaitė E., Tautkute-Stankuviene I., Kot L. Ornamentation of Lithuanian Ethnographic Home Textiles. Fibers and Textiles in Eastern Europe. 2016. № 5. P. 100—109. DOI: 10.5604/12303666.1215534.
  • 10. Kumpikaitė E., Kot L., Nenartavičiūtė E. Comparable Analysis of Folk Home Textile of East Prussia in Territories of Lithuania and Poland. Open Journal of Social Sciences. 2014. Vol. 2. № 10. P. 19—29. DOI: 10.4236/jss.2014.210004.
  • 11. Никорак О., Куцир Т., Кумпікайтє Е., МілашенєД., РукуйженєЖ., НенартавічютєЕ. Західноукраїнські та литовські покривала: паралелі етномистецької тра диції декору. Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С.6092. DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.060.
  • 11. Постолаки Е.А., Селивачев М.Р. Народное ткачество и его орнаментика. Украинско-молдавские этнокультурные связи в период социализма. Л.Ф. Артюх и др. Киев: Наукова думка, 1987. С. 155—189.
  • 12. Покривало. Волинський краєзнавчий музей (далі — ВКМ) Інв. № Д-1194.
  • 13. Архів ІН НАНУ. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 440. 33 с.
  • 14. Покривало. Лаздийський р-н (Дзукія). Литовський музей народного побуту (далі — ЛМНП) (с. Румшішкєс). Інв. № LBM-1940; Покривало, с. Капінішкай Варенського району (Дзукія). ЛМНП. Інв.LBM-46411; Покривало. Аукштайтія. ЛМНП. Інв. № LBM-4388.
  • 15. Покривало, с. Памеркяй Якенуського староства Варенського району (Дзукія). ЛМНП. Інв. № LBM-2537; Покривало. Аукштайтія. ЛМНП. Інв. № LBM-47544, LBM-6494.
  • 16. Покривало, с. Мєшкасаліс Аловєського староства Алітуського р-ну (Дзукія). ЛМНП. Інв. № LBM-7235.
  • 17. Покривало, с. Козин Рожищенського р-ну Волинської обл. (Західне Полісся). ВКМ. Інв. № Р2-418; Покривало, с. Замшани Ратнівського р-ну Волинської обл. (Західне Полісся). ПМА.
  • 18. Покривало, с. Астейкай Кретинзького р-ну (Жемайтія). ЛМНП. Інв. № LBM-4218.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »