« 2023. № 1 (169)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 31—43

УДК [930.2:572](477)”1920/1930″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.031

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ В 20—30-х рр. ХХ ст. ДОБУТКИ І ВТРАТИ

СЕГЕДА Сергій

  • ORCID ID http://orcid.org/0000-0001-6772-8387
  • доктор історичних наук,
  • провідний науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sergij_segeda@ukr.net

Анотація. В статті вперше в історіографії аналізується стан, методичні засади і тенденції розвитку української фізичної антропології в 20—30-х рр. минулого століття, коли територія України входила до складу різних держав. Актуальність дослідження визначається відсутністю узагальнюючих напрацювань, присвячених цій проблематиці. Метою статті є порівняльний аналіз діяльності антропологічних інституцій Києва та Львова й загальна оцінка досягнень і втрат вітчизняної антропології в міжвоєнний період. Аналіз емпіричних даних здійснювався на підставі історико-культурологічного та порівняльно-типологічного методів етнологічної науки.

В результаті дослідження з’ясовано, що в 20—30-х рр. ХХ ст. в межах України сформувалось і діяло 3 антропологічних осередки, а саме: Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка при Всеукраїнській академії наук (ВУАН) (Київ), Наукове товариство ім. Шевченка та кафедра етнології і антропології Львівського університету (Львів). У статті наведено основні підсумки досліджень провідних вчених цих інституцій. Зауважено, що внаслідок репресій і переслідувань з боку сталінського режиму і гітлерівських окупантів вітчизняна фізична антропологія зазнала тяжких втрат: після завершення Другої світової війни всі три осередки цієї науки на теренах України були ліквідовані і в нашій країні не залишилось жодного вченого-антрополога.

Ключові слова: фізична антропологія, антропологічний склад українського народу, індивідуально-типологічний метод.

Надійшла 3.01.2023

Список використаних джерел

  • 1. Таран О.Г. Науково-теоретична діяльність кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка при ВУАН. VITA ANTIQUA. № 2. 1999. С. 247—250.
  • 2. Глушко М. Антропологічні студії в Науковому товаристві імені Шевченка (кінець ХІХ — 30-ті роки ХХ століття). Вісник Львівського університету (Серія історична). 2010. Вип. 45. С. 413—436.
  • 3. Тарнавський Р. Антропологічно-етнологічний інститут Львівського університету як основа формування наукової школи Яна Чекановського. Народознавчі зошити. 2014. № 1 (115). С. 18—28.
  • 4. Кащенко М.Ф. Записка до Комісії для вироблення законопроекту з викладом програми організації Музею антропології та етнології при УАН (12 серпня 1918 р.). Збірник праць комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН у Києві. Київ: Друкарня Київського наукового товариства, 1919. С. 23—25.
  • 5. Бюлетень Кабінету антропології та антропології ім. Хв. Вовка. Київ, 1925. № 1. 45 с.
  • 6. Історія Академії наук України. 1918—1923. Документи і матеріали. Київ: Наукова думка, 1993. 576 с.
  • 7. Руда О.З. Олександр Гаврилович Алешо (1890—1922) — вчений та організатор української науки. Київ, 2010. 164 с. (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії». Кн. 49).
  • 8. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Київ: Наукова думка, 1989. 304 с.
  • 9. Носів А. О.Г. Алешо (9.II.1890—4.IV.1922) (не­кро­лог). Вісник сільськогосподарської науки. 1922. Т. 1. Вип. 1. С. 40—42.
  • 10. Михайлова А.А. Этнографо-антропологические экс­пе­диции А.З. Носова в Королевство Сербия (1911—1912): результаты и значение. XI Конгресс антропологов и этнологов России: сборник материалов. Екатеринбург, 2—5 июля 2015 г. Москва; Екатеринбург: ИЭА РАН, ИИА УрО РАН, 2015. С. 396.
  • 11. Носов А.З. Антрополого-етнологічне вивчення людини — населення України. Червоний шлях. 1924. № 1—2. С. 136—140.
  • 12. Носів Ан. Матеріали до антропології України. Українці Поділля. Етнографічний вісник. Київ, 1927. Кн. 5. С. 94—117.
  • 13. Носов Ан. Матеріали до антропології України. Українці Кубані. Антропологія. Річник кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1927. Київ, 1928. Т. 1. С. 31—64.
  • 14. Ткач М. Антропологічні поміри людности села Бондаревої, на Шевченківщині. Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1928. Київ, 1929. Т. ІІ. С. 70—104.
  • 15. Ткач М. Матеріали до антропології України. Українці Шевченківської округи. Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1930. Київ, 1931. Т. ІV. С. 107—147.
  • 16. Матюшенко Б. Антропологічні ознаки українського народу. Прага: Наклад Українського університету в Празі. 1930. 30 с.
  • 17. Чорна Л.О. Із когорти повернених імен репресованих українських науковці: Анатолій Зіновійович Носів. Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць. Черкаси. Вип. 4. 2011. С. 115—117.
  • 18. Шевельов Ю. Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. 1. В Україні. Харків: Видавець Олександр Савчук. 2017. 728 с.
  • 19. Миллер М.А. Археология в СССР. Мюнхен: Институт по изучению истории и культуры СССР (Исследования и материалы. Серия 1. № 12). 1954. 160 с.
  • 20. Гоцуляк В.В. Діяльність наукового товариства імені Шевченка у міжвоєнний період. Вісник Черкаського університету (Серія «Історичні науки»). 2015. № 35 (328). С. 65—69.
  • 21. Франко О. Федір Кіндратович Вовк (1847—1918): Дослідження. Спогади. Бібліографія: До 150-ліття з дня народження вченого. Нью-Йорк, 1997. 381 с.
  • 19. Головацький І. Іван Раковський. 1874—1949. Жит­тєписно-бібліографічний нарис. Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 2004. 234 с. (Визначні діячі НТШ. Наукове Товариство ім. Шевченка. Число 9).
  • 20. Волков Ф. Антропологические особенности. Украинский народ в его прошлом и настоящем. Петроград, 1916. C. 427—454.
  • 21. Раковський І., Руденко С. Погляд на антропологічні відносини в українського народу. Збірник мате­матично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. 1927. Т. XXVI. С. 204—214.
  • 22. Bunak V. Neues Material sur Ausanderung anthropologischer Typen unter der Bevolkerung Osteuropas. Zeitschr. fur Morpol. and Anthropol. 1932. Bd. XXX. H. 3. P. 441—541.
  • 23. Витов М.В., Марк К.Ю., Чебоксаров Н.Н. Этни­ческая антропология Восточной Прибалтики. Труды Прибалтийской объединенной комплексной экспедиции. Москва: Издательство Академии наук СССР. 1959. 238 с.
  • 24. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. Москва: Издательство Московского университета. 1973. 273 с.
  • 25. Malinowski A. Życie i działalność Jana Czekanowskiego. Teoria i empiria w polskiej szkole antropologicznej. W 100-lecie urodzin Jana Czekanowskiego. Poznań. 1985. S. 71—77.
  • 26. Czekanowski J. Człowiek w czasie i przestrzeni. Warszawa, 1967. 336 s.
  • 27. Czekanowski J. Sto lat antropologii polskiej. 1856—1956. Ośrodek Lwowski. Wrocław, 1956. 73 s.
  • 28. Czekanowski J. Zarys antropologii Polski. Lwów, 1930. T. 13. 592 s.
  • 29. Jendyk R. Analiza kraniologiczna Lwowskiej mogilykozackiej z XVII w. Державний архів Львівської області. Ф. 26. Оп. 4. Спр. 257. Lwуw, 1930. 140 s.
  • 30. Тарнавський Р. Кафедра етнології Львівського університету. Класичний період: 1910—1947. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2016. 236 с.
  • 31. Malinowski A. Materiały kraniologiczne z byłego zakładu antropologiczno-etnologocznego UJK we Lwowie. Żródła do badań biologii i historii populacji słowiaсskich. Poznań, 1981. 125—139 s.
  • 32. Єндик Р. Вступ до расової будови України. Мюнхен: Наукове товариство ім. Шевченка, 1949. 439 с. (Серія «Бібліотека українознавства», ч. 1).
  • 33. Сегеда С. Ростислав Єндик як представник львівської антропологічної школи. Spheres of Cultures. Lublin, 2018. Vol. XVII. С. 302—310.
  • 34. Дяченко В.Д. Антропологічний склад українського народу. Порівняльне дослідження народів УРСР і суміжних територій. Київ: Наукова думка, 1965. 129 с.
  • 35. Сегеда С. Історична антропологія України. Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2021. 422 с.
  • 39. Bajer M. Czekanowscy. 2008. Cz. 1. W imperium i w Eu­ropie. Forum Akademicki, 5. URL: https://prenu­me­ruj.forumakademickie.pl/fa/2008/05/ czekanowscy-cz-1-w-imperium-i-w-europie/: (data zastosowania: 15.12.22).

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »