« 2023. № 1 (169)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 31—43

УДК [930.2:572](477)”1920/1930″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.031

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ В 20—30-х рр. ХХ ст. ДОБУТКИ І ВТРАТИ

СЕГЕДА Сергій

  • ORCID ID http://orcid.org/0000-0001-6772-8387
  • доктор історичних наук,
  • провідний науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: sergij_segeda@ukr.net

Анотація. В статті вперше в історіографії аналізується стан, методичні засади і тенденції розвитку української фізичної антропології в 20—30-х рр. минулого століття, коли територія України входила до складу різних держав. Актуальність дослідження визначається відсутністю узагальнюючих напрацювань, присвячених цій проблематиці. Метою статті є порівняльний аналіз діяльності антропологічних інституцій Києва та Львова й загальна оцінка досягнень і втрат вітчизняної антропології в міжвоєнний період. Аналіз емпіричних даних здійснювався на підставі історико-культурологічного та порівняльно-типологічного методів етнологічної науки.

В результаті дослідження з’ясовано, що в 20—30-х рр. ХХ ст. в межах України сформувалось і діяло 3 антропологічних осередки, а саме: Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка при Всеукраїнській академії наук (ВУАН) (Київ), Наукове товариство ім. Шевченка та кафедра етнології і антропології Львівського університету (Львів). У статті наведено основні підсумки досліджень провідних вчених цих інституцій. Зауважено, що внаслідок репресій і переслідувань з боку сталінського режиму і гітлерівських окупантів вітчизняна фізична антропологія зазнала тяжких втрат: після завершення Другої світової війни всі три осередки цієї науки на теренах України були ліквідовані і в нашій країні не залишилось жодного вченого-антрополога.

Ключові слова: фізична антропологія, антропологічний склад українського народу, індивідуально-типологічний метод.

Надійшла 3.01.2023

Список використаних джерел

  • 1. Таран О.Г. Науково-теоретична діяльність кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка при ВУАН. VITA ANTIQUA. № 2. 1999. С. 247—250.
  • 2. Глушко М. Антропологічні студії в Науковому товаристві імені Шевченка (кінець ХІХ — 30-ті роки ХХ століття). Вісник Львівського університету (Серія історична). 2010. Вип. 45. С. 413—436.
  • 3. Тарнавський Р. Антропологічно-етнологічний інститут Львівського університету як основа формування наукової школи Яна Чекановського. Народознавчі зошити. 2014. № 1 (115). С. 18—28.
  • 4. Кащенко М.Ф. Записка до Комісії для вироблення законопроекту з викладом програми організації Музею антропології та етнології при УАН (12 серпня 1918 р.). Збірник праць комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН у Києві. Київ: Друкарня Київського наукового товариства, 1919. С. 23—25.
  • 5. Бюлетень Кабінету антропології та антропології ім. Хв. Вовка. Київ, 1925. № 1. 45 с.
  • 6. Історія Академії наук України. 1918—1923. Документи і матеріали. Київ: Наукова думка, 1993. 576 с.
  • 7. Руда О.З. Олександр Гаврилович Алешо (1890—1922) — вчений та організатор української науки. Київ, 2010. 164 с. (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії». Кн. 49).
  • 8. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Київ: Наукова думка, 1989. 304 с.
  • 9. Носів А. О.Г. Алешо (9.II.1890—4.IV.1922) (не­кро­лог). Вісник сільськогосподарської науки. 1922. Т. 1. Вип. 1. С. 40—42.
  • 10. Михайлова А.А. Этнографо-антропологические экс­пе­диции А.З. Носова в Королевство Сербия (1911—1912): результаты и значение. XI Конгресс антропологов и этнологов России: сборник материалов. Екатеринбург, 2—5 июля 2015 г. Москва; Екатеринбург: ИЭА РАН, ИИА УрО РАН, 2015. С. 396.
  • 11. Носов А.З. Антрополого-етнологічне вивчення людини — населення України. Червоний шлях. 1924. № 1—2. С. 136—140.
  • 12. Носів Ан. Матеріали до антропології України. Українці Поділля. Етнографічний вісник. Київ, 1927. Кн. 5. С. 94—117.
  • 13. Носов Ан. Матеріали до антропології України. Українці Кубані. Антропологія. Річник кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1927. Київ, 1928. Т. 1. С. 31—64.
  • 14. Ткач М. Антропологічні поміри людности села Бондаревої, на Шевченківщині. Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1928. Київ, 1929. Т. ІІ. С. 70—104.
  • 15. Ткач М. Матеріали до антропології України. Українці Шевченківської округи. Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1930. Київ, 1931. Т. ІV. С. 107—147.
  • 16. Матюшенко Б. Антропологічні ознаки українського народу. Прага: Наклад Українського університету в Празі. 1930. 30 с.
  • 17. Чорна Л.О. Із когорти повернених імен репресованих українських науковці: Анатолій Зіновійович Носів. Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць. Черкаси. Вип. 4. 2011. С. 115—117.
  • 18. Шевельов Ю. Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. 1. В Україні. Харків: Видавець Олександр Савчук. 2017. 728 с.
  • 19. Миллер М.А. Археология в СССР. Мюнхен: Институт по изучению истории и культуры СССР (Исследования и материалы. Серия 1. № 12). 1954. 160 с.
  • 20. Гоцуляк В.В. Діяльність наукового товариства імені Шевченка у міжвоєнний період. Вісник Черкаського університету (Серія «Історичні науки»). 2015. № 35 (328). С. 65—69.
  • 21. Франко О. Федір Кіндратович Вовк (1847—1918): Дослідження. Спогади. Бібліографія: До 150-ліття з дня народження вченого. Нью-Йорк, 1997. 381 с.
  • 19. Головацький І. Іван Раковський. 1874—1949. Жит­тєписно-бібліографічний нарис. Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 2004. 234 с. (Визначні діячі НТШ. Наукове Товариство ім. Шевченка. Число 9).
  • 20. Волков Ф. Антропологические особенности. Украинский народ в его прошлом и настоящем. Петроград, 1916. C. 427—454.
  • 21. Раковський І., Руденко С. Погляд на антропологічні відносини в українського народу. Збірник мате­матично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. 1927. Т. XXVI. С. 204—214.
  • 22. Bunak V. Neues Material sur Ausanderung anthropologischer Typen unter der Bevolkerung Osteuropas. Zeitschr. fur Morpol. and Anthropol. 1932. Bd. XXX. H. 3. P. 441—541.
  • 23. Витов М.В., Марк К.Ю., Чебоксаров Н.Н. Этни­ческая антропология Восточной Прибалтики. Труды Прибалтийской объединенной комплексной экспедиции. Москва: Издательство Академии наук СССР. 1959. 238 с.
  • 24. Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян по данным антропологии. Москва: Издательство Московского университета. 1973. 273 с.
  • 25. Malinowski A. Życie i działalność Jana Czekanowskiego. Teoria i empiria w polskiej szkole antropologicznej. W 100-lecie urodzin Jana Czekanowskiego. Poznań. 1985. S. 71—77.
  • 26. Czekanowski J. Człowiek w czasie i przestrzeni. Warszawa, 1967. 336 s.
  • 27. Czekanowski J. Sto lat antropologii polskiej. 1856—1956. Ośrodek Lwowski. Wrocław, 1956. 73 s.
  • 28. Czekanowski J. Zarys antropologii Polski. Lwów, 1930. T. 13. 592 s.
  • 29. Jendyk R. Analiza kraniologiczna Lwowskiej mogilykozackiej z XVII w. Державний архів Львівської області. Ф. 26. Оп. 4. Спр. 257. Lwуw, 1930. 140 s.
  • 30. Тарнавський Р. Кафедра етнології Львівського університету. Класичний період: 1910—1947. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2016. 236 с.
  • 31. Malinowski A. Materiały kraniologiczne z byłego zakładu antropologiczno-etnologocznego UJK we Lwowie. Żródła do badań biologii i historii populacji słowiaсskich. Poznań, 1981. 125—139 s.
  • 32. Єндик Р. Вступ до расової будови України. Мюнхен: Наукове товариство ім. Шевченка, 1949. 439 с. (Серія «Бібліотека українознавства», ч. 1).
  • 33. Сегеда С. Ростислав Єндик як представник львівської антропологічної школи. Spheres of Cultures. Lublin, 2018. Vol. XVII. С. 302—310.
  • 34. Дяченко В.Д. Антропологічний склад українського народу. Порівняльне дослідження народів УРСР і суміжних територій. Київ: Наукова думка, 1965. 129 с.
  • 35. Сегеда С. Історична антропологія України. Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2021. 422 с.
  • 39. Bajer M. Czekanowscy. 2008. Cz. 1. W imperium i w Eu­ropie. Forum Akademicki, 5. URL: https://prenu­me­ruj.forumakademickie.pl/fa/2008/05/ czekanowscy-cz-1-w-imperium-i-w-europie/: (data zastosowania: 15.12.22).

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »