« 2023. № 2 (170)

Народознавчі зошити.  2023. № 2 (170).  С. 367—371

УДК [378.6:74](4-191.2-11)”19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.02.367

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

ДЯЧЕНКО Алла

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-4496-5931
  • кандидатка педагогічних наук,
  • доцентка кафедри промислового дизайну та комп’ютерних технологій,
  • в. о. декана факультету декоративно-прикладного мистецтва,
  • Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва
  • і дизайну імені Михайла Бойчука,
  • вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 32, 01014, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: alla.diachenko0107@gmail.com

Анотація. Беручи до уваги актуальність розвитку художньо-промислової освіти, особливо важливими є питання, що висвітлюють передумови такого розвитку.

Актуальність теми. В останні роки і по сьогоднішній день розуміння художньої промисловості передбачає спеціальну підготовку фахівців окремої сфери. Цей підхід визнає необхідність перегляду розвитку художньо-промислових ЗВО в Україні та країнах Центральної Європи.

Метою дослідження є на основі порівняльного аналізу висвітлити передумови для розвитку художньо-промислової освіти в Україні та країнах Центральної Європи.

Методика. Для розкриття мети використано методи теоретичного аналізу, синтезу, абстрагування, опису, порівняння та узагальнення.

Результати. Охарактеризовано особливості розвитку художньої промисловості в країнах Європи. Висвітлено становлення художньо-промислової освіти на території країн Центрально-Східної Європи. Проаналізовано особливості розвитку закладів художньо-промислової освіти в Україні.

Висновки. Виявлено, що у 1920-х рр. в Україні частина мистецької освіти перетворюється на частину художньо-промислової освіти. Якщо поглянути на загальну картину розвитку прикладного мистецтва в країнах Центрально-Східної Європи, то з середини ХІХ ст. розпочався рух за відродження стильової єдності в мистецтві.

Ключові слова: художньо-промислова освіта, тенден ції, розвиток, художня промисловість, заклади освіти, мистецтво.

Надійшла 25.02.2023

Список використаних джерел

  • 1. Ерн О. (Гагенмейстер), Мошак М. Кам’янець-По діль ська художньо-промислова школа, її роль у розвитку художньої освіти та культурному житті Поділля у 20—30-х роках XX століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків, 2002. № 1.
  • 2. Сто дизайнеров Запада. Под ред. Кузьмичева Л.А. Москва, 1994.
  • 3. Чебикін А. Художня освіта в Україні ХХІ століття (культуротворчий аспект). Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: зб. наук. праць. Львів: Світ, 2000. Вип. 5. С. 30—39.
  • 4. Аронов В.Р. Теоретические концепции зарубежного дизайна. Москва: ВНИИТЭ, 1992. 122 с.
  • 5. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ — середини ХХ століття: структурування, методологія, художні позиції: Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2005. 742 с.
  • 6. Нікуленко С.І. Становлення вищої мистецької школи в Україні (1917—1934): автореф. дис. …канд. мистецтвознавства. Київ, 1997.
  • 7. Мигаль С.П. Львівська дизайнерська школа: становлення, проблеми, перспективи. Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: зб. наук. праць. Ред. кол.: І.А. Зязюн (голов. ред.), С.О. Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г. Ничкало, О.П. Рудницька та ін.. Львів: Світ, 2000. Вип. 5. С. 387—399.
  • 8. Крвавич Д. Мистецька освіта в Україні на сучасному етапі. Діалог культур: Україна у світовому контексті: Філософія освіти: зб. наук. праць. Ред. кол.: І.А. Зязюн (голов.ред.), С.О. Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г. Ничкало, В.Г. Скотний та ін. Львів: Світ, 1999. Вип. 4. С. 166—171.
  • 9. Ковешникова Н.А. Дизайн: история и теория: учеб. пособ. Москва: Омега-Л, 2005. 224 с.
  • 10. Бокша Н.І. Досвід професійної орієнтації молоді на інженерні спеціальності в країнах ЦСЄ. URL: http://msu.edu.ua/visn1/?p=1875

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »