« 2023. № 3 (171)

Народознавчі зошити.  2023. № 3 (171)  С. 690—696

УДК [378.4.016:7]”18/19″:7.071.1-021.414

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.03.690

РОЛЬ ПРОФЕСІНИХ МАЙСТРІВ У ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВІЙ ОСВІТІ

ДЯЧЕНКО Алла

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-4496-5931
  • кандидатка педагогічних наук,
  • доцентка кафедри промислового дизайну
  • та комп’ютерних технологій,
  • в. о. декана факультету декоративно-прикладного мистецтва,
  • Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва
  • і дизайну імені Михайла Бойчука,
  • вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 32, 01014, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: alla.diachenko0107@gmail.com

Анотація. Мета дослідження — визначити роль професійних майстрів у створенні художньо‑промислових шкіл у кінці ХІХ  — на початку XX століття. Окреслити їх внесок у становлення та розвиток цих навчальних закладів. Окреслено діяльність В.К. Розвадовського як засновника на теренах Правобережної України в 1905 р. художньо-промислової школи в Кам’янець-Подільському. Звернено увагу, що завдяки пересувним Народним виставкам картин В. Розвадовському та його однодумцям вдалося закласти основу для заснування й розгортання діяльності Кам’янець-Подільських рисувальних класів із керамічним відділенням. Розкрито, що з 1916 по 1933 рр. майстерню очолив Володимир Гагенмейстер, за сприянням якого було створено власне видавництво — літографічну майстерню, де виготовляли альбоми, збірки, буклети, листівки. Акцентовано, що О.Г. Сластьон, працюючи викладачем малювання в Миргородській художньо-промисловій школі, багато сили й енергії віддав підготовці кваліфікованих спеціалістів.

Дослідити роль професійних митців у становленні художньо-професійної освіти кінця ХІХ — початку XX ст., особливо впровадження їх досвіду та модерних технологій, апробації різних організаційних форм діяльності, які зорієнтовані на суспільні запити в розвитку тих чи інших видів художніх виробів, є актуальним питанням. Новизна праці полягає у висвітлені особистостей професійних майстрів, їх внесок у художньо-професійну освіту того часу.

Методологічну основу праці становлять принципи об’єктивності та історизму.

Ключові слова: художньо-промислова школа, В. Розвадовський, М. Роот, В. Гагенмейстер, О. Сластьон, П. Дубинський, О. Статива, майстри петриківського розпису.

Надійшла 2.06.2023

Список використаних джерел

  • 1. Гулейкова О. Становлення і розвиток художньо-промислової освіти в культурно-освітніх осередках Єлисаветграда (друга половина ХІХ — початок ХХ століття): додатки: 13.00.01. Київ, 2021.
  • 2. Синишин Л.О. Розвиток художньо-промислової освіти Галичини (кінець XIX — перша половина XX століття): автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01. ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»; Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2019. 20 с.
  • 3. Шмагало Р. Історичні віхи художньо-промислової школи у Львові в контексті розвитку світової мистецької освіти другої половини XIX—XX ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 9—25.
  • 4. Овчаренко Л. Гончарне шкільництво як визна­чаль­ний фактор творчого розвитку українського традиційного гончарства (1894—1941): монографія. НАН України; Ін-т керамології: від-ня Ін-ту народознавства НАН України. Опішне: Українське народознавство, 2017. 1294 с.: іл. (Гончарні школи України: академічна керамологічна серія. Вип. 3). 
  • 5. Шолуха О.М. Формування миргородської школи художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст.: на перехресті впливів. Мистецтвознавчі записки. 2015. Вип. 27. С. 344—354.
  • 6. Овчаренко Л. Народні виставки картин В’ячеслава Розвадовського (1904—1906). Етнічна історія народів Європи. 2014. Вип. 43. С. 52—59.
  • 7. Гаґенмейстер В. Селянські настінні розписи Кам’я­неччини: Матеріали до вивчення українського селянського мистецтва. 1917—1927. Київ; Петербург, 1930. 36 с.
  • 8. Каталог видань Кам’янець-Подільської профшколи ім. Г. Сковороди. URL: https://archive.org.ua/archi­ve/2008-06-06/heritage.com.ua/spadshina/mystectvo/index.php?id=651 (дата звернення: 25.05.2023).
  • 9. Студенець Н. Народний розпис у виданнях Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи. Народна творчість та етнографія. № 2/3. 1997.
  • 10.      Шолуха О.М. Формування миргородської школи художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст.: на перехресті впливів. Мистецтвознавчі записки. 2015. Вип. 27. С. 344—354.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »